Рішення № 125845911, 12.03.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/87/25

Справа №754/494/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Скрипки О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Бухуна Юрія Володимировича, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення від 13.12.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, понесенні останнім внаслідок судового розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2024 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого доставлений до медичного закладу відповідного району для проходження медичного огляду ВЛК. Позивачу не видавалось направлення на проходження медичного огляду ВЛК та не досліджувались будь-які обставини військового обліку, наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу, а також питань, що стосуються документального підтвердження наявних у позивача захворювань. Натомість, в ультимативній формі позивач був позбавлений свободи пересування та примушений до проходження медичного огляду ВЛК. Після того, як позивача було позбавлено волі та доставлено до медичного закладу, останній повідомив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_9 а також присутнім особам у військовій формі, що має ряд захворювань, що підтверджуються медичними документами. Однак, відповідних документів при собі позивач не мав з огляду на своє затримання просто посеред вулиці, у зв`язку з чим позивач просив надати йому час для того аби зібрати наявні у нього медичні документи та видати йому повістку на проходження медичного огляду ВЛК та/або направлення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 на проходження відповідного огляду. Видавати позивачу повістку або направлення на медичний огляд ВЛК працівники відповідача відмовились, а відповідну поведінку позивача розцінили як відмову від проходження медичного огляду ВЛК, за результатом чого за аналогією позбавили позивача свободи пересування та доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відносно позивача було складено адміністративні матеріали, а саме постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Представник позивача вказує, що задля притягнення позивача до адміністративної відповідальності в першу чергу необхідно встановити факт видачі керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення/розпорядження про направлення позивача на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та факт не проходження відповідного огляду. В той же час, відмова від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією адміністративним правопорушенням не являється, адже законодавство не передбачає обов`язку отримувати ті чи інші документи від ІНФОРМАЦІЯ_9 а зобов`язує вчиняти ті чи інші дії за рішенням керівників відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2. Натомість, позивач не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, а лише повідомив уповноважених працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 про потребу взяти за місцем проживання належні позивачу медичні документи, аби виконати вимоги чинного законодавства в частині проходження медичного огляду ВЛК.

Представник позивача стверджує, що позивач не підлягав направленню на медичний огляд військово-лікарською комісією.

До постанови не долучено та в її тексті не зазначено про будь-які докази згідно переліку ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в постанові правопорушення або що під час розгляду адміністративної справи здійснювались заходи щодо збирання та оцінки цих доказів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача зазначає, що безпосередньо відповідач не здійснює медичний огляд військовозобов`язаних, оскільки ці функції здійснює військово-лікарська комісія, яка складається із фахових лікарів відповідних спеціалізації. Саме при проходженні ВЛК її членами-лікарями вивчається стан здоров`я військовозобов`язаного, в тому числі і надана ним медична документація про стан його здоров`я. Тому питання тривалості проходження ВЛК, подання і розгляд медичних документів про стан здоров`я здійснюється при проходженні ВЛК, а не при направленні військовозобов`язаного на ВЛК. Відповідачем не вчинялися жодні дії щодо вчинення перешкод у проходженні позивачем ВЛК та можливості надання позивачем лікарям ВЛК медичних документів про стан його здоров`я. Тому апелювання позивача до необхідності надання йому часу для збору медичних документів є нерелевантним аргументом.

Також, позивачем не надано жодних доказів та обґрунтувань необхідності збору медичної документації та наявності у нього хвороб, травм, які б впливали на визначення ступеню його придатності до військової служби.

Оскільки позивач на момент надання йому направлення на ВЛК, уже перебував у відповідача, то підстави та потреба викликати його до відповідача окремою повісткою не було. Тому здійснювалося оформлення для позивача направлення №61/1312/5 від 13.12.2024 на ВЛК, яке позивач відмовився отримувати. Позивач у своїх поясненнях, наданих відповідачу при складанні протоколу №491 про адміністративне правопорушення, також підтвердив, що він 13.12.2024 відмовився від проходження ВЛК.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та вказує, що 13.12.2024 року позивач був безпідставно затриманий та позбавлений волі працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого примусово доставлений не до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_9 а безпосередньо до медичного закладу відповідного району для проходження медичного огляду ВЛК. Текст оскаржуваної постанови № 491 від 13.12.2024 не містить реквізитів направлення на медичний огляд ВЛК.

В той же час, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані будь-які докази, зокрема відео, фотоматеріали чи інші письмові документи, які б підтверджували факт вручення позивачу направлення на ВЛК.

ІНФОРМАЦІЯ_5 після оголошення позивачем свого бажання отримати відстрочку та пред`явлення підтверджуючих документів не мав підстав для направлення позивача на медичний огляд ВЛК.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва 27.01.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Бухуна Юрія Володимировича про витребування доказів відмовлено.

30.01.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.

05.02.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

13 грудня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - офіцером адміністративного відділення лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол № 491 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якому вказується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати об 11 год. 30 хв. 13 грудня 2024 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

У письмових поясненнях від 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 зазначив, що немає при собі медичних документів. Також має підстави для відстрочки. Заяву про відстрочку працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти відмовляються.

13 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 491, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати об 11 год. 30 хв. 13 грудня 2024 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Зазначена постанова вручена позивачу 13.12.2024 року.

Також, в матеріалах справи міститься копія направлення на ім`я ОСОБА_1 на проходження медичної комісії № 61/1312/5 від 13.12.2024 року, підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 .

Позивачем надано Довідку до акта огляду МСЕК від 03.03.2024 на ім`я ОСОБА_4 , яка є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Доказів проходження позивачем ВЛК матеріали справи не містять, як і доказів оновлення позивачем даних в системі «РЕЗЕРВ+».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з пунктом 63 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Доказів звернення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки як до 13.12.2024 року так і після вказаної дати матеріали справи не містять.

Пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_9 начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ІНФОРМАЦІЯ_9 лікарями, які входять до складу ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та видається військовозобов`язаному під особистий підпис.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2.

До початку проведення медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пункт 3.5 глави 3 розділу II Положення).

Відповідно до пп. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14 днів.

Відповідно до приписів частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу вказаних положень чинного законодавства слідує, що позивачу повинні були за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за встановленою формою, при цьому позивачу повинні були повідомити місце і строк проходження медичного огляду та під особистий підпис роз`яснити наслідки відмови від такого огляду.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду містить всі необхідні реквізити.

Постановою № 491 від 13.12.2024 року позивачу інкримінується відмова від проходження військово-лікарської комісії та відмова отримувати направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК.

Однак відповідачем не додано до матеріалів справи такого рапорту або інших доказів, як-то акта про відмову від проходження медичного огляду, відеозапису такої відмови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача юридичного складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено ні належного оформлення направлення позивача на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, ні належного вручення такого направлення позивачу, ні факту його відмови від проходження медичного огляду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що постанову № 491 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 13.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 25500 грн. слід скасувати, а провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови підлягає задоволенню.

Крім того, підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про визнання протиправними постанови про адміністративне правопорушення немає, оскільки належним способом захисту у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаних норм, з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №491 від 13 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 , кодЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: