Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 372/515/25
Провадження № 2-а-18/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року представник позивача адвокат Воропай Р.М. звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії старшого лейтенанта поліції Крота Ю.А. незаконними та протиправними, скасувати постанову серії ЕНА № 3913636 від 22.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 121 КУпАП, якою накладено штраф у розмірі 680 грн., закрити провадження по адміністративній справі та стягнути судові витрати. В обґрунтування позову зазначає, що 22.01.2025 року у місті Києві в Голосіївському районі міста Києва по Наддніпрянському шосе (номер будинку або кілометр дороги, чи будь-якої іншої «прив`язки» до місцевості в постанові не зазначено, тому останній зазначити не можливо) під час перевезення пасажирів за маршрутом № 310 «Обухів-Київ», на водія транспортного засобу Mercedes-Benz O 817 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3913636 від 22.01.2025 року. Зокрема, у постанові зазначено, що на вітровому склі встановлені додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, що, на думку поліцейських, є порушенням п. 31.4.7 ПДР. Крім того, поліція звинуватила позивача у керуванні переобладнаним транспортним засобом із порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що нібито є порушенням ч. 2 ст. 121 КУпАП. Позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки транспортний засіб відповідає всім встановленим технічним вимогам, що підтверджується офіційним протоколом технічного контролю. Відповідно до протоколу перевірки технічного стану від 27.12.2024 року, виданого Центром технічної діагностики (м. Обухів), транспортний засіб був визнаний технічно справним. Черговий обов`язковий технічний контроль має бути пройдений не пізніше 27.06.2025 року. У протоколі не зафіксовано жодних несправностей або порушень вимог стандартів. Вважає дії поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, протиправними.
Ухвалою судді від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
24.02.2025 року надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції, про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що 20.01.2025 року працівниками поліції здійснено перевірку маршрутного транспортного засобу 310 номерний знак НОМЕР_1 під час якої встановлено, що у транспортному засобі на вітровому склі були встановлені додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, а саме табличка з номером маршруту, що є порушенням вимог п.31.4.7в ПДР. Вказав, зо позивач надав фото про наявність даного елементу, встановленого посеред вітрового скла, що підтверджує вчинення ним правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.121 КУпАП. Таким чином, інспектор за своїм внутрішнім переконанням прийняв рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП. Крім цього вказує, що розмір заявленої суми на відшкодування правової допомоги є завищеним та таким, що не відповідає критерію розумності та співмірності послуг категорії складності справи. Звертає увагу, що теза позивача в прохальній частині позовної заяви про визнання дій інспектора протиправними є необґрунтованою та такою, що не можу бути застосована в даному провадженні.
В судове засідання сторони не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП, визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, 22.01.2025 року у місті Києві в Голосіївському районі міста Києва по Наддніпрянському шосе (номер будинку або кілометр дороги, чи будь-якої іншої «прив`язки» до місцевості в постанові не зазначено, тому останній зазначити не можливо) під час перевезення пасажирів за маршрутом № 310 «Обухів-Київ», на водія транспортного засобу Mercedes-Benz O 817 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3913636 від 22.01.2025 року.
З вказаної постанови вбачається, що 22.01.2025 в м. Київ шосе Наддніпрянське ОСОБА_1 керував автобусом, який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом 310 технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме на вітрове скло встановлено додаткові предмети, що обмежують оглядовість з місця водія, чим порушив п.31.4.7 ПДР (Інші технічні несправності), з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затвердженими постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП адміністративне стягнення накладається за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року № 630.
Згідно з п. 6.8.6 ДСТУ 3649:2010 не дозволено розміщувати предмети (за винятком талона про технічний огляд у правій нижній частині вітрового скла та інших документів згідно з законодавством) або наносити покриви, які обмежують огляд з місця водія, відвертають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть спричинити небезпеку травмування учасників дорожнього руху.
Згідно з п. 31.1. Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.31.4.7 в) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Разом з цим, відповідно до п. 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 18.02.1997 №176 (у редакції постанови КМУ від 26 вересня 2007 р. № 1184), залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація: у разі здійснення міських та приміських перевезень на передньому трафареті - номер маршруту і найменування початкового та кінцевого пунктів; на боковому трафареті - найменування основних, де здійснюються проміжні зупинки; на задньому трафареті - номер маршруту; у разі здійснення перевезень в експресному режимі руху та в режимі маршрутного таксі на передньому і боковому трафаретах над номером маршруту та найменуванням пунктів, де здійснюються зупинки, - напис відповідно червоною фарбою "Експрес", чорною - "Маршрутне таксі"; біля дверей - позначення входу і виходу; у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах - найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту (у разі здійснення міжнародних перевезень інформація подається двома мовами у два рядки: верхній - українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюється перевезення).
Відповідно до п. 2 терміни, що вживаються у цих Правилах, мають таке значення: трафарет - покажчик інформації для пасажирів про маршрут.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач доказів правомірності оскаржуваної постанови суду не надав.
Так, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 р. по справі №338/1/17.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП, тому постанова серії ЕНА № 3913636 від 22.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу винесена старшим лейтенантом поліції Кротом Ю.А. підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, закриттю.
Разом з цим, суд зауважує, що позовні вимоги про визнання незаконними та протиправними дій інспектора охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у даній справі.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У ч. 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Норми статей 134, 139 введені в Кодекс адміністративного судочинства України з 15.12.2017, у тому числі з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що ст. 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат та заперечення відповідача, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій адміністративній справі не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 1000 грн.
Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 7, 14-1, 121, 222, 245, 251, 252, 254, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, статтями 2, 6, 20, 72, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3913636 від 22.01.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.121 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 грн., а всього стягнути 1605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Проць
Судове рішення № 125915605, Обухівський районний суд Київської області було прийнято 17.03.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 372/515/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: