Ухвала суду № 12579952, 07.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2010 року № 34532/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Заверухи О.Б.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року позивач - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернувся у Хмельницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95». У позовній заяві просить стягнути в дохід держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95» 7211272,78 грн., коштів, як таких, що отримані без встановлених законом підстав за нікчемним правочином, а саме договором купівлі продажу нафтопродуктів № 29/02-08/А-95 від 29.02.2009 року укладеного між ТзОВ «А-95» та ТзОВ «Рубітекс».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «А-95» в дохід держави 7211272,78 грн. отриманих без встановлених законом підстав за договором купівлі продажу нафтопродуктів № 29/02-08/А-95 від 29.02.2009 року, укладеного ТзОВ «А-95» з ТзОВ «Рубітекс». При цьому, постанова суду мотивована тим, що на свої АЗС відповідач доставляв нафтопродукти безпосередньо із цистерн, в які доставлялись нафтопродукти від їхніх виробників, а не від ТзОВ «Метрідат», що свідчить про те, що шляхом укладення договору зберігання відповідач приховував доставку та використання нафтопродуктів безпосередньо від виробників, так як дані операції не відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «А-95».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що безпідставним є висновок суду щодо свідомих намірів ТзОВ «А-95» завищити витрати до рівня доходів за рахунок продажу для ТзОВ «Рубітекс» нафтопродуктів по договору № 29/02-08/А-95 від 29.02.08 р. який ґрунтується лише на тому, що місцезнаходження ТзОВ «Рубітекс» співпадає із місцезнаходженням ТзОВ «Метрідат», через що доцільність господарської операції із придбання нафтопродуктів є сумнівна. При цьому суд не взяв до уваги ту обставину, що скаржник за вказаним договором є продавцем, а отже результат здійснення господарської операції з продажу нафтопродуктів відображено в обліку як доходи. А отримання в послідуючому проданих ТзОВ «Рубітекс» нафтопродуктів по договору комісії, здійснено без їх придбання, а отже й без віднесення вартості зазначених нафтопродуктів на витрати ТзОВ «А-95».

Зясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

При апеляційному розгляді справи встановлено, що позивачем проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт перевірки від 27.10.2008 року, за № 10120/23-4/33709867.

Перевіркою встановлено, порушення ст. ст. 203, 655, 656, 712 ЦК України в частині недодержання відповідачем в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по правочину підписаному ТзОВ «А-95» з ТзОВ «Рубітекс» - договір купівлі-продажу № 29/02-08/А-95 від 29.02.2008 року на загальну суму 7211272,78 грн.

Згідно вказаного договору відповідач зобов'язувався продати нафтопродукти ТзОВ «Рубітекс». Із видаткової накладної № Б-00000006 від 01 березня 2008 року встановлено, що ТзОВ «Рубітекс» за даним договором отримав нафтопродукти на загальну 7211272,78 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1201878, 80 грн., зазначена сума була перерахована на рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Аналіз вищевикладених норм свідчить, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

Так суд першої інстанції вірно встановив умисел відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95» на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Обставинами, що підтверджують вказаний висновок є те, що з а договором купівлі-продажу № К П-63/03-07 від 20.03.2007 року, укладеному відповідачем та ТзОВ «Метрідат», юридична адреса - м. Дніпропетровськ, вул. Аеропорт, 42, відповідач згідно видаткової накладної № 01-11/14 від 01 листопада 2007 року отримав нафтопродукти на загальну суму 19042268,29 грн., в тому числі ПДВ 3173711,39 грн.

Відповідно до п. 1 договору постачальник ТОВ «Метрідат» повинен був передавати нафтопродукти в кількості, номенклатурі, по цінам і в строки, встановлені відповідно додаткових угод, а покупець, тобто відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити за товар визначену додатковою угодою суму.

Дати додаткових угод, які підписані директором відповідача та дати первинних документів складського обліку господарських операцій, які вимагали присутності та підпису того ж директора збігаються, що свідчить про їх виконання тільки на папері, а не фактичне переміщення куплених нафтопродуктів, та їх прийомки згідно із вимогами нормативно-правових актів, порушення яких допущено відповідачем при прийманні нафтопродуктів, та які детально зафіксовані у акті перевірки відповідача, проведеної позивачем.

В той же час відповідач за договором купівлі-продажу № 29/02-08/А-95 від 29.02.2008 року укладеному з ТзОВ «Рубітекс», юридична адреса - м. Дніпропетровськ, вул. Аеропорт, 42, отримає нафтопродукти на загальну суму 7211272,78 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1201878, 80 грн. Необхідність такої господарської операції як купівля нафтопродуктів у підприємства яке розташоване за тією ж адресою що і підприємство якому відповідачем продано нафтопродукти не вбачається і свідчить про умисне проведення такої операції відповідачем з метою завищення ціни нафтопродуктів та завищення витрат до рівня доходів підприємства, що відповідно суперечить інтересам держави і суспільства. Так перевіркою одного із заводів виробників, зокрема ЗАТ «Лисичанська нафтово - інвестиційна компанія» за період діяльності з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року встановлено, що у 2007 році відпускна ціна складала за дизпаливо 1 кг., 2,9 грн., бензин марки А-92 1 кг., 3,1 грн., бензин марки А-95 1 кг., 3,2 грн., тоді як ціни поставки ТОВ «Метрідат», відповідачу за аналогічний період складали : за дизпаливо 1 кг., 3,9 грн., бензин марки А-92 1 кг., 4,7 грн., бензин марки А-95 1 кг., 5,2 грн., що свідчить про безпідставну закупівлю нафтопродуктів за завищеними цінами, та безпідставне підвищення валових витрат відповідача.

Перевіркою відповідача встановлено, що відповідачем проводилось документування операцій по виконанню даного договору по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. У судовому засіданні не підтверджено належними документами факти приймання та перевезення нафтопродуктів ТОВ «Рубітекс», до відповідача.

В подальшому за договором комісії № 01/03-08/А-95, укладеному відповідачем з ТзОВ «Рубітекс», ТОВ «Рубітекс» надавав нафтопродукти куплені у відповідача тому ж таки відповідачу на умовах договору комісії для реалізації нафтопродукти на АЗС, якими відповідач користується на умовах договорів оренди. Дану обставину підтвердив також у своїх поясненнях представник відповідача.

Перевіркою господарської діяльності відповідача, проведеною позивачем та у судовому засіданні не встановлено реальне переміщення нафтопродуктів з ТзОВ «Метрідат», до відповідача та з ТОВ «А-95» до ТзОВ «Рубітекс», жодних документів відносно цього відповідачем не надано.

Крім того за договором зберігання № 0104-/07 від 01.04.2007 року укладеного між відповідачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт», відповідач отримував нафтопродукти безпосередньо від виробників, що підтверджується реєстром актів приймання паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання, реєстром протоколів погодження ціни до договору зберігання, реєстром договорів страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, зведеними відомостями плати користування вагонами ТзОВ «А-95». Після приймання нафтопродуктів з доставкою залізничним транспортом, відповідач автомобільним транспортом доставляв нафтопродукти на автозаправні станції, що підтверджується реєстром актів виконаних робіт по транспортних перевезеннях, та поясненнями представника відповідача. Тобто на свої АЗС відповідач доставляв нафтопродукти безпосередньо із цистерн, в які доставлялись нафтопродукти від їхніх виробників, а не від ТзОВ «Метрідат», що свідчить про те. що шляхом укладення договору зберігання відповідач приховував доставку та використання нафтопродуктів безпосередньо від виробників, так як дані операції не відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «А-95».

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-95» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі № 2-а-3233/09/2270/1 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено

та підписано 09.09.2010 р.