Ухвала суду № 125916316, 17.03.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.03.2025Справа № 554/8210/24 Провадження № 1-кс/554/3992/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024170570000764 від 05.08.2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах директора ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЛІДВЕР» ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді із вищезазначеним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.10.2024 року на майно, вилучене під час проведення обшуку 08.10.2024 року за місцем проживання останнього за адресою: м. Лубни, вул. Миру, 8, а саме: чорнові записи «Щоденний звіт на АГНКС Лубни» на 204 арк. (поміщено до сейф-пакету НПУ WAR 1499318) та мобільний телефон марки Redmi Note 11 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 темно-сірого кольору (поміщено до сейф-пакету PSP 1103838).

Обґрунтовуючи вимоги клопотання послалася на те, що в постанові про визнання вилучених речей речовими доказами у кримінальному провадженні слідчим не аргументовано, яку інформацію містить це майно, яким чином вони можуть бути використані для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, яке доказове значення має кожен із даного доказу, та які відомості містить, які б не можливо було встановити іншим способом. Таким чином вважала, що постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 09.10.2024 року, вилучених в ході обшуку 08.10.2024 року за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Миру, 8, є формальною, не містить жодного обґрунтування, яким із критеріїв, зазначених у ч.1 ст.98 КПК України, відповідає зазначене майно.

Вважала, що при зверненні слідчого з клопотанням про арешт майна ним не було доведено необхідності такого арешту, з огляду на відсутність, на думку адвоката, будь-яких доказів на підтвердження факту привласнення керівництвом ТОВ «НФВ «ЛІДВЕР» природного газу, тобто доказів того, що подія кримінального правопорушення, що розслідується, взагалі мала місце.

Звернула увагу на те, що в протоколі обшуку від 08.10.2024 року не вказано, що вилучений мобільний телефон був захищений паролем, а відтак, в органу досудового розслідування були відсутні перешкоди для проведення його огляду з метою виявлення будь-яких необхідних відомостей. Однак, у матеріалах справи відсутній протокол огляду вилученого майна, що свідчить про те, що орган досудового розслідування не здійснив всіх необхідних дій з метою встановлення, чи відповідає таке майно критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Також зазначила, що жодного аргументування, які важливі обставини у справі можуть встановити відомості, які можуть міститися у телефоні, слідчий не навів. При цьому, дійсний інтерес для слідства становить не об?єкт фізичного світу - мобільний телефон, технічний носій інформації, а інформація, що зберігається на ньому та може бути в повному обсязі скопійована на інший носій шляхом створення цифрової копії (образу) його вмісту, що вважатиметься оригіналом документа.

Підставою для скасування арешту майна адвокат зазначила ті обставини, що з моменту вилучення арештованого майна з володіння власника минуло понад три місяці, що свідчить про те, що в органу досудового розслідування було достатньо часу та можливостей для відшукання та вилучення (за наявності) відомостей, що стосуються події кримінального правопорушення (досягнення мети арешту), а тому наразі, на переконання адвоката, відсутня об?єктивна потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Водночас послалася також на те, що клопотання про арешт майна третьої особи було подано неналежним на це суб?єктом, зокрема слідчою, а не прокурором, як того вимагають приписи ч.2 ст.64-2 КПК України, а також те, що при розгляді такого клопотання було порушено права власника майна ОСОБА_4 , оскільки його виклик у судове засідання не здійснювався.

Також зазначила, що в результаті довготривалого обмеження права ОСОБА_4 на користування належним йому майном, суттєво порушується його життєвий уклад та права, обмежується можливість звичної комунікації з особами, контакти яких містяться у вилученому мобільному телефоні. За таких обставин адвокат вважала, що втручання у право мирного володіння особи своїм майном наразі не відповідає критеріям розумності та співмірності.

У судове засідання власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_3 не з?явилися, остання надіслала до суду клопотання, в якому просила проводити розгляд клопотання про скасування арешту майна за відсутності власника майна та його представника. Вказала, що доводи та вимоги, викладені у клопотанні, підтримує у повному обсязі.

Слідчий СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 до суду не з?явився, надав заяву, в якій проохав проводити розгляд клопотання без його участі. Заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що вказаний мобільний телефон та чорнові записи є доказами у кримінальному провадженні та мають значну доказову базу.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, на підставі положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170570000764 від 05.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 08.10.2024 року в період часу з 07 год. 55 хв. до 09 год. 06 хв. на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 03.10.2024 року, слідчою відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 було проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ «НВФ «ЛІДВЕР» ОСОБА_4 за адресою: м. Лубни, вул. Миру, 8, в результаті якого було виявлено та вилучено: чорнові записи «Щоденний звіт на АГНКС Лубни» на 204 арк. та мобільний телефон марки Redmi Note 11 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 темно-сірого кольору.

Зі змісту цього протоколу слідує, що будь-яких зауважень та доповнень на нього не заявлялося.

Постановою слідчої від 09.10.2024 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Надалі ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.10.2024 року було накладено арешт на вилучене під час проведення зазначеного обшуку майно, а саме на чорнові записи «Щоденний звіт на АГНКС Лубни» на 204 арк. та мобільний телефон марки Redmi Note 11 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 темно-сірого кольору. Місцем зберігання вищезазначених речових доказів визначено камеру схову СУ ГУНП в Полтавській області.

Як слідує зі змісту цієї ухвали слідчого судді, метою арешту майна було забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Адвокат у поданому клопотанні, як на підстави для скасування арешту майна, посилається і на необґрунтованість рішення про арешт майна, і на те, що в подальшому застосуванні такого заходу минула потреба.

Між тим, проаналізувавши обставини, що розслідуються в цьому кримінальному провадженні в сукупності з твердженнями сторони обвинувачення, слідчим суддею не встановлено підстав для висновку, що арешт на спірне майно накладено необґрунтовано, оскільки існує сукупність розумних підозр уважати, що останнє являється доказом злочину та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям речових доказів, визначеним у статті 98 КПК України, а тому були наявні правові підстави, передбачені ч.3 ст.170 КПК України, для його арешту.

Відтак, арешт на майно накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, що цілком узгоджується з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Водночас слід зазначити, що окрема оцінка ухвали про накладення арешту не входить до компетенції слідчого судді місцевого суду під час розгляду клопотання про скасування арешту.

Разом із цим слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування та повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження і вимогою захисту основних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Із системного аналізу наведених норм КПК України випливає висновок, що слідчому судді при вирішенні питання накладення арешту майна та його скасування, при обґрунтованості такого клопотання, слід обирати або залишати такий спосіб арешту майна, який не призведе до надмірного обмеження прав володільця майна, яке суттєво позначиться на його інтересах.

Однак, за твердженнями адвоката, в даному випадку обмеження ОСОБА_4 прав володіння та користування належним йому мобільним телефоном суттєво порушує його життєвий уклад та інтереси.

Слідчий, заперечуючи проти задоволення клопотання, посилається, зокрема на те, що вилучений мобільний телефон має значну доказову базу.

Отже вбачається, що для органу досудового розслідування важливим є не сам мобільний телефон, як предмет матеріального світу, а інформація, яка на ньому міститься, і саме ця інформація несе доказове значення у вказаному кримінальному провадженні.

Однією із засад кримінального провадження є безпосередність дослідження доказів, яка передбачає, що суд досліджує докази безпосередньо, а відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, не можуть бути визнані доказами (ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

При цьому, за змістом ч.ч.3, 4 ст.99 КПК України оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 року та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020 року).

Жодних відомостей про те, що з вилученим мобільним телефоном наразі здійснюються слідчі та процесуальні дії, експертні дослідження слідчому судді не надано. Про те, що проведення таких планується у майбутньому також не заявлено.

На підставі викладеного, враховуючи, що станом на час розгляду даного клопотання вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон Redmi Note 11 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 темно-сірого кольору перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування понад п`ять місяців (з 08.10.2024 року), вказаний період часу є цілком достатнім для проведення з ним всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на дослідження вмісту цього мобільного телефону, копіювання інформації та належної фіксації результатів таких дій, судових експертиз, беручи до уваги, що доказове значення має саме інформація, що міститься у мобільному телефоні, то потреба у подальшому арешті носія такої інформації, який сам по собі не має ніякого доказового значення, на даний час відпала, в зв`язку з чим у цій частині клопотання адвоката підлягає задоволенню.

Що стосується чорнових записів «Щоденний звіт на АГНКС Лубни» на 204 арк., то, на думку слідчого судді, в цій частині клопотання про скасування арешту є передчасним, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, останні мають значення доказів, являються речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України, арешт на них був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів і такий захід відповідає завданням кримінального провадження, не порушує принципи розумності, співмірності, пропорційності та обґрунтованості, а тому потреба в його подальшому застосуванні на даний час не минула та продовжує існувати. А за таких обставин, у цій частині клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, подане в порядку статті 174 КПК України клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.174 і 372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИЛА:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна в кримінальному провадженні № 12024170570000764 від 05.08.2024 року - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.10.2024 року на вилучений під час проведення обшуку 08.10.2024 року за місцем проживання директора ТОВ «НВФ «ЛІДВЕР» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки Redmi Note 11 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 темно-сірого кольору (поміщено до сейф-пакету PSP 1103838).

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1