Рішення № 125889126, 17.03.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/455/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12 2024 №974020154673 про відмову позивачу у переведенні її на пенсію державного службовця за нормами ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача на пенсію державного службовця за нормами ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 16.12.2024, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах податкової служби з 02.08.1994 по 14.04.2000 та з 17.04.2000 по 11.12.2024, з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 13.12.2024 54/25-01-10-02-06 та 55/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС в Чернігівській області.

В обґрунтування позову зазначає, що у неї наявні всі необхідні підстави (загальний страховий стаж, стаж на посадах в органах державної служби та необхідний вік) для переведення на пенсію державного службовця. Вважає, що відповідачем безпідставно не врахований період її роботи в податкових органах до стажу державної служби.

Суд ухвалою від14.01.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні вимог відмовити, зазначаючи, що у ОСОБА_1 відсутні необхідні 20 років стажу державної служби.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області також подано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що посадові особи органів податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України «Про державну службу» не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Також наголошує, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а тому Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області жодних прав позивача порушено не було, що свідчить про безпідставність вимог зобов`язального характеру, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він з позицією відповідачів не погоджується, вважає їх доводи безпідставними та такими, що не спростовують підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Станом на 16.12.2024 позивач перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Чернігівській області та отримувала пенсію за віком, відповідно до положень Закону України від09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16.12.2024 нею було подано заяву про призначення/переведення з пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». До заяви було додано зокрема, довідки від 13.12.2024 №54/25-01-10-02-06 та від 13.12.2024 №55/25-01-10-02-06, копію трудової книжки, тощо.

Заява та додані до неї документи за принципом екстериторіальності були розглянуті Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням від 20.12.2024 №974020154673 відмовило у задоволенні заяви. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для відмови, на думку відповідача, слугує те, що посади працівників органів державної податкової служби не віднесені до категорії посад державних службовців, період роботи на яких, дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, відповідачем зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 02.08.1994 по 26.07.1996, з 17.04.2000 по 07.07.2002, з 07.03.2006 по 25.10.2006, з 20.03.2012 по 30.12.2013. Також зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, становить 6 років 7 місяців 11 днів.

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12.2024 №974020154673 протиправними та такими, що грубо порушує її право на пенсійне забезпечення, виходячи з того, що станом на дату подання заяви про призначення пенсії шляхом переходу на пенсію державного службовця вона досягла 60 років; спеціальний стаж державної служби як станом на 01.05.2016, так і станом на дату подання заяви складав понад 20 років, а тому вона набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділуXIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIIтастатті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме:Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»(далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинністьЗакон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цимЗакономзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цимЗакономмають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із частиною 1статті 37 Закону №3723-ХІІна одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону №3723-ХІІзберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІта мають передбачені частиною 9статті 37 Закону №3723-ХІІстраховий стаж і стаж державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Також вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі 687/545/17.

Як вбачається з копії паспорта, долученого до даного позову, станом на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду із заявою позивач досягла необхідного віку та має необхідний стаж для призначення спірної пенсії, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладиша до неї серії НОМЕР_2 .

Зокрема, з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у період з 02.03.1994 по 11.12.2024 безперервно працювала в податкових органах, складала присягу державного службовця та їй присвоювались спеціальні звання та відповідні ранги державного службовця.

Суд звертає увагу, що у спірному рішенні відповідачем не спростовано наявність у позивача необхідного віку та страхового стажу, необхідних для призначення спірної пенсії.

Єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за нормамиЗакону №3723-ХІІ, на думку відповідача, є те, що посади, які обіймала позивач не відносяться до категорій посад, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, попри те, що відповідачем зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 02.08.1994 по 26.07.1996, з 17.04.2000 по 07.07.2002, з 07.03.2006 по 25.10.2006, з 20.03.2012 по 30.12.2013, тобто період роботи в податкових органах.

Так, згідно із пунктом 8розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цимЗакономобчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частиною 18статті 37 Закону №3723-XIIвизначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно дозаконуприсвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283(далі - Порядок №283), який діяв у період чинностіЗакону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу»до 01.05.2016, визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Спеціальнимзаконом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності бувЗакон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон №509-XII).

Відповідно достатті 15 Закону №509-XIIпосадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Зазначеною статтеюЗакону №509-XIIтакож установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей5,12 Закону №3723-ХІІщодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону №509-XII).

Тобто, якЗаконом №889-VIII, так і нормами діючих до ньогоЗакону №3723-XIIіЗакону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІта Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями»(далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «радник податкової та митної справи І рангу», який позивачу присвоєно 31.12.2013, прирівнюється до 4 рангу державного службовця.

Також записами в трудовій книжці підтверджується присвоєння позивачу персональних звань інспектор податкової служби ІІІ рангу (29.03.1993), інспектор податкової служби І рангу (26.07.1996), радник податкової служби ІІІ рангу (08.07.2002), радник податкової служби ІІ рангу (26.10.2006), радник податкової служби І рангу (12.02.2010), 10 рангу державного службовця (05.07.2013), присвоєно 4 ранг державного службовця (06.09.2019), присвоєно 3 ранг державного службовця (06.09.2022).

Також позивач 02.08.1994 прийняла присягу державного службовця.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно доЗакону №3723-XII.

Указані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 справі №500/5183/17.

Крім того, відповідно до пункту344.1 статті 344 Податкового кодексу Українипенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно доЗакону України «Про державну службу»незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, оскільки позивач у період з 02.03.1994 по 11.12.2024 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця та обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державного службовця та спеціальні звання, такі періоди роботи (служби), що складає більше двадцяти років, належить зарахувати до стажу державної служби.

Тобто, станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу» та станом на 01.05.2016 позивач мала необхідну кількість стажу роботи на посадах державної служби, що становить понад 20 років.

Наведене також підтверджується наказом Головного управління ДПС в Чернігівській області від 10.12.2024 №515-о, згідно з яким, позивач має стаж державної служби понад 35 років.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12 2024 №974020154673 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Закону №1058, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом,Законом України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області неправомірно відмовило у призначенні пенсії, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально та позивачем було дотримано всі необхідні умови щодо його реалізації, суд вважає, що у даному випадку у відповідачів відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Суд звертає увагу, що Інструкцією користувача реалізації механізму розподілу та опрацювань звернень за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів від 21.12.2020 внесені зміни в програмне забезпечення підсистеми призначення та виплати пенсії на базі електронної пенсійної справи в частині централізації призначення пенсії. Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України»(далі - Постанова №25-1), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №25-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Тобто відповідальним за прийняття рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав заяву.

Таким чином, саме ГУ ПФУ в Чернівецькій області необхідно зобов`язати зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 02.03.1994 по 11.12.2024 (з урахуванням періодів з 02.08.1994 по 26.07.1996, з 17.04.2000 по 07.07.2002, з 07.03.2006 по 25.10.2006, з 20.03.2012 по 30.12.2013, які визнаються відповідачем).

Щодо вимоги про зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію та при її призначенні, обчислити таку пенсію виходячи із 60% суми заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.12.2024 №54/25-01-10-02-06 та від 13.12.2024 №55/25-01-10-02-06, варто зазначити про таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб»затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Отже, призначення пенсії державного службовця має відбуватись відповідно до поданої ним заяви з урахуванням доданих до неї документів.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048, затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»пенсії відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу»(далі - Постанова №1-3).

Як зазначалось вище та не спростовується відповідачем, разом із заявою про призначення (перерахунок) пенсії позивачем було подано довідку від 13.12.2024 №54/25-01-10-02-06 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку від 13.12.2024 №55/25-01-10-02-06 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

Форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою №1-3 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (за стаж державної служби). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивачки відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У площині наведеного суд враховує, що у межах спірних правовідносин право отримати пенсію заЗаконом №3723-ХІІкореспондує обов`язок пенсійного органу прийняти рішення щодо її призначення.

Частиною 3статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як зазначалось вище та підтверджується спірним рішенням, до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» позивач звернулась 16.12.2024, тому призначення пенсії державного службовця має відбутися саме з цієї дати.

Як слідує з аналізу положень статті 245 КАС України, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому, перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушених прав на пенсійне забезпечення буде саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити з 16.12.2024 позивачу пенсію, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 02.03.1994 по 11.12.2024, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% суми заробітної плати, відображеної у довідках від 13.12.2024 54/25-01-10-02-06 та від 13.12.2024 №55/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС в Чернігівській області.

Частиною першоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина другастатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене та основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12 2024 №974020154673 про відмову ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію державного службовця за нормами ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити з 16.12.2024 ОСОБА_1 пенсію, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 02.03.1994 по 11.12.2024, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% суми заробітної плати, відображеної у довідках від 13.12.2024 54/25-01-10-02-06 та від 13.12.2024 №55/25-01-10-02-06, виданих Головним управлінням ДПС в Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вплоща Центральна, 3, м.Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).

Повний текст рішення суду складено 17.03.2025.

Суддя Л.О. Житняк