Рішення № 1258750, 06.03.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22- 2592

Категорія - 21

Головуючий в 1 інстанції- Дундар І.О. Доповідач - Шевченко В.Ю.

РІШЕННЯ

 іменем України

06 березня 2007 року

Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі Андрієнко О.С. з участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві. Позивач посилається на те, що, тривалий час працюючи на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу, яке було виявлене згідно акту розслідування у 1992р. Втрата професійної працездатності у зв"язку з вказаним професійним захворюванням вперше встановлена висновком МСЕК від 14 травня 2002р. у розмірі 15% При переогляді на МСЕК 04 червня 2004р. втрата професійної працездатності за вказаним професійним захворюванням встановлена у розмірі 40% безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи. Внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві йому спричинена моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 25000грв.

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 листопада 2006р. в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив в задоволенні його позову, не врахувавши, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у нього з моменту встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, у зв"язку з отриманим профзахворюванням.

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити рішення суду без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, тривалий час працюючи на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійне захворювання - вібраційну

2

хворобу, яке було виявлене згідно акту розслідування у 1992р. Втрата професійної працездатності у зв"язку з вказаним професійним захворюванням вперше встановлена висновком МСЕК від 14 травня 2002р. у розмірі 15% При переогляді на МСЕК 04 червня 2004р. втрата професійної працездатності за вказаним професійним захворюванням встановлена у розмірі 40% безстроково. Позивача визнано інвалідом 3 групи. Враховуючи, що страховий випадок, який дає право позивачу на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р., мав місце у 1992р., коли складено акт розслідування професійного захворювання, тобто до прийняття зазначеного Закону, суд вирішив відмовити в задоволенні заявленого позову, оскільки на виникли по справі правовідносини не поширюється дія вказаного Закону.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що, оскільки страховий випадок мав місце у 1992р., коли у позивача вперше було виявлене професійне захворювання, дія Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01 квітня 2001р., на виникли по справі правовідносини не поширюються.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, у зв"язку з порушенням судом норм матеріального права.

Згідно п.13 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та\або соціальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, вперше втрата професійної працездатності у зв"язку із професійним захворюванням була встановлена позивачу висновком МСЕК від від 14 травня 2002р., тобто право на отримання страхових виплат, в тому числі і моральної шкоди, виникло у ОСОБА_1. після набрання чинності Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в задоволенні заявленого позову слід відмовити на підставі вимог ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007р.", який набрав чинності з 01 січня 2007р., згідно яких було зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 статті 1, підпункту „є" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3 статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.

Виходячи з наведеного, правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1. не має, оскільки призупинення дії закону не дає підстав для його застосування.

Відповідно до п.4ч.1,ч.2ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або

3

неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, якій підлягав застосуванню.

За таких обставин, рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі вимог ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р.".

Керуючись ст.ст.307, 309,316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 листопада 2006р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 01грв.50коп. (одержувач: УДК у м.Донецьку, р\р: 31216259700004, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО: 834016, ОКПО: 34686537).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий