Рішення № 125874425, 17.03.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/91/25

Провадження №2/751/638/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

при секретарі Овдій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

ТОВ «ДІДЖИФІНАНС» звернулосьз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103149344 від 13.04.2021 року у розмірі 28 000 грн та понесених судових витрат

Свої позовні вимоги мотивують тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримала від ТОВ «МІЛОАН» кредит. 29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №05Т, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла заборгованість яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 20000 грн, а всього 28 000 грн 00 коп., яка й підлягає стягненню на користь позивача.

24.01.2025 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.Узагальнений зміст заперечень зводився до того, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів за кредитним договором відповідачу, наданий розрахунок заборгованості складений самим позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції, сума відсотків за користування кредитом нарахована з порушенням вимог закону.

Крім того відповідач вважає суму коштів у розмірі 6000 грн за надання правової допомоги завищеною, неспівмірною із складністю справи та такою що підлягає зменшенню.

04.02.2025 р. представником позивача надано відповідь на відзив.

ІІ. Процедура та позиція сторін.

Ухвалою судді від 03.01.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

12.04.2021 року ОСОБА_1 на веб сайті «miloan.ua» створила та заповнила анкету-заяву на кредит №103149344, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід. Надала також згоду, зокрема, щодо правил кредитування.

Анкета-заява на кредит №103149344 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви №103149344, зокрема про такі дії: заповнення заяви - 12.04.2021 03:57:23; автоматична перевірка 12.04.2021 03:57:37; перевірка у БКІ - 12.04.2021 03:57:48; скоринг - 12.04.2021 03:57:53; підтвердження зміни умов 12.04.2021 03:58:01, обробляється 13.04.2021 09:48:24; підписання договору - 13.04.2021 09:48:32; оброблено 13.04.202109:49:17.

Крім того, анкета-заява на кредит містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20 000 грн; замовлений строк - 30 днів; погоджена сума - 8000 грн; погоджений строк - 30 днів; комісія за надання - 0,00% одноразово; ставка процентів 1,00 % за кожен день користування /а.с. 16/.

З доданого до позовної заяви договору про споживчий кредит №103149344 від 13.04.2021 року укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.). Сума кредиту становить 8000,00 грн у валюті: Українські гривня (пункт 1.2.). Кредит надається строком на 30 днів з 13.04.2021 року (строк кредитування) (пункт 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 13.05.2021 року (п. 1.4.).

Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.).

Проценти за користування кредитом 2400,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (п. 1.7.).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (п. 2.2.1.).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору (п. 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п.1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3.).

Пролонгація строку кредитування визначена п. 2.3. кредитного договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (п. 2.4.1.).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2.) /а.с.10-13/.

Відповідно до додатків №1 та №2 до договору про споживчий кредит №103149344 від 13.04.2021 р. (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу 13.05.2021 року, до сплати: кредит в сумі 8000,00 грн., комісія за надання кредиту в сумі 0,00 грн., проценти в сумі 2400,00 грн., разом 10400,00 грн. /а.с.14-15/.

На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов`язання за договором про споживчий кредит №103149344, укладеним 13.04.2021 р., позивач надав копію платіжного доручення 26720099 від 13.04.2021 р. про перерахування на рахунок відповідачки коштів в сумі 8000,00 грн /а.с.17/.

Із договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 р., укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», витягу з реєстру боржників до цього договору вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №103149344 від 13.04.2025 р. /а.с.18-25, 26, 27-28/.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №103149344 від 13.04.2021 р. наданої ТОВ «МІЛОАН» борг по тілу ОСОБА_1 складає 8000,00 грн, борг по відсотках 20000,00 грн., борг по пені 0 грн, борг по комісії 0 грн, загальний борг 28000,00 грн /а.с.38/.

27.09.2024 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу про погашення існуючої заборгованості за кредитним договором №103149344 від 13.04.2021 р. в розмірі 28 000,00 грн /а.с.39/.

Згідно руху коштів по картці від 21.02.2025 р., наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 11.02.2025 р. вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 , яким користувалася ОСОБА_1 13.04.2021 р. були зараховані кошти у сумі 8000 грн 00 коп.

ІV. Оцінка Суду.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту №103149344 від 13.04.2021 р. укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст.207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із копії кредитного договору та анкети-заяви на кредит №103149344 від 13.04.2021 р. вбачається, що відповідач ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «МІЛОАН» свої персональні дані, подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту.

Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті товариства проведена відповідно до закону, оскільки відповідач передав кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4 договору про споживчий кредит). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5 договору про споживчий кредит).

Таким чином відповідач не спростувала факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, даних її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов`язків з доказування (ч.1 ст.81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 8000,00 грн. надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надала.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд виходить з такого.

Згідно з розрахунком заборгованість за відсотками становить 20000,00 грн. Вказані проценти нараховувалися до 12.07.2021 року.

Умовами кредитного договору №103149344 від 13.04.2021р. (пункт 1.5.2) передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 2 400,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункту 1.6).

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українивстановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини другоїстатті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другоюстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).

Відповідно до частини першоїстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 Цивільного кодексу Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування частини першої статті1050та статі625 ЦК Україниу їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що позичальник до закінчення терміну кредитування зобов`язана була сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення терміну кредитування у зв`язку з порушенням нею взятих на себе зобов`язань, повинна нести відповідальність на підставі частини другоїстатті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з пункту 4.2 договору про споживчий кредит №103149344 від 13.04.2021 р., у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплатою заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбаченихст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2ст.625 ЦК Українина рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Отже, виходячи зі змісту формулювання умов про сплату процентів, передбачених пунктом 4.2 договору про споживчий кредит №103149344 від 13.04.2021 р., слід дійти висновку, що проценти за неправомірне користування кредитом, тобто після настання прострочення виконання зобов`язання, передбачені на підставі частини 2статті 625 ЦК Українив розмірі процентної ставки за користування кредитними коштами, яка в пункті 1.6кредитного договору визначена на рівні 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Таким чином, нарахування відповідачці процентів поза межами строку кредитування відповідає умовам укладеного договору, оскільки є мірою відповідальності, яка виникла на підставі частини 2статті 625 ЦК Україниу зв`язку з простроченням виконання нею зобов`язання за вказаним кредитним договором.

До того ж, суд приймає до уваги, що строк кредитування було пролонговано відповідно до умов п.2.3 кредитного договору.

За таких обставин з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню також заборгованість за процентами в сумі 20 000,00 грн.

З приводу доводів відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Норми статей 256, 257, 260, 261 ЦК України вказують, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, що набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану строки визначенні статтями, зокрема ст.257 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Закон України від 15.03.2022р. № 2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022р.Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні з 24.02.2022р. строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08.11.2023р. у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022р., вважається такою, що не спливла.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки такий строк позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом не пропущено та підстав для застосування наслідків спливу позовної давності і відмови у позові з цих міркувань судом не встановлено.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133, ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року, додаткову угоду № 103149344, детальний опис робіт (наданих послуг), акт про підтвердження факту надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с.26,39-41,46,42,43/.

В ході судового розгляду даної справи представником відповідача, в контексті приписів ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, було надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю.

Суд, визначаючи розмір витрат на оплату послуг адвоката, керуючись вимогами ст.137 ЦПК України, враховує предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи та сталу судову практику цієї категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягав у складенні позовної заяви та заяви про забезпечення позову уніфікованого зразка, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам розумності та є явно завищеним.

Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та витрачений адвокатом час, розгляд справи за відсутності сторін в судових засіданнях, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 гривень.

В конкретному випадку визначений судом розмір судових витрат, з урахуванням наданих адвокатом послуг, відповідатиме критеріям співмірності, реальності та розумності їх розміру.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 103149344 від 13.04.2021 року в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 к.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя В.Г.Павлов