Рішення № 125914875, 13.03.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9920/24

2/296/441/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"13" березня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Дальницької В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2024 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

Позов обґрунтовано тим, що 28 січня 2024 року на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході словесного конфлікту ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_1 . Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 05 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 було завдано такі тілесні ушкодження: синець на повіках лівого ока, крововилив під слизову верхньої губи зліва, а також садна на тильній поверхні правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 на момент заподіяння йому тілесних ушкоджень був неповнолітнім та дитиною-інвалідом, оскільки хворіє цукровим діабетом важкої форми, а також має інші захворювання.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 звернувся до лікаря. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 28 січня 2024 року ОСОБА_1 діагностовано струс головного мозку, множинні гематоми. За період лікування позивач поніс витрати на медичні обстеження та придбання ліків в розмірі 1598,30 гривень.

Довідкою ТОВ «Навчальний центр «Шлях до успіху» від 28 травня 2024 року ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання з 27 жовтня 2023 року по 10 листопада 2023 року та з 20 лютого 2024 року по 26 березня 2024 року за програмою «Майстер масажу-універсал». Нанесення відповідачем ударів в область правої кисті руки ОСОБА_1 призвело до тимчасової неспроможності позивача відтворювати навики навчання. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, в нього погіршився стан здоров`я, порушився сон, змінився звичний ритм та спосіб життя через необхідність відвідування лікарів, проходження психологічної реабілітації. Понад три тижні ОСОБА_1 не виходив на вулицю, не спілкувався з однолітками через свій зовнішній вигляд (синці на обличчі).

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану матеріальну шкоду, завдану здоров`ю в розмірі 1598,30 гривень; компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 29 жовтня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач ОСОБА_2 правом на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат НевмержицькаТ.О. не з`явились. При цьому, 13 березня 2025 року до суду від представника позивача адвоката Невмержицької Т. О. надійшла заява про розгляд справи її без участі та без участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідач особисто отримав судову повістку з викликом до суду на судове засідання, яке призначене на 13 березня 2025 року.

Таким чином, суд ураховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату розгляду справи в призначене судове засідання не з`явився, не повідомив суду причини своєї неявки, жодних клопотань не заявляє та не подав суду письмового відзиву на позовну заяву.

Враховуючи наявність всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні справі докази, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 05 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу до прибутку держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Вказаним вироком встановлено, що 28 січня 2024 року ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною та малолітнім сином на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході словесного конфлікту із раніше незнайомим неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішив спричинити останньому тілесні ушкодження. Реалізуючи свій умисел, у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область лівого ока, один удар кулаком правої руки в область верхньої губи зліва та декілька ударів кулаком правої руки в область правої кисті руки, коли ОСОБА_1 захищався.

Вказаними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках лівого ока, крововиливу під слизову верхньої губи зліва, а також саден на тильній поверхні правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ні дії (бездіяльність) га чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, у спірних правовідносинах не підлягають доказуванню вина ОСОБА_2 у вчиненні неправомірних дій відносно ОСОБА_1 , внаслідок яких останньому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Вищевказаний вирок Корольовського районного суду міста Житомира набрав законної сили 02 травня 2024 року.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 , 2006 року народження, є дитиною з інвалідністю за загальним захворюванням.

Установлено, що ОСОБА_1 28 січня 2024 року звертався до лікаря, йому було діагностовано забій (садно) верхньої губи, забій м`яких тканин потилиці, забій правого стегна, забій носа. ОСОБА_1 рекомендовано обстеження та лікування, зокрема, консультація нейрохірурга, МРТ, призначено ліки, зокрема Німесил. Наведене підтверджено консультативним висновком спеціаліста КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради № 507 від 28 січня 2024 року. Також відповідно до консультативного висновку спеціаліста № 511 позивачу призначено лікування, зокрема Магне-В6, Синякоф.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради від 29 січня 2024 року ОСОБА_1 діагностовано гематому повік лівого ока, астигматизм та призначено Ліотон.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 523/2163/16-ц (провадження № 61-26889св18) викладено правовий висновок, згідно з яким специфіка відшкодування завданої здоров`ю шкоди полягає в тому, що об`єктом відшкодування є не сама зазначена шкода, а майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування. Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Надаючи оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи на підтвердження понесення позивачем витрат на лікування, суд зазначає таке.

Фіскальнимчеком від29січня 2024року заптеки підтверджуєтьсяпридбання позивачемліків (МагнеВ6,Німесил,Синякоф),які булийому призначенілікарем 28січня 2024року назагальну суму315,30гривень. Фіскальним чеком від 30 січня 2024 року з аптеки підтверджується придбання за призначенням лікаря гірчичного пакету на загальну суму 13 гривень.

Копією фіскального чеку від 07 лютого 2024 року підтверджено витрати позивача на проведення медичного обстеження МРТ на суму 1270 гривень. А тому, витрати позивача на лікування в розмірі 1598,30 гривень є такими, що підтверджені належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягають до задоволення, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 1598,30 гривень витрат на лікування.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи позов про стягнення моральної шкоди, суд має з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення,глибина фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступінь виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,інші обставин,які маютьістотне значення,вимоги розумностіі справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Суд ураховує, що конфлікт, який відбувся між сторонами 28 січня 2024 року, є негативною подією для позивача, який зазнав від дій відповідача тілесних ушкоджень, що безумовно негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до душевних страждань. Враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги вирок суду, яким підтверджено вину відповідача у завданні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд вважає, що з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду.

Визначаючи розмір компенсації заподіяної моральної шкоди, суд ураховує, що позивач не підтвердив доказами обсяг заподіяних йому моральних страждань, а також належним чином не обґрунтував заявлений розмір моральної шкоди. Суд ураховує конкретні обставини цієї справи, зокрема характер протиправних дій відповідача, стан здоров`я позивача, який є особою з інвалідністю, вік сторін станом на дату вчинення кримінального проступку, зокрема, ту обставину, що станом на 28 січня 2024 року позивач був неповнолітнім. Також суд ураховує, що завдані позивачу тілесні ушкодження (синці) не призвели до тривалого чи дороговартісного лікування.

Внаслідок неправомірних дій відповідача звичний ритм та спосіб життя позивача порушився. Суд ураховує, що позивач проходив навчання в ТОВ «Навчальний центр «Шлях до успіху» за програмою «Майстер масажу-універсал», а тому завдані йому тілесні ушкодження впливають на можливість ефективного начання.

Враховуючи засади розумності та справедливості, конкретні обставини цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 6 000 гривень.

Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 1598,30 гривень витрат на лікування (матеріальної шкоди) та 6000 гривень моральної шкоди.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, враховуючи ціну позову та часткове задоволення позову (14,73 % від ціни позову), принцип пропорційності розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави 178,41 гривень судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Суд установив, що 01 вересня 2024 року між ОСОБА_1 (законним представником неповнолітнього ОСОБА_1 ) та Адвокатським бюро «Тетяни Невмержицької» укладено договір про надання правничої допомоги (далі по тексту - Договір). У розділі 2 Договору адвокат та клієнт узгодили порядок здійснення розрахунків між собою.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості стороною позивача надано: Додаток №1 до Договору, відповідно до якого сума гонорару адвоката становить 3000 гривень; Акт виконаних робіт від 22 жовтня 2024 року, відповідно до якого адвокат Невмержицька Т. О. надала такі послуги на виконання Договору: надання консультації (30 хв.), складання позовної заяви (3 год.), складання пакету документів (1 год.).

Квитанцією від 22 жовтня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив АБ «Тетяни Невмержицької» гонорар у розмірі 3 000 гривень.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, співмірними зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботою, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 441,90 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 258,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 30 копійок матеріальної шкоди, 6000 (шість тисяч) гривень моральної шкоди, а також 441 (чотириста сорок одну) гривню 90 копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 178 (сто сімдесят вісім) гривень 41 копійку судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Дата складення повного рішення суду 17 березня 2025 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК