Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 372/519/25
Провадження № 2-а-20/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа ОСОБА_2 ,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року представник позивача адвокат Воропай Р.М. звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії старшого лейтенанта поліції Голованьова С.В. незаконними та протиправними, скасувати постанову серії ЕНА № 3899478 від 20.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 133-1 КУпАП, якою накладено штраф у розмірі 34 грн., закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 та стягнути судові витрати. В обґрунтування позову зазначає, що 20.01.2025 року в Голосіївському районі міста Києва позивач перебував на АС "Видубичі", на транспортному засобі А-07563, д.н.з. НОМЕР_1 , в очікуванні пасажирів. У цей момент до салону вищезазначеного транспортного засобу зайшли працівники поліції та повідомили, про порушення позивачем ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відхилення від визначеного маршруту руху автобуса, про що винесли постанову. Позивач заперечив обставини, викладені у постанові, зазначивши, що остання є необґрунтованою, та повідомив про намір скористатися послугами адвоката. У відповідь працівники поліції відмовили йому у цьому праві. Позивач категорично не погоджується з винесеною постановою, адже Правила дорожнього руху ним не порушувались. Крім того, 20 січня 2025 року о 15:03 позивач перебував згідно з розкладу руху автобусів, затвердженого начальником управління транспортної інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, та схеми приміського автобусного маршруту загального користування Обухів-Київ АС "Видубичі" №311, що підтверджується відповідними документами. Вважає, що дії працівників поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 133-1 КУпАП, є протиправними.
Ухвалою судді від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
20.02.2025 року надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції, про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення і відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову серії ЕНА № 3899478 від 20.01.2025 року. Крім цього вказує, що розмір заявленої суми на відшкодування правової допомоги є завищеним та таким, що не відповідає критерію розумності та співмірності послуг категорії складності справи. Звертає увагу, що теза позивача в прохальній частині позовної заяви про визнання дій інспектора протиправними є необґрунтованою та такою, що не може бути застосована в даному провадженні.
В судове засідання сторони не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП, визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, з постанови серії ЕНА № 3899478 вбачається, що 20.01.2025 року о 15:06 год. в м. Київ по вул. Будіндустрії, 6, водій керував маршрутним транспортним засобом, який здійснює міжміські перевезення пасажирів Обухів-Київ, здійснив відхилення від маршруту, чим порушив ст. 18 ЗУ АМТ Відхилення від визначеного маршруту руху автобуса та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.133-1 КУпАП.
За вказане адміністративне правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 34,00 грн.
Диспозиція частини 3 статті 133-1 КУпАП передбачає відповідальність за відхилення від визначеного маршруту руху автобуса або маршрутного таксомотора, незаїзд на автостанцію (автовокзал), якщо такий заїзд передбачений розкладом руху автобуса або маршрутного таксомотора.
Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач доказів правомірності оскаржуваної постанови суду не надав.
Так, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 р. по справі №338/1/17.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.133-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕНА №3899478 від 20.01.2025 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.133-1 КУпАП, тому постанова серії ЕНА № 3899478 від 20.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу винесена старшим лейтенантом поліції Голованьовим С.В. підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, закриттю.
Разом з цим, суд зауважує, що позовні вимоги про визнання незаконними та протиправними дій інспектора охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у даній справі.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У ч. 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Норми статей 134, 139 введені в Кодекс адміністративного судочинства України з 15.12.2017, у тому числі з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що ст. 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат та заперечення відповідача, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій адміністративній справі не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 1000 грн.
Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 7, 14-1, 121, 222, 245, 251, 252, 254, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, статтями 2, 6, 20, 72, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3899478 від 20.01.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 34 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.133-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 грн., а всього стягнути 1605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Проць
Судове рішення № 125915597, Обухівський районний суд Київської області було прийнято 17.03.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 372/519/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: