Рішення № 125903069, 11.03.2025, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1674/24

№ провадження 2/196/120/2025

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду вс-щіЦаричанка Дніпропетровськоїобласті цивільнусправу запозовом Акціонерноготовариства "ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 26.12.2018 року між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001207142301, на підставі якого відповідачці було видано кредит в сумі 26 926.72 грн.

Також, 29.12.2022 р. між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1011013693, на підставі якого відповідачці було видано кредит в сумі 18 177.16 грн.

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 06.10.2024 року по кредитному договору № 2001207142301 складає 48 778.35 грн., з яких: 26 926.72 грн. - заборгованість за кредитом, 21 851.63 грн. - заборгованість за процентами;

по кредитному договору № 1011013693 складає 18 160.32 грн., з яких: 14 629.43 грн. - заборгованість за кредитом, 1.25 грн. - заборгованість за процентами; 3 529.64 грн. - заборгованість за комісією.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивач направив письмову вимогу відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованість у сумі 66 938.67 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою суддівід 27.12.2024р.позовну заявуАкціонерного товариства"ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК" до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" - Киричук Г.М., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що в період дії воєнного стану, зобов`язання за відповідним договором до позичальника у вигляді штрафних санкцій не можуть бути застосовані. Всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 р. за прострочення виконання зобов`язань підлягають списанню. Тому сума в розмірі 25 382.52 грн. нарахована з 24.02.2022 року підлягає списанню. Просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26 грудня 2018 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 згідно поданої Заяви № 2001207142301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір; ОСОБА_1 зазначила в заяві, що просить відкрити на її ім`я поточний рахунок та надати кредитну картку, встановити кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн., стандартна процентна ставка та річна процентна ставка складає 47,88%, (а.с. 16).

Згідно Заяви-Договору відповідачка прийняла пропозицію банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в повному обсязі. Відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, згоду на укладення договору про надання банківських послуг особисто засвідчила своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору.

Крім того, 26.12.2018р. відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.17).

Також, у підписаній 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту становить 12 місяців з дня надання кредитного ліміту, а зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001207142301 від 26.12.2018 р. відповідачці було встановлено кредитний ліміт з 26.12.2018 р. - 5 000.00 грн., який в подальшому змінювався, зокрема з 27.02.2022 р. кредитний ліміт встановлено на суму 26 926.72 грн. ( а.с. 63).

Згідно виписки/особового рахунку з 26.12.2018 по 06.10.2024 відповідачка користувалась грошовими коштами позивача (а.с.78-93).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001207142301 від 26.12.2018 р. вбачається, що відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконує та станом на 29.02.2024 р. має заборгованість у розмірі 48 778.35 грн., з яких: 26 926.72 грн. - заборгованість за кредитом, 21 851.63 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 68-72).

29 грудня 2022 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 згідно поданої Заяви № 1011013693 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір; ОСОБА_1 зазначила взаяві,що проситьнадати їйспоживчий кредитв сумі18177.16грн.,строком на36місяців,розмір комісіїза обслуговуваннякредитної заборгованості1,4%,розмір процентноїставки 0,010% (а.с. 12-14).

Відповідачка ОСОБА_1 зазначила в заяві, що підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування; розуміє всі наслідки підписання заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом.

Відповідно до платіжної інструкції №TR.62095785.50779.25578 від 29.12.2022 р. АТ «ПУМБ» перерахувало кошти на рахунок відповідачки ОСОБА_1 на суму 18 177.16 грн., призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1011013693 від 29.12.2022 за позикою ОСОБА_1 (а.с. 64).

Згідно виписки/особового рахунку з 29.12.2022 по 06.10.2024 відповідачка користувалась грошовими коштами позивача (а.с. 73-77).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1011013693від 29.12.2022 р. вбачається, що відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконує та станом на 06.10.2024 р. має заборгованість у розмірі 18160.32грн.,з яких:14629.43грн.-заборгованість закредитом,1.25грн.-заборгованість запроцентами;3529.64грн.-заборгованість закомісією (а.с. 65-67).

07.10.2024 року за вих.№КНО-44.2.2/561 позивачем на адресу відповідачки була направлена письмова вимога (повідомлення) про необхідність оплати заборгованості за кредитним договором № 2001207142301 у розмірі 48 778.35 грн, яка утворилась станом на станом на 06.10.2024 р. та заборгованість за кредитним договором № 1011013693 у розмірі 18 160.32 грн., яка утворилась станом на 06.10.2024р. (а.с.58-59).

Однак, вказана вимога відповідачкою виконана не була.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено та не заперечується відповідачкою, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено два кредитні договори: №2001207142301 від 26 грудня 2018 року та №1011013693 від 29 грудня 2022 року.

У своїх письмових запереченнях відповідачка підтвердила факт отримання кредитних коштів та наявність заборгованості, однак, не погодилася з розміром заборгованості, до якої включено проценти та комісію банку, які не підлягають стягненню, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

Суд вважає, що надані АТ «ПУМБ» розрахунки заборгованості за вказаними кредитними договорами є належними та допустимими доказами стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів останньою, оскільки не спростовані відповідачкою.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем також було надано виписки по рахунках ОСОБА_1 за двома кредитними договорами.

Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким розрахунком самого відповідача.

Отже, банк надав відповідачці кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідачка ОСОБА_1 , зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо посилання відповідачки на те, що введення воєнного стану на території України є підставою звільнення від відповідальності.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, пдлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, законодавець передбачив звільнення позичальників від відповідальності за ст. 625 ЦК України та сплати неустойки (штрафу, пені), проте не звільняв позичальників від обов`язку виконання кредитних зобов`язань (сплати основного боргу та відсотків передбачених умовами кредитного договору).

Суд звертає увагу, що позивач не заявляє позовних вимог про стягнення неустойки та іншої відповідальності з позичальника.

Неплатоспроможність боржника не є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитною угодою, навіть якщо вони настали через збройну агресію проти України.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд уважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи наданіпозивачемрозрахунки заборгованості,та оскількиматеріали справине міститьсядоказів поверненнявідповідачкою позивачуотриманої упозику завказаними договорамисуми позики,у зв`язкуз чимвимога позивачаАТ "ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК" про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованою та підлягає задоволенню, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачкою умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту у встановлений в договорі термін.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором № 1011013693від 29.12.2022 р., суд зазначає наступне.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 5 кредитного договору №1011013693 від 29.12.2022 та паспортом споживчого кредиту від 29.12.2022.

У п. 10 заяви №1011013693від 29.12.2022 р.на приєднаннядо Договору комплексного банківського обслуговуванняфізичних осіб зазначено, що інші комісії за послуги Банку, які не передбачають регулярність їх сплати (в тому числі, але не виключно, за внесення готівки через касу АТ "ПУМБ" тощо), - сплачуються за ініціативою клієнта та не входять до суми щомісячних платежів за Споживчим кредитом, та визначаються у ДКБО, Тарифах Банку; зміст послуги Банку визначається у ДКБО.

До заяви №1011013693 позивач додав публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 04 квітня 2022р.) (а.с.46-57).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.7.3 «Умови надання споживчого кредиту» Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 04.04.2022) комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту ( база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Однак, будь-яких доказів надання кредитодавцем відповідачці послуг з обслуговування кредитної заборгованості суду не надано.

Більш того, з аналізу змісту зазначеного пункту Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Також, у кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 3 529.64 грн. за кредитним договором № 1011013693від 29.12.2022 р. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Виходячи звищевикладеного,суд вважає,що позовАТ «ПУМБ»підлягає частковомузадоволенню,а самев частиністягнення з ОСОБА_1 на користьАТ "ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК" заборгованості за кредитним договором №2001207142301 від 26.12.2018 р. у розмірі 48778.35грн.,з яких:26926.72грн.-заборгованість закредитом,21851.63грн.-заборгованість запроцентами тазаборгованості задоговором № 1011013693від 29.12.2022 р. урозмірі 14630.68 грн., з яких: 14 629.43 грн. - заборгованість за кредитом, 1.25 грн. - заборгованість за процентами, а всього 63 409.03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №461 від 11 грудня 2024 року про сплату судового збору загальною сумою 2422,40 грн. (а.с. 9). Враховуючи те, що задоволено 94.73% позовних вимог (63 409.03 грн. від 66 938.67 грн. складає 94.73%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2 294 грн. 74 коп. (2 422.40 грн. х 94.73 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерноготовариства "ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК"до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,на користьАкціонерного товариства"ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК"(кодЄДРПОУ 14282829,юридична адреса:04070,м.Київ,вул.Андріївська,буд.4)заборгованість закредитним договором№2001207142301 від 26.12.2018 р. у розмірі 48 778.35 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 35 коп., яка складається: 26926.72грн.-заборгованість закредитом,21851.63грн.-заборгованість запроцентами,та заборгованостіза кредитнимдоговором №1011013693від 29.12.2022 р. урозмірі 14630.68 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 68 коп., з яких: 14 629.43 грн. - заборгованість за кредитом, 1.25 грн. - заборгованість за процентами, а всього 63 409.03 грн. (шістдесят три тисячі чотириста дев`ять) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.03.2025 року.

Суддя: Д.Г. Костюков