Ухвала суду № 125918926, 23.01.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49349/24-к

пр. 1-кс-2970/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, яке належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, у накладенні арешту відпала потреба. В обгрунтування клопотання представник зазначає, що під час проведення обшуку ОСОБА_4 не вчиняв перешкод детективу, а навпаки сприяв та добровільно надав мобільний телефон для огляду, який було оглянуто відразу на місці проведення обшуку. Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023.

У судове засідання представник не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала, просила задовольнити клопотання в повному обсязі.

Детектив у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Судовим розглядом встановлено, що підрозділом детективів територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області (на правах Управління) здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42022102090000134 від 23.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

Наразі досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Територіальним управлінням БЕБ у м. Києві.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за фактом того, що на території України діє низка осіб, які мають чіткий розподіл ролей та обов`язків між собою та здійснюють вплив на результати офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA» та кібербаскетболу «NBA», що проводить ТОВ «Еспорт» (код ЄДРПОУ 43788641) та у ТОВ «СК Стрім» з настільного тенісу «Setka Cup», шляхом підкупу, примушування або підбурювання чи вступу у змову щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

30.03.2023 на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук та вилучено мобільний телефон Іphone ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Постановою детектива вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

21.04.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/7331/23 накладено арешт на майно, зокрема, мобільний телефон Іphone ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів клопотання, метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів.

Разом з тим, органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто які саме відомості у вилученому мобільному телефоні відносяться до кримінального провадження, або те, що вказаний мобільний телефон є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування.

Також слідчий суддя бере до уваги доводи представника, що органом досудового розслідування не надано обґрунтувань, щодо наявності підстав для вилучення мобільного телефону, зокрема, таких як необхідність у призначенні експертних досліджень, або ж призначення після його вилучення.

Крім того, слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що вилучення майна ОСОБА_4 відбулось 30.03.2023, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано достатньо часу для огляду та можливості належним чином дослідити вилучений мобільний телефон на предмет інформації, що стосується обставин кримінального правопорушення.

Також в ухвалі про накладення арешту на майно відсутні будь-які посилання на обставини, які б підтверджували, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі арештованого майна або, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, слідчий вважає, що відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а визнання того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов`язку слідчого судді у збереженні арешту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).

Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження а його вилучення, з урахуванням того, що ОСОБА_4 надав доступ до нього, призводить до порушення прав власника майна.

Крім того, суд бере до уваги доводи представника, що ОСОБА_4 не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42022102090000134, а досудове розслідування триває більше 2 років.

Таким чином, суд вважає, що подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном.

Разом з тим, вимоги клопотання в частині зобов`язання детектива Територіального управління БЕБ у м. Києві негайно повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Враховуючи викладене, а також те, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, зважаючи на його тривале перебування під арештом, а також те, що ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 42022102090000134, а відтак клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 98, 169-170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.04.2023 у справі № 760/7331/23 на майно, а саме: мобільного телефону Іphone ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

У решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1