Ухвала суду № 125871995, 17.03.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"17" березня 2025 р.Cправа № 902/1369/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., розглянувши, без повідомлення (виклику) учасників справи, заяву представника Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича адвоката Шевчука В. О. б/н від 28.02.2025 (вх. канц. суду № 01-34/2115/25 від 03.03.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (місцезнаходження: вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 43375072)

про стягнення 103706,27 грн заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича б/н від 26.12.2024 (вх. канц. суду № 1435/24) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" 103706,27 грн боргу, який складається з: 91650,90 грн - основного боргу, 2291,27 грн - пені, 1883,23 грн - 3 % річних та 7881,97 грн - інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем Договору про надання послуг № 30//11/2023 від 30.11.2023.

Рішенням від 26.02.2025 у справі № 902/1369/25 позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича 91650,90 грн - основного боргу, 838,61 грн - пені, 1883,23 грн - 3 % річних, 7881,97 грн - інфляційних втрат та 3010,13 грн відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

03.03.2025 через систему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича адвоката Шевчука В. О. б/н від 28.02.2025 (вх. канц. суду № 01-34/2115/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій адвокат просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. До вказаної заяви додано ряд документів на підтвердження понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.03.2025 суд прийняв заяву представника Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича адвоката Шевчука В. О. б/н від 28.02.2025 про ухвалення додаткового рішення до розгляду.

Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.

Розглядаючи вищевказану заяву, суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-другою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 в справі № 907/850/22, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, слід враховувати:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Разом з тим процесуальний закон не визначає певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак, така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію, на якій має бути зроблена заява. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21. Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

За встановленими у справі обставинами, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 162 ГПК України позивач у тексті позовної заяви зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви (а. с. 7).

Тобто, заявник пропустив один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме заявлення орієнтованого розрахунку витрат, як визначено положенням частини другої статті 124 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи № 902/1369/24 представник позивача будь-яких заяв (як усних, так і письмових) про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду не робив.

Заяву про ухвалення додаткового рішення, а також документи, які підтверджують понесені витрати, адвокат Шевчук В. О. подав до суду після того, як суд ухвалив рішення у даній справі.

Вказане в свою чергу свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на правничу допомогу не подавав, як і не заявляв до ухвалення рішення суду про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що виключає можливість суду надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

Враховуючи вищенаведене, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення витрат заявника на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича адвоката Шевчука В. О. б/н від 28.02.2025 (вх. канц. суду № 01-34/2115/25 від 03.03.2025) про ухвалення додаткового рішення відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

3. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повну ухвалу складено та підписано суддею 17.03.2025.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Комар О. В. ( АДРЕСА_1 )