Рішення № 125875858, 12.03.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2025 р. Справа №924/893/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., за участю секретаря судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'', м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'', м. Хмельницький

про стягнення 530434927,18 грн. заборгованості, з яких 495605025,33 грн. - основний борг, 8570227,22 грн. - 3% річних та 26259674,63 грн. - інфляційні втрати

За участю представників:

від позивача: Сивик А.П. згідно довіреності від 20.11.2024р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення. Скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення проголошено 12 березня 2025 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою суду від 02.10.2024р. відкрито провадження у справі №924/893/24 за правилами загального позовного провадження за позовом приватного акціонерного товариства ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'', м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'', м. Хмельницький про стягнення 495605025,33 грн. - основного боргу.

31.10.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 17.12.2024р. прийнято зміну предмету позову з вимогами стягнення з відповідача 530434927,18 грн. заборгованості, з яких 495605025,33 грн. - основного боргу, 8570227,22 грн. - 3% річних та 26259674,63 грн. - інфляційні втрати.

20.01.2025р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся з позовом до суду та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив стягнути з відповідача 530434927,18 грн. заборгованості, з яких 495605025,33 грн. - основного боргу, 8570227,22 грн. - 3% річних та 26259674,63 грн. - інфляційні втрати.

Вимоги обгрунтовано наявністю у відповідача заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання зобов`язання щодо оплати вартості послуг з передачі електричної енергії згідно договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0281-02024-ПП від 01.01.2024р. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві, поданому 18.10.2024р., не заперечував щодо наявності боргу, пояснюючи, що поточний фінансовий стан товариства, необхідність надання послуг побутовим споживачам і їхня заборгованість не дозволяє здійснювати розрахунки на ринку електричної енергії, в тому числі унеможливлює проведення вчасних розрахунків за договором №0281-02024-ПП від 01.01.2024р.

У подальшому, від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з посиланням на його сплату. Також, 26.11.2024р. відповідач подав заяву, згідно якої посилаючись на визнання частини позовних вимог, просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в частині стягнення основного боргу.

Позивач у заяві від 15.01.2025р. підтвердив сплату основного боргу та не заперечував проти закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на суму 495605025,33 грн. та просив у випадку закриття провадження в частині повернути сплачений судовий збір.

У свою чергу, відповідач не погоджується з нарахуваннями 3% річних та інфляційних втрат. Вказує, що при розрахунку за січень 2024 року не враховано оплату відповідача від 14.10.2024р. на суму 4068872,00 грн. (дана сума врахована 21.10.2024р. як платіж за лютий 2024 року), відповідно, на думку відповідача, сума боргу за період 14.10.2024р. становила менше, ніж зазначено в розрахунку позивача. Також, як вказує відповідач, під час розрахунку за квітень 2024 року не враховано п. 6.4 договору, відповідно до якого, оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуги користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі.

Вказує, що згідно акту коригування від 04.07.2024р. до акту приймання-передачі від 30.04.2024р., скориговано вартість наданих послуг на суму 905403,63 грн. Отже, обов`язок відповідача оплатити скориговану вартість наданих послуг в сумі 905403,63 грн. виник 16.08.2024р., а не з 04.07.2024р., як зазначив позивач. Так само, під час розрахунку за травень 2024 року згідно акту коригування від 09.07.2024р. до акту приймання - передачі від 31.05.2024р. скориговано вартість наданих послуг на суму 2671991,12 грн. Тому, обов`язок відповідача оплатити скориговану вартість наданих послуг в сумі 2671991,12 грн. виник 16.08.2024р., а не з 10.07.2024р. Крім того, не погоджується з розрахунком інфляційних нарахувань, вважаючи, що вони здійснені за перiод прострочення, що становить менше календарного місяця, а в окремих випадках - менше 15 календарних днів.

03.01.2025р. відповідачем подано клопотання, згідно якого просить зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України. В обґрунтування посилається на ступінь виконання основного зобов`язання, відсутність доказів завдання збитків позивачу, а також те, що відповідач є єдиним постачальником універсальної послуги на території м. Хмельницький та Хмельницької області та зобов`язане обслуговувати населення та споживачів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні та навчальні заклади, дитячі садки, а також інші соціально важливі об`єкти.

13.01.2025р. позивач подав відповідь, в якій заперечив щодо задоволення клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн. Також, пояснив, що при зарахуванні здійснених відповідачем платежів, в рахунок погашення фактичної заборгованості за січень місяць 2024 року зарахування платежу у сумі 4068872,19 грн. в рахунок погашення заборгованості лютого місяця 2024 року здійснено 21.10.2024р. відповідно листа ТОВ ''Хмельницькенергозбут'' №0401-2772 від 21.10.2024р., в якому відповідач просить змінити призначення платежу від 14.10.2024р. в розмірі 7500000,00 грн., розбивши його на дві суми: 3431127,81 грн. та 4068872,19 грн. Пояснює, що сума 4068872,19 грн., на яку посилається у відзиві відповідач, зарахована 21.10.2024р. в погашення існуючої на той момент заборгованості. Оскільки, станом на 21.10.2024р. заборгованість січня 2024 року була оплачена повністю, відповідно до умов договору, вищевказана сума 4068872,19 грн. зарахована, як оплата заборгованості лютого 2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025р. не заперечував проти закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на суму 495605025,33 грн. та наполягав на задоволенні інфляційних і 3% річних в повному обсязі. Також, просив повернути сплачений судовий збір пропорційно сумі, на яку буде закрито провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2025р. не з`явився. У судовому засіданні 20.02.2025р. наполягав на закритті провадження у справі в частині стягнення основного боргу та зменшенні розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між приватним акціонерним товариством ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' (оператор системи передачі, далі ОСП) та товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0281-02024-ПП шляхом подання відповідної заяви-приєднання до такого договору та акцептування ПАТ ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' вказаної заяви 01.01.2024р. (в редакціях, визначених наказами №549 від 03.10.2023р. та №343 від 07.06.2024р.).

Відповідно до п. 2.1 договору оператор системи передачі безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4. договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих оператором системи передачі, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно), або акта приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

Згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3. договору позивач має право отримувати від відповідача своєчасну оплату за послугу, а відповідач користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.7. договору за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів користувач сплачує пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості.

Позивачем за період січень 2024 року - серпень 2024 року надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 550605025,33 грн., про що свідчать акти приймання-передачі послуг та акти коригування до актів приймання-передачі послуг, а саме: акт приймання-передачі від 31.01.2024р. на суму 96101015,17 грн.; акт приймання-передачі від 29.02.2024р. на суму 79280690,86 грн.; акт приймання-передачі від 31.03.2024р. на суму 80447125,18 грн.; акт приймання-передачі від 30.04.2024р. на суму 64487184,91 грн.; акт приймання-передачі від 31.05.2024р. на суму 61750604,02 грн.; акт приймання-передачі від 30.06.2024р. на суму 54584715,19 грн.; акт приймання-передачі від 31.07.2024р. на суму 56908337,88 грн.; акт приймання-передачі від 31.08.2024р. на суму 60755675,02 грн.; акт коригування від 30.05.2024р. №ПРА_К-0004067 на суму - 4045 979,65 грн.; акт коригування від 13.06.2024р. №ПРА_К-0004726 на суму - 1837446,54 грн.; акт коригування від 25.06.2024р. №ПРА_К-0005451 на суму - 1404291,46 грн.; акт коригування від 04.07.2024р. №ПРА_К-0006089 на суму 905403,63 грн.; акт коригування від 09.07.2024р. №ПРА_К-0006589 на суму 2671991,12 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з передачі електричної енергії за період січень 2024 року - серпень 2024 року.

За вказаний період оплату послуг передачі електричної енергії здійснено частково, борг відповідача перед позивачем за надані послуги передачі електричної енергії за період січень 2024 року - серпень 2024 року станом на 26.09.2024р. складав 495605025,33 грн.

21.10.2024р. сторонами підписано акт коригування №ПРА к-0007536 до акту приймання- передачі послуги від 31.07.2023р., згідно з яким плановий обсяг за липень 2023 року скориговано з 56908337,88 грн. на 56796974,10 грн., різниця 111363,78 грн.

Після подання позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 495605025,33 грн., про що свідчать платіжні інструкції: №768 від 10.10.2024р. на суму 15000000,00 грн., №776 від 15.10.2024р. на суму 10000000,00 грн., №5982059088 від 15.10.2024р. на суму 10000000,00 грн., №5982059565 від 30.10.2024р. на суму 15000000,00 грн., №5982059551 від 30.10.2024р. на суму 7765049,14 грн., №5982059591 від 31.10.2024р. на суму 5000000,00 грн., №5982059790 від 11.11.2024р. на суму 15000000,00 грн., №41 від 13.11.2024р. на суму 10000000,00 грн., №937 від 18.11.2024р. на суму 10000000,00 грн., №5982059054 від 14.10.2024р. на суму 7500000,00 грн. (згідно листа відповідача №04-01-2772 від 21.10.2024р. призначення платежу у платіжній інструкції від 14.10.2024р. просять вважати правильним: платіж в сумі 3431127,81 грн. згідно договору №0281-02024 від 01.01.2019р., а платіж в сумі 4068872,19 грн. згідно договору №0281-02024-ПП від 01.01.2024р.), №53 від 22.11.2024р. на суму 10000000,00 грн., №5982060886 від 25.11.2024р. на суму 10000000,00 грн., №5982061072 від 28.11.2024р. на суму 50000000,00 грн., №5982061733 від 29.11.2024р. на суму 20000000,00 грн., №5982061742 від 30.11.2024р. на суму 10000000,00 грн., №75 від 10.12.2024р. на суму 10000000,00 грн., №1145 від 17.12.2024р. на суму 20000000,00 грн., №1194 від 25.12.2024р. на суму 30000000,00 грн., №1202 від 26.12.2024р. на суму 30000000,00 грн., №5982062369 від 30.12.2024р. на суму 20000000,00 грн., №164 від 30.12.2024р. на суму 60000000,00 грн., №1211 від 30.12.2024р. на суму 70000000,00 грн., №5982062393 від 31.12.2024р. на суму 30000000,00 грн., №166 від 31.12.2024р. на суму 23100000,00 грн., №1213 від 31.12.2024р. на суму 24000000,00 грн.

Станом на момент прийняття рішення основний борг з оплати надання послуг з передачі електричної енергії за період січень-серпень 2024 року в розмірі 495605025,33 грн. сплачено.

Позивачем нараховано відповідачу 8570227,22 грн. - 3% річних (за період з 19.01.2024р. по 30.11.2024р.) та 26259674,63 грн. - інфляційні втрати (за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії (ст. 4 Закону України ''Про ринок електричної енергії'').

При цьому, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України ''Про ринок електричної енергії'', оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

Приватне акціонерне товариство ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' є оператором системи передачі (ОСП), на яке покладено функції, поміж інших, з передачі електричної енергії.

Між приватним акціонерним товариством ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' та товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0281-02024-ПП шляхом подання відповідної заяви-приєднання до такого договору та акцептування ПАТ ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' вказаної заяви 01.01.2024р.

За умовами вказаного договору (п. 2.1) оператор системи передачі зобов`язався безперервно надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Факт належного виконання позивачем умов договору №0281-02024-ПП від 01.01.2024р. в частині надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг та актами коригування. Так, зокрема, згідно актів за період січень 2024 року серпень 2024 року відповідачу було надано послуги з передачі електричної енергії в сумі 550605025,33 грн.

Як передбачається ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг передачі електричної енергії обумовлено у п. 6.2 договору у наступному порядку:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Крім того, у п. 6.4 договору передбачено, що оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування.

З огляду на вказані вище умови договору вбачається, що оплата за договором здійснюється на умовах поетапної попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період (трьома платежами), а остаточний розрахунок відповідачем проводиться за фактом наданих послуг на підставі акту приймання-передачі послуги.

При цьому, обов`язок сплатити грошове зобов`язання на вказану суму (якщо сума здійснених попередніх оплат є меншою від вартості наданих послуг згідно акту надання послуги) виникає на підставі акту надання послуги та строк його виконання встановлено до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) (згідно з п. 6.4. договору). Так само, оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування (згідно з п. 6.4. Договору).

За період січень 2024 року серпень 2024 року оплату наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії відповідач належним чином не виконав.

Борг відповідача перед позивачем за надані послуги передачі електричної енергії за період січень 2024 року - серпень 2024 року станом на день подання позову складав 495605025,33 грн.

Відтак, відповідач, являючись боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний був сплатити суму основного боргу в розмірі 495605025,33 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення 495605025,33 грн. - основної заборгованості є обгрунтованими.

При цьому, судом враховуються клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 495605025,33 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи.

Наявні в матеріалах справи платіжні інструкції за період 10.10.2024р. 31.12.2024р. свідчать про те, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 495605025,33 грн. вже після відкриття провадження у даній справі. Відповідно, на час розгляду справи між сторонами відсутні спірні правовідносини в цій частині боргу, а саме в сумі 495605025,33 грн. - основної заборгованості по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0281-02024-ПП від 01.01.2024р.

Приймаючи до уваги те, що основну заборгованість сплачено після відкриття провадження у справі, клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення 495605025,33 грн. - основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Невиконання або неналежне виконання зобов`язання з оплати боргу, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків у вигляді настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статтей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 8570227,22 грн. - 3% річних (за період з 19.01.2024р. по 30.11.2024р.) та 26259674,63 грн. - інфляційні втрати (за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року) згідно з поданим розрахунком.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду України від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду України від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).

При перевірці здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат враховується практика Верховного Суду України у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду України, наведена у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

У вказаній вище постанові Верховного Суду України зазначено, що на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд, враховуючи методику розрахунку, надану Верховним Судом України, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат (за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року) в розмірі 26259674,63 грн., встановив, що вказані нарахування здійснені у можливих межах, арифметично вірні, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними та обгрунтованими.

Тому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що нарахування інфляційних втрат здійснено за період прострочення, що становить менше календарного місяця.

Натомість, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 19.01.2024р. по 30.11.2024р. в сумі 8570227,22 грн., суд погоджується із позицією відповідача про неврахування позивачем при розрахунку строку оплати у разі коригування сум.

З огляду на викладене, суд, здійснивши перерахунок 3% річних з врахуванням строків при коригуванні суми оплати, вважає, що обґрунтовано заявлений розмір 3% річних складає 8553651,92 грн.

З приводу клопотання відповідача від 03.01.2025р. про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн. судом відмічається наступне.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду України, вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника, зробила висновок, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду України вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи Закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду України зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (ухвали Великої Палати Верховного Суду України від 18.05.2021р. у справі №904/3177/20, Верховного Суду України України у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024р. у справі №910/2440/23, Великої Палати Верховного Суду України від 28.02.2024р. у справі №915/534/22).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності суд може зменшити розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Судом береться до уваги, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України (ч. 4 ст. 263 ГПК України).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду України від 12.03.2019р. у справі №916/3211/16, від 26.01.2021р. у справі №922/4294/19, від 24.02.2021р. у справі №924/633/20, від 16.03.2021р. у справі №922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру процентів річних, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми річних таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові Верховного Суду України від 15.06.2022р. у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду України від 30.09.2019р. у справі №905/1742/18; від 14.07.2021р. у справі №916/878/20 та інші).

Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення; діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

У даному випадку судом приймається до уваги, що відповідач є єдиним постачальником електричної енергії на території м. Хмельницький та Хмельницької області та обслуговує населення та споживачів бюджетної і соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні та навчальні заклади, дитячі садки. Товариство постачає електричну енергію на об`єкти критичної інфраструктури області, а також підприємствам, що забезпечують обороноздатність країни. Його стабільне функціонування набуває особливого значення в умовах війни.

Судом враховується ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, відповідач вживає всі можливі заходи до виконання зобов`язань по сплаті заборгованості, ним сплачено основний борг під час розгляду справи.

Відтак, з метою запобігання настанню негативних наслідків для сторін, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних на 50% від обгрунтовано заявленого позивачем розміру, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Отже, суд вважає справедивим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, частково задоволити клопотання відповідача про зменшення 3% річних та зменшити розмір 3% річних на 50 відсотків. Тобто, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 4276825,96 грн. (50% від обгрунтовано заявленого позивачем розміру), а в частині позовних вимог про стягнення 4293401,26 грн. - 3% річних належить відмовити.

З приводу можливості зменшення інфляційних нарахувань суд зауважує, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, оскільки такі нарахування в силу свого компенсаційного характеру спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, які лежать в неконтрольованій сторонами площині. Їхній розмір залежить від встановленого у передбаченому законодавством порядку індексу інфляції, а не погоджується сторонами в договірному порядку, з чого оцінка такого розміру не може здійснюватися з точки зору принципів розумності, справедливості та пропорційності. Одночасно можливість зменшення відповідних нарахувань судом чинним законодавством не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2022р. у справі №910/9911/21.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.03.2023р. у справі №910/17556/21, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, відсутність правових підстав для зменшення нарахованих інфляційних, клопотання відповідача про зменшення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному розмірі заявленому позивачем, а саме: 26259674,63 грн.

Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог. У частині стягнення з відповідача 26259674,63 грн. - інфляційних втрат та 4276825,96 грн. - 3% річних. У частині позовних вимог про стягнення 4293401,26 грн. - 3% річних належить відмовити, а провадження в частині стягнення 495605025,33 грн. - основного боргу необхідно закрити.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру процентів річних на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 03.04.2018р. у справі №902/339/16, від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 05.04.2018р. у справі №917/1006/16.

Повернення позивачу судового збору у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, буде вирішено за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' (м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2; код 42035266) на користь приватного акціонерного товариства ''Національна енергетична компанія ''Укренерго'' (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код 00100227) 26259674,63 грн. (двадцять шість мільйонів двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні шістдесят три копійки) - інфляційні втрати, 4276825,96 грн. (чотири мільйони двісті сімдесят шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень дев`яносто шість копійок) - 3% річних, 417759,92 грн. (чотириста сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 4293401,26 грн. - 3% річних відмовити.

Провадження в частині стягнення 495605025,33 грн. - основного боргу закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 березня 2025 року.

Суддя В.В. Димбовський