Рішення № 125811927, 12.03.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/139/25

Провадження № 2/302/130/25

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

12 березня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І. за участі секретаря судового засідання Куруц В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємиця), через представницю адвокатку Керита Мар`яну Василівну, звернулась до суду з цим позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тюшка Міжгірського району Закарпатської області померла її мати ОСОБА_2 , у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина. На час відкриття спадщини ОСОБА_2 мала право власності на житловий будинок в селі Тюшка та земельні ділянки, які увійшли до складу спадщини. Позивачка прийняла спадщину та в установлений законом строк звернулась до нотаріуса за її оформленням. Державний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва Ольга Іванівна відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки на дане спадкове майно відсутні правоустановчі документи та відсутні інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна.

Також позивачка зазначила, що згідно свідоцтва про народження позивачки прізвище, ім`я, по-батькові її матері зазначене ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть зазначено ОСОБА_2 і така обставина може унеможливити доведення підставності задоволення позову, оскільки предметом даного позову є спадкування за законом. У Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347 від 03.10.1995 року, виявлено, що ім`я спадкодавця- власника державного акту, матері позивачки « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про смерть її ім`я зазначено як « ОСОБА_4 ». Вказана описка, допущена при заповненні Державного акту, посадовою особою Тюшківської сільської ради з вищевказаних причин.

Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем, встановити факт належності праустановчого документа та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування за законом до майна померлої матері ОСОБА_2 ..

30 січня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

18 лютого 2025 року ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилась.

Представниця позивачки адвокатка Керита М.В. подала суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки ОСОБА_5 , 1894 року народження, який був забудовником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги Пилипецької сільської ради від 30 січня 2023 року №68.

Відповідно до довідки № 66, виданої 30.01.2023 Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області (а.с. 14) ОСОБА_5 , 1894 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . Разом з ним на день його смерті в зазначеному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - донька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , -внучка.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла баба позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка була постійною мешканкою АДРЕСА_2 (після перенумерації - 159), Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області. Відповідно до довідки № 67, виданої 30.01.2023 Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області (а.с. 17), ОСОБА_6 , 1902 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 постійно проживала в АДРЕСА_2 . Разом з нею на день її смерті в зазначеному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - донька; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,- внучка.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яка була постійною мешканкою АДРЕСА_2 (після перенумерації - 159), Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області. Відповідно до довідки № 286, виданої 29.07.2024 Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області (а.с. 20), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з нею на день її смерті в зазначеному будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка (позивачка); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,- внук; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , - внучка, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , - правнучка.

ОСОБА_2 за життя набула право власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,4365 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347 від 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

Окрім того, дід позивачки ОСОБА_5 за життя, в 1964 році, побудував житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується виданими Пилипецькою сільською радою: випискою з погосподарської книги за № 68 від 30.01.2023 (а.с. 23) та довідкою за № 69 від 31.01.2023 (а.с.15). Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1964 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_5 житлового будинку в 1964 році передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

З врахуванням встановлених фактичних обставин та наведених правових норм ОСОБА_5 набув право власності на житловий будинок з обслуговуючими будівлями й спорудами в АДРЕСА_2 (після перенумерації № 159) Міжгірського (на даний Хустського) району Закарпатської області в 1964 році внаслідок створення цього об`єкта (будівництва).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина до якої увійшов зазначений будинок (ст. 524-526 Цивільного кодексу УРСР 1963р.). Оскільки заповіту за життя спадкодавець не складав спадкування за ним здійснювалось за законом і спадщину за ним прийняли в рівних частинах по 1/2: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - донька, які належали до першої черги спадкоємців за законом і вступили в фактичне володіння й управління майном (ст. 527, 529, 548 і 549 ЦК УРСР 1963р.).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6 у зв`язку з чим на нею відкрилась спадщина до якої увійшла 1/2 зазначеного будинку (ст. 524-526 Цивільного кодексу УРСР 1963р.). Оскільки заповіту за життя спадкодавиця не складала спадкування за нею здійснювалось за законом і спадщину за нею прийняла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - донька, яка належали до першої черги спадкоємців за законом і вступила в фактичне володіння й управління майном (ст. 527, 529, 548 і 549 ЦК УРСР 1963р.). Внаслідок цього ОСОБА_2 стала власницею згаданого будинку в цілому. За життя ОСОБА_2 набула у власність в порядку приватизації земельну ділянку загальною площею 0,2190 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Біля хати», земельна ділянка площею 0,1651 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Млачки», та земельна ділянка площею 0,2175 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Тюшківської сільської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина до складу якої увійшли: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка загальною площею 0,2190 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Біля хати», земельна ділянка площею 0,1651 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Млачки», та земельна ділянка площею 0,2175 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Тюшківської сільської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

Позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом за померлої матір`ю ОСОБА_2 , яка постійно проживала з нею на момент смерті й прийняла спадщину за нею.

ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_3 та земельні ділянки. Останнім їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 12 жовтня 2024 року (а.с.29).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.10.2024 № 78720102 (а.с.28) підтверджується факт реєстрації спадкової справи.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 », прізвище, ім`я, по-батькові матері позивачки зазначене ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть зазначено ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , яка мешкала за адресою АДРЕСА_2 , на підставі рішення Тюшківської сільської ради народних депутатів І сесія І скликання від 13 серпня 1995 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №036347, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1, яким посвідчувалося право власності на земельні ділянки загальною площею 0,4365 га, розташовані на території Тюшківської сільради і призначені для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, де прізвище спадкодавця відмінне від прізвища в свідоцтві про смерть.

З наведених обставин, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, слідує, що вказані розбіжності в написанні імен спадкодавця перешкоджають позивачці в оформленні права власності на спадкове майно, при цьому відсутні інші способи встановлення родинних відносин.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.

Згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з пунктом 6 частини 1статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті розглядаються судом.

Пунктом 7 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, та встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документу з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

З врахуванням положень ст. 294 ЦПК України, зважаючи, що встановлення факту родинних відносин пов`язано з вирішенням спадкового спору встановлення зазначеного юридичного факту вирішується в порядку позовного провадження.

Суд доходить висновку, що факт родинних відносин, а саме факт, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та остання є її матір`ю, відповідно доводиться зазначеними вище доказами.

Судом також встановлено, що при видачі Тюшківською сільською радою 03.10.1995 року на ім`я ОСОБА_2 Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036347 на підставі рішення Тюшківської сільської ради народних депутатів першої сесії першого скликання від 13.08.1995 року, на земельну ділянку площею 0,4365 га, яка розташована на території Тюшківської сільської ради, була допущена технічна помилка у написанні імені власника вказаного об`єкту нерухомого майна, а саме: замість правильного написання по імені власника ОСОБА_2 , у вказаному Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036347 помилково було записано ім`я як ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заявник звертається до суду з даною заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю.

На час розгляду справи в суді, згідно чинного законодавства у органу, що видає Державні акти на право власності на земельну ділянку, відсутні повноваження на внесення виправлень до цих документів, тобто в адміністративному порядку встановити належність цього правовстановлюючого документу на теперішній час неможливо.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за законом за її померлою матір`ю ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема на: земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,4365 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347 від 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1 та житловий будинок АДРЕСА_3 .

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 чи обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначених об`єктів нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом . Водночас суд встановив наявність перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом, задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а остання є її матір`ю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 04, правовстановлюючого документу Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року на підставі рішення І сесії І скликання Тюшківської сільської ради народних депутатів від 13 серпня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом за її померлою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом за її померлою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:

-земельну ділянку загальною площею 0,2190 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Біля хати», згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

-земельну ділянку площею 0,1651 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Млачки», згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

-земельну ділянку площею 0,2175 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Тюшківської сільської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036347, виданого 03 жовтня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12 березня 2025 року.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик