Рішення № 125910760, 14.03.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2226/24

Провадження №2/639/150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року

Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря Чубенко О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа Друга Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на часту квартири в порядку спадкування за законом та заповітом,

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2024 року в провадження Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа Друга Харківська міська державна нотаріальна контора.

В позовній заяві позивачі прсилили суд:

- Визначити, що частка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном, становить 1/2.

- Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

- Визнати за ОСОБА_5 , право асності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.

22.12.2015, за життя спадкодавець ОСОБА_7 склав заповіт на користь ОСОБА_5 , якому заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право.

21.12.2018, за життя, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Холодногірському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській бласті, актовий запис № 661 від 21.12.2018.

19.05.2020 позивач ОСОБА_1 отримала право на пенсію за віком та на момент смерті спадкодавця має статус непрацезданої особи.

Спадщину після смерті прийняла позивач ОСОБА_1 , дружина спадкодавця, за законом, шляхом подання державному нотаріусу у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини та позивач ОСОБА_5 за заповітом.

Позивач оформила у нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину нерухомого майна. Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

До складу спадщини також війшло нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . Однак, оформити свої спадкові права на квартиру АДРЕСА_1 позивачі не можуть, оскільки квартира перебуває у спільній власності спадкодавця ОСОБА_7 та його колишньої дружини - ОСОБА_6 , частки співвласників не визначені та ОСОБА_6 відмовляється добровольно надати згоду на виділ права власності на частку цієї квартири на ім`я її колишнього померлого чоловіка, ОСОБА_7 .

З цієї підстави 07.03.2024 державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В. винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 331/02-31, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом.

Так, Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до Договору купівлі-продажу, реєстровий №2991 від 26.12.2011, посвідченого Приватним нотаріусом ХМНО Петриченко О.О..

Також право власності на квартиру зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» 30.12.2011, реєстраційний номер 16377125, номер запису 59736 в книзі 1 на ім`я ОСОБА_6 .

Так, 30.01.1997 спадкодавець ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , актовий запис № 50 від 30.01.1997.

Під час шлюбу, 26.12.2011 ОСОБА_6 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, реєстровий №2991 від 26.12.2011, посвідченого Приватним нотаріусом ХМНО Петриченко О.О.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 26.04.2012 по справі №2012/1183/2012 шлюб між ОСОБА_7 - спадкодавцем та ОСОБА_6 розірвано.

Таким чином, спадковим майном померлого ОСОБА_7 є право на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (відповідно до ст.60 СК України та ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю).

Оскільки частка в спільній власності не визначена та квартира належить на праві спільної сумісної власності, за законом, без визначення часток кожного із них, відповідач ОСОБА_6 не надає згоду на виділ права власності, то нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з чим було відмовлено у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_7 , а саме свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частки вказаної квартири позивачеві - ОСОБА_1 та позивачеві - ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки вказаної квартири, що у сукупності становить 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, Позивачі позбавлені права в позасудовому порядку оформити право власності на частку зазначеної квартири після смерті ОСОБА_7 порядку спадкування, оскільки не визначені частки співвласників квартири у праві спільної сумісної власності.

Разом з позовною заявою позивачами подано клопотання про забезпечення позову, в якому вони просять суд заборонити відчуження у будь-який спосіб та вчинення будь-яких інших реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі №639/2226/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа Друга Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на часту квартири в порядку спадкування за законом та заповітом задоволено.

Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 , до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 25.04.2024 року представником позивачів вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання.

Клопотання позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задоволено.

Витребувано з Другої Харківської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи заведену після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

15 травня 2024 року на адресу суду надійшла нотаріально засвідчений витяг зі спадкової справи №508/2020.

30 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_6 , - адвоката Чернишової О.Ю., сформований в системі «Електронний суд» 29.05.2024, відповідно до якого просила закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 , відповідно до п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Засосувати строки позивної давності до позовних вимог ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 та відмовити у звдоволені позивних вимог, у зв`язку із спливом строку позовної давності. Стягнути судові витрати на користь відповідача, а саме витрати на правничу допомогу 15500 грн. Також просила суд витребувати у приватного нотаріуса Петриченко О.О. копії документів що складались під час посвідчення 26.12.2011 року договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заперечень зазначила, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був розірваний на підставі рішення суду 08.05.2012 року. Питання розподілу спільного майна ( а саме спірної квартири по АДРЕСА_2 ) піднімалося ще у 2015 році під час розгляду справи 2/639/1091/15, а також за участю позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як спадкоємцями у справі 639/408/21 позовна заява подана в січні 2021 році.

Оспорювана квартира по АДРЕСА_3 саме з моменту розірвання шлюбу у 2012 році знаходилася в користуванні відповідачки ОСОБА_6 , за домовленістю з ОСОБА_7 , оскільки була придбана за особисті кошти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не заперечував, не використовув та не оспорював ні рішення суду по справі 2/639/2015, де визначено, що дана квартира оформлена на ОСОБА_6 , що вона є титульним власником, і що вона користується одноособово зазначеним майном.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_7 ще під час розгляду справи 2/639/1091/15 дізнався про порушення свого майнового інтересу стосовно квартири по АДРЕСА_3 , станом на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вже вказаний строк позовної давності був пропущений, і відповідно для його спадкоємців також вказане право вже відсутнє, враховуючи, шо про існування порушення даного права їм було відомо з часу смерті спадкодавця, доказом чого свідчить справа, яка була розглянута Жовтневим районним судом м.Харкова 2/639/1091/15, проте з даним позовом позивачі звернулися тільки 30.04.2024 року.

Також позивачі приймали участь, як відповідачі в справі 639/408/21, позовна заява подана 22.01.2021 року, рішення винесено 30.01.2023 року, в справі розглядалися також обсяг спадкового майна ОСОБА_7 , і в тому числі, про можливі порушення прав позивачам було відомо з поданої ОСОБА_6 позовної заяви про визнання права власності в порядку розподілу майна подружжя, що також свідчить про закінчення загального строку позовної давності.

12 червня 2024 року представником позивачів адвокатом Бреславець М.Г в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив. Відповідно до якої, вона просила суд прийняти відповідь на відзив, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що сторонами по справі №639/3161/21 були позивач ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_6 , позов про визнання права власності в порядку спадкування 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги: - лише визнання права власності в порядку спадкування 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторнами по цій справі є позивачі ОСОБА_5 ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_6 , позов про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом та заповітом, з підстав відмови у вчиненні нотаріальної дії від 07.03.2024 - видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги не розглядалися та не були предметом позову у іншій справі: Визнання частки ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном, що становить 1/2. Визнання за ОСОБА_1 , право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнання за ОСОБА_5 , право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Верховний Суд в своїй постанові від 25.04.2019 у справі № 540/406/19, від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються і сторони, і предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріальноправовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Тобто у данному випадку не збігаються ані сторони, ані підстави, ані предмет спору.

Посилання відповідача як на заперечення проти позову на укладання мирової угоди, не ґрунтується на вимогах закону, з урахуванням того, що фактично має місце не мирова угода, а попередня домовленість, алгоритм дій, щодо можливого варіанту вирішення спірних питань, який не набув законної сили. Разом з тим, під час виконання цих попередніх домовленостей виникли питання, які сторони не змогли урегулювати мирним шляхом, шляхом домовленостей (а саме: вивезення меблів та предмету побуту, створення перешкод у реалізаціїї прав, відмова від сплати платежів тощо)

Відповідно до позовної заяви, її вимог, обґрунтування, обставин справи строк позовної давності відраховується з моменту винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, саме з цього часу позивачі дізналися про порушення їх права, яке виникло внаслідок саме неналежної процесуальної поведінки відповідача при оформленні спадкових прав.

В підготовчому засіданні 28.06.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадженя у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 ..

05 вересня 2024 року представником відповідача ОСОБА_6 , - адвокатом Чернишовою О.Ю. подано клопотання про витребування доказів, в якому просила суд витребувати у приватного нотаріуса Корнійчук Олени Валентинівни копії документів що складались під час посвідчення 26.12.2011 року договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , реєстровий номер 2991, посвідчений приватним нотаріусом Петриченко Ольгою Олексіївною. Обгрунтовуючи клопотання, зазначає, що відповідно до інформації наданої Східним межрегіональним управлінням Міністерства юстиції від 29.08.2024, приватний нотаріус Петриченко О.О. уклала договір заміщення з приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. до 08.02.2025.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Чернишової Оксани Юріївни про витребування доказів задоволено.

Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олени Валентинівни копії документів, що складалися під час посвідчення 26.12.2011 року договору купівлі продажу квартири по АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , реєстровий номер 2991, посвідчений приватним нотаріусом Петриченко О.О..

24 вересня 2024 року, на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса ХМНО Корнічук О.В. надійшли належним чином завірені копії документів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа Друга Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на часту квартири в порядку спадкування за законом та заповітом.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Бреславець М.Г. підтримали позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним в позові та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник адвокат Чернишова О.Ю. заперечували проти задоволення позовних вимог та надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, судовим розглядом було встановлено, що 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №661 від 21.12.2018 року та підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21.12.2018 року (том №1 а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_2 ,виданого 03.11.2020року,актовий запис№17122 ( том №1 а.с. 12).

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копію заповіту від 22.12.2015 року, посвідченого ПН ХМНО Ключніковою В.О., зареєстровано в реєстрі за №3661 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (том №1 а.с. 14, 15).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина.

Стаття 1220 ЦК Українипередбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

19.05.2020 позивач ОСОБА_1 отримала право на пенсію за віком та на момент смерті спадкодавця має статус непрацезданої особи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 виданого 29.07.2020, серія НОМЕР_4 (том №1 а.с. 18).

Згідно до ч.1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Зі спадкової справи № 508/2020 заведеної після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що до Другої Харківської державної нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_9 (син спадкодавця), ОСОБА_5 (спадкоємець за заповітом) та ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) ( том №1 а.с. 80, 81, 82).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, від 29.02.2024 зареєстровані в реєстрі за №2-117 та за №2-123, та свідоцтва про право та спадщину за заповітом від 29.02.2024 зареєстровані в реєстрі за №2-120, та за № 2-126 позивачі оформили та отримали право на спадщину на частину нерухомого майна (том №1 а.с. 106, 108,107, 109).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, від 09.03.2024 зареєстровані в реєстрі за №2-147 та за №2-153, та свідоцтва про право та спадщину за заповітом від 29.02.2024 зареєстровані в реєстрі за №2-150, та за № 2-156 позивачі оформили та отримали право на спадщину на частину нерухомого майна та рухомого майна(том №1 а.с. 118, 120, 1119, 121).

Постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 07.03.2024 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом на частику квартири АДРЕСА_1 на їх імена, у зв`язку з тим, що у нотаріуса відсутня можливість видати на ім`я померлого ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на частку квартири АДРЕСА_1 для подальшого оформлення її спадщини (том №1 а.с. 113-115).

Проте, як зазначають позивачі, оформити свої спадкові права на квартиру АДРЕСА_1 позивачі не можуть, оскільки квартира перебуває у спільній власності спадкодавця ОСОБА_7 та його колишньої дружини ОСОБА_6 , за якою зареєстровано право власності в цілому та вона не визнає право спадкодавцяі на цю квартиру..

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (том №1 а.с. 22).

В період шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , останньою укладено з ОСОБА_8 26 грудня 2011 року Договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець ОСОБА_8 передала, а покупець ОСОБА_6 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат житловою площею 28,4 кв.м., загальною площу 52,4 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №2991. Відповідно до п. 7 цього договору чоловік покупця, ОСОБА_7 , надав згоду на купівлю вищезазначеної квартири його дружиною, посвідченм приватним нотаріусом Харківуського міського нотаріального округу Петриченко О.О. 26.12.2011 року за реєстровим №2990 (том №1 а.с. 21).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.04.2012 року по справі №2012/1183/2021 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрований 30 січня 1997 року Жовтневий відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова за реєстровим номером 50. Рішення набрало чинності 08.05.2012 (том №1 а.с. 20).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що спірна квартира була придбана його матір`ю ОСОБА_6 за власні кошти, батько ніколи картирою не займався та не цікавився. Крім того зазначив, що він як син спадкодавця, також приймав участь в укладанні мирової угоди, на підставі якої він відмовився від свого позову про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першоїстатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені нормизаконусвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Отже, за змістом чинного законодавства та судової практики, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом

у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.08.2015 року по справі №639/2314/15-ц ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про виділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя та просила виділити їй чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_4 та двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача сплатити 1/2 частину вартості автомобіля МITSUBISHI Carizma, 2002 року випуску державний номер знак НОМЕР_5 , тобто 65483 грн., а також стягнути витрати на проведення оцінки майна-1400 грн. та судовий збір-3775 грн. 80 коп.

«Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 30.01.197 р. по 08.05.2012 р. Під час шлюбу подружжям на спільні сумісні кошти придбано декілька об`єктів нерухомого майна, а саме:

- двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_5 загальною площею51,3 кв.м., житловою 28,7 кв.м. вартістю 561513 грн., на ім`я відповідача, за договором купівлі-продажу від 10.11.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л.П. за реєстровим №4222;

- двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_6 загальною площею 45,8 кв.м., житловою 27,5 кв. м. вартістю 561312 грн., на ім`я відповідача,за договором купівлі-продажу від 26.04.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л.П. за реєстровим №1842;

- двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 загальною площею 52,4 кв.м., житловою 28,4 кв. м. вартістю 547999 грн. на ім`я позивачки, за договором купівлі-продажу від 26.12.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О. за реєстровим №2991;

- чотирикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 77,4 кв.м. житловою-57,7 кв.м. , на підставі свідоцтва про право власності на жито, видане 20,03.1997 р. органом приватизації Харківської дистанції цивільних споруд Південної залізниці. Квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, три двокімнатні квартири належать сторонам у рівних частинах.

Оскільки відповідач не надав згоду на запропонований позивачкою варіант розподілу спільного майна та в кожній квартирі йому належить половина об`єкта нерухомості, а законодавством не передбачена можливість обміняти його право власності на частину квартир за рахунок надання йому, без його згоди , іншої частини, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають та в межах позовних вимог за нею визнається право власності на 1/2 частину приватизованої чотирикімнатної квартири» Рішення набрало чиннсті 08.10.2015 (том №1 а.с.174-175)

Таким чином зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна квартира є спільним майном подружжя та належить сторонам в рівних частках. При цьому у зазначеній справі ОСОБА_6 не оспорювалась частка на спірну квартиру колишнього чоловіка ОСОБА_7 , а фактично ставилось питання про поділ майна в натурі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тож, твердження відповідача ОСОБА_6 , що квартира АДРЕСА_1 повністю належить їй та не є спадковим майном не знайшла свого підтвердження та спростовується обставинами, встановленими у рішенні суду 13.08.2015 року по справі №639/2314/15-ц та

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1статті 1220 ЦК Українивстановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Тож доводи відповідача, щодо порушення строків давності не обґрунтовані.

Представник відповідача зазначила, що 03 листопада 2023 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 було укладено мирову угоду, копію якої долучено до відзиву (том №1 а.с. 159-161).

Як вбачається мирова угода укладена щодо нерухомого майна та для завершення судових справ, не затверджена ні нотаріально, а ні в судовому порядку.

Відповідно до ч. 7ст. 49 ЦПК Українисторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 207, 208 ЦПК України, мирова угола укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, щомироваугодане порушуєправ чиохоронюваних закономінтересів третіхосіб. Укладена сторонамимироваугодазатверджується ухвалоюсуду,в резолютивнійчастині якоїзазначаються умовиугоди.Затверджуючи мировуугоду,суд цієюж ухвалоюодночасно закриваєпровадження усправі. Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленимЗаконом України"Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно доч.4,5ст.203ЦК України,правочин маєвчинятися уформі,встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів,які здійснюютьдержавну реєстрацію,порядок реєстрації,а такожпорядок веденнявідповідних реєстріввстановлюються законом.

ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р., яким врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ст. 3), що підтверджує взаємопов`язаність державної реєстрації цих фактів. Державна реєстрація зазначених трьох видів фактів здійснюється за допомогою створюваної державної інформаційної системи - Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

На підставі п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке піддягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно ст.182ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, визнаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до Постанови ПленумуВерхового СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, позивачі є законниим спадкоємцями після померлого ОСОБА_7 .

Відповідно до норм ч. 5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст.1296ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

На підставі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно дост. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.1 ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, а також враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом а позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В задоволені вимог, щодо визначення, що частка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном, становить - відмовити.

При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3669,94 грн., позивачем ОСОБА_5 сплачено судовий збір у розмірі 4612,45 грн. (а.с. 1, 2).

Як вбачається, ціна позову склала 514059,00 грн..

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку із задоволенням вимог, щодо визнання права власності на 1/8 частку за ОСОБА_1 та 3/8 частки за ОСОБА_5 вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 5140,59 грн., а саме 1285,15 грн. на користь позивача ОСОБА_1 та 3855,44 грн. на користь позивача ОСОБА_5 .

На підставі викладеного та керуючись ст.392, 321, 1216, 1218, 1268ЦК України та ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , право асності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 судовий збір у розмірі 1285 (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3855 (три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 ,зареєстрована: АДРЕСА_9 .

Третя особа: Державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, код ЄДРПОУ 02900630, місцезнаходження: м. Харків, вул. Озерянська, буд. 6.

Повний текст рішення складено 14.03.2025.

Суддя С.О. Рубіжний