Постанова № 12577959, 23.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

23.11.10                                                                                           Справа № 14/124

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк, в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк», м.Рівне

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р.

у справі № 14/124

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація», смт.Млинів Рівненської області

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк, в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк», м.Рівне

до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства «Квасилівський завод комунального устаткування», смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області

про визнання припиненим договору поруки

За участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р. у справі № 14/124 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація», смт.Млинів Рівненської області, та визнано припиненим договір поруки № 3103-2 від 31.03.2008р., укладений між кредитором –КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, позичальником –ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»і поручителем –ТзОВ «Енерго Генерація»; стягнуто з ПАТ «Західінкомбанк»в особі Рівненської філії (м.Рівне, вул.Чорновола, 37, код ЄДРПОУ 23307652) на користь ТзОВ «Енерго Генерація»(смт.Млинів, Рівненська область, вул.Л.Українки, 4, код ЄДРПОУ 34337327) 85 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.202 Господарського кодексу України та ст.ст.16, 559 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк»- відповідача 1 у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, припинити провадження у справі з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт покликається на те, що спірний договір поруки містить третейське застереження, яке відповідно до ст.12 Закону України «Про третейські суди»вважається третейською угодою, а тому відповідно до ст.12 ГПК України вказаний спір не підлягає розгляду в господарських судах. Згідно з п.5 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008р. між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») та ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»було укладено кредитний договір № 3103-1, згідно з п.1.1 якого КБ «Західінкомбанк»(відповідач 1, банк) надав ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»(відповідачу 2, позичальнику) кредитні кошти у розмірі 1800000 грн. Відповідно до п.1.2 кредитного договору термін користування кредитними коштами був встановлений до 30.03.2011р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору –до першої письмової вимоги кредитора.

На підставі п.2.1 кредитного договору в забезпечення виконання зобов»язань позичальником за кредитним договором між банком (відповідачем 1) і позичальником (відповідачем 2) 31.03.2008р. було укладено договір застави № 3103-1, згідно з яким в заставу банку було передане рухоме майно на загальну суму 325000 грн. Також між банком і позичальником було укладено іпотечний договір від 31.03.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А.Є за реєстраційним № 657, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно на суму 2786254,30 грн., вартість якого була визначена станом на 27.03.2008р. КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов»язаннь по кредитному договору між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»(відповідачами) і ТзОВ «Енерго Генерація»(позивачем) був укладений спірний договір поруки № 3103-2 від 31.03.2008р.

Пунктом 1.1 кредитного договору № 3103-1 від 31.03.2008р., укладеного між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ і ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування», передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на поточні потреби, для поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів у розмірі 1800000 грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 18% річних.

Між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ і ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»додатково до кредитного договору було укладено ще ряд угод, відповідно до яких підвищувались процентні ставки щодо користування кредитними коштами. Так, 30.09.2008р. між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ і ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»було укладено додатковий договір до кредитного договору № 3103-1 від 31.03.2008р., в п.1 якого зазначено наступне: починаючи з 1 жовтня 2008 року підвищити відсоткову ставку за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 3103-1 від 31 березня 2008 року до 21% річних. 28.11.2008р. між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ і ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»було укладено додатковий договір до кредитного договору № 3103-1 від 31.03.2008р., в п.1 якого зазначено наступне: починаючи з 1 грудня 2008 року підвищити відсоткову ставку за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 3103-1 від 31 березня 2008 року до 23% річних.

Позивач стверджує, що йому не було відомо про укладення додаткових угод до кредитного договору, яким були внесені зміни в основне зобов»язання, внаслідок чого суттєво збільшився обсяг його відповідальності.

У зв’язку з тим, що відповідачами було змінено зобов’язання без згоди позивача - поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього, ТзОВ «Енерго Генерація»- позивач звернулося в господарський суд з позовом до ПАТ «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк»(відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства «Квасилівський завод комунального устаткування»(відповідач 2), в якому просить визнати припиненим договір поруки № 3103-2 від 31.03.2008р., укладений між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»і ТзОВ «Енерго Генерація».

Відповідно до ч.3 ст.202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 ст.559 ЦК України регламентує, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пункт 7 ч.2 ст.16 ЦК України регламентує, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Поручитель - ТзОВ «Енерго Генерація»не погоджувало внесення змін до істотних умов кредитного договору № 3103-1 від 31.03.2008р. щодо підвищення процентної ставки за користування ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»кредитними коштами банку. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

А тому, виходячи з того, що кредитор і позичальник суттєво змінили істотні умови кредитного договору в сторону збільшення зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами без згоди поручителя, в зв»язку з чим суттєво збільшився обсяг відповідальності поручителя, суд першої інстанції на підставі наведених норм закону дійшов вірного висновку про визнання припиненим договору поруки № 3103-2 від 31.03.2008р., укладеного між кредитором –КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, позичальником –ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування»і поручителем –ТзОВ «Енерго Генерація».

Відтак, вимоги позивача задоволені судом першої інстанції правомірно,як законні та обґрунтовані.

Стосовно доводів апелянта про те, що згідно з п.4.1 договору поруки № 3103-2 від 31.03.2008р., всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв’язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Волинській міжрегіональній біржі згідно з регламентом даного третейського суду, у зв’язку з чим місцевий господарський суд, на думку апелянта, в порушення норм процесуального права безпідставно розглянув спір по суті, тоді як мав припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з Конституцією України, усім громадянам України гарантується право на звернення до суду за захистом своїх законних прав та свобод.

Рішенням Конституційного Суду, від 25.12.1997р. № 9-зп «Справа за конституційним зверненням громадян Проценко Р. М., Ярошенко П. П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України», роз’яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п.1 ст.6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Конституцією Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3). Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64).

Застереження в статті 12 ГПК України про те, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, не позбавляє сторону права звернутися за захистом порушених прав та інтересів до господарського суду, так як дане право гарантується їй Конституцією України, і суд не може відмовити у правосудді.

Відтак, доводи, викладені апелянтом, як підстава скасування рішення, судом апеляційної інстанції відхиляються за необґрунтованістю.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р. у справі № 14/124 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк, в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк», м.Рівне - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.