Ухвала суду № 125818591, 13.03.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 березня 2025 р. № 400/2458/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5А, м. Миколаїв, 54005,

прозаява про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області з відмови у прийнятті документів у громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 на оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області прийняти та розглянути документи громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 з метою оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі частини 14 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» згідно вимог чинного законодавства України та з урахуванням неможливості обміну та здійснення перекладу паспорта громадянина російської федерації на ім`я « ОСОБА_2 ».

13.03.2025 ухвалою суду за вказаною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі.

13 березня 2025 року року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Управлінню Державної міграційної служби в Миколаївській області вчиняти будь-які дії щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 203 КУпАП та вчиняти дії щодо примусового повернення Позивача до Держави Ізраїль або третьої країни з території України до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовано тим, що, у разі відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 від 13.03.2025 розгляд справи з урахуванням розумних строків, передбачених КАС України вийде за межі законного перебування громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 на території України та у разі задоволення позовної заяви позбавить Позивача права на оформлення

посвідки на тимчасове проживання через незаконність перебування та передбачуване застосування Відповідачем адміністративної відповідальності до Позивача за ст. 203 КУпАП за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні. Також, слід зазначити, що накладення адміністративної відповідальності на Позивача в подальшому вплине на можливість його в`їзду на територію України. Крім того, згідно ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Отже, невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права у зв`язку з тим, що громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 незаконно відмовлено у прийнятті документів на оформлення посвідки на тимчасове проживання та зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов`язків позивача до набрання законної сили рішенням суду. Вжиття визначених заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. У цьому випадку, позивач оскаржує дії з відмови в оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, а забезпечити позов просить щодо вчинення дій про притягнення до адміністративної відповідальності та примусовому видворенню, тобто дій, які не є предметом оскарження в цій адміністративній справі.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що мета інститут забезпечення позову полягає у можливості, перш за все, зупинення виконання рішення суб`єкта владних повноважень, яке є предметом спору, до вирішення справи по суті. Ухвала про забезпечення позову, у такому випадку є юридичним запобіжником, настанню фактичних (матеріальних) наслідків, до вирішення юридичного спору. Ті наслідки настанню яких намагається запобігти позивач поданням цієї заяви (притягнення до адміністративної відповідальності та примусове видворення) є юридичними, а не фактичними.

Законодавством передбачає можливість в обох випадках інструменти юридичного захисту. Так, у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.203 КУпАП, він має право оскаржити це рішення в порядку адміністративного судочинства. А питання примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, також здійснюється у судовому порядку, відповідно до вимог ст.288 КАС України. Таким чином, задоволення заяви про забезпечення позову у цьому випадку, буде втручанням суду у процесуальну діяльність інших суб`єктів судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяви про забезпечення позову та необхідність відмовити в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко