Рішення № 12577666, 01.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2010 р.Справа № 6/1126-10 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 с. Ружичанка, Хмельницького району

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" смт Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області

2. Приватного малого підприємства "ВІТАК" м. Хмельницький

про - стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" 187256,96 грн.;

- стягнення з приватного малого підприємства "ВІТАК" боргу в сумі 1000,00 грн.

Суддя О.Є. Танасюк

За участю представників:

Позивача : ОСОБА_2 представник за довіреністю від 18.06.2009р.

відповідачів: не зявились

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт Новогуйвинське суму 187256,96грн., з якої 171003,99грн. основного боргу за поставлену продукцію у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки № 03 від 24.07.2009р., 11901,68грн. пені, згідно п. 6.2. даного договору, 2512,70грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1838,59 грн. 3% річних, а також стягнути з відповідача-2 - Приватного малого підприємства „ВІТАК” кошти у сумі 1000,00грн. у відповідності до укладеного між сторонами договору поруки від 01.05.2010р.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2010 р. порушено провадження по справі № 6/1126-10 та призначено до розгляду та вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 187256,96 грн. які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш”.

23.06.2010р. відповідачем-1 ТзОВ „Сам Фіш” на вказану ухвалу суду від 17.06.2010р. подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного господарського суду, постановою якого від 08.07.2010р. апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.06.2010 р. у справі № 1126-10 в частині забезпечення позову субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 187256,96 грн. скасовано.

22.07.2010 р. позивачем на вказану постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2010р. подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який постановою від 06.10.2010р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 р. ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.06.2010 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2010 р. провадження у справі було поновлено, призначено до розгляду в судовому засіданні та зобовязано відповідачів подати письмові відзиви на позов з документально-правовим обгрунтуванням своїх доводів чи заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю та наполягав на його задоволені, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано та підтверджений наявними в матеріалах справах доказами.

Відповідач-1 (ТзОВ „Сам Фіш”) в судове засідання не зявився, письмового відзиву на позов не подав, проте на адресу суду надіслав клопотання за № 30-11/010 від 30.11.2010р. у якому просить суд розгляд даної справи проводити без участі представника відповідача у звязку з неможливістю прибуття представника в судове засідання по обєктивним причинам.

Відповідач-2 в судове засідання також не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом, проте письмового відзиву на позов не подав, представника в судове засідання не направив, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт Новогуйвинське Житомирського району, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована Житомирською районною державною адміністрацією 28.01.2004р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Житомирській області № 255418 від 07.04.2010р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 с. Ружичанка, Хмельницького району, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа зареєстрована Хмельницькою районною державною адміністрацією 12.12.2007р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2.

24.07.2009р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області (покупець) було укладено договір поставки продукції № 03, відповідно до умов якого та додатку № 01 від 24.07.2009р. до договору поставки продукції, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобовязувався продавати (передавати у власність) Покупцеві, а Покупець зобовязувався купувати (приймати та оплачувати) щомісячно товари (коробки пластмасові для харчових продуктів), ціна, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначаються щомісячно у видаткових накладних і сертифікатах якості, які надаються Постачальником.

Відповідно до п. 5.1. даного договору, платежі за товари, що поставляються за цим договором, виконуються Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання Покупцем товару на склад (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.2. даного договору сторони передбачили, що в випадку несплати (недоплати) Покупцем вартості товару на протязі строку зазначеному в п.5.2., Покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу від вартості партії але не більше 10% від вартості товару.

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами сторін на договорі.

На виконання умов даного договору, постачальником на адресу покупця було поставлено товар на суму 100242,00грн., згідно видаткової накладної № ГА-0000482 від 12.11.2009р. на суму 22410,00грн., № ГА-0000490 від 17.11.2009р. на суму 24900,00грн., № ГА-0000497 від 18.11.2009р. на суму 6018,00грн. та № ГА-0000590 від 29.12.2009р. на суму 46914,00грн., із відміткою про отримання товару відповідачем.

Також, між ПП ОСОБА_1 (постачальник) та ТзОВ „Сам Фіш” були укладені договори разової поставки від 04.01.2010р., від 14.01.2010р., від 01.03.2010р. та 24.03.2010р., відповідно до яких Постачальник зобовязувався постачати і передати у власність, а покупець зобовязувався прийняти і оплатити коробку пластмасову для харчових продуктів в кількості, по номенклатурі, цінам та строкам передбачених даним договором.

Відповідно до п. 5.1. договору разової поставки покупець зобовязувався оплатити поставлений товар, згідно даного договору, протягом тридцяти календарних днів з дати поставки.

Пунктом 6.2. договорів сторони також передбачили, що у випадку несплати (недоплати) Покупцем вартості товару на протязі строку зазначеному в п. 5.1., Покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від вартості партії.

Відповідно до договорів разової поставки, позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на суму 75248,00грн., що підтверджується видатковою накладною № ГА-0000003 від 04.01.2010р. на суму 13814,00грн., № ГА-0000023 від 14.01.2010р. на суму 29160,00грн., № ГА-0000141 від 01.03.2010р. на суму 11790,00грн., № ГА-2222156 від 24.03.2010р. на суму 20484,00грн.

Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар, залишок несплаченої заборгованості станом на 30.06.2010р. становить 171004,00грн.

31.03.2010р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. згідно якого підтвердили заборгованість в сумі 171004,00грн.

Крім того, відповідно до п.6.2. договору поставки продукції та п. 6.2. договорів разової поставки, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 11901,68 грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 1781,84грн., з 17.11.2009р. по 17.12.209р. у сумі 2391,42грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 574,59грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 3399,01грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі 954,30грн., з 14.01.2010р. по 14.02.2010р. у сумі 1850,66грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі 443,66грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі 506,20грн.), інфляційних витрат у сумі 2512,70грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 668,15грн., з 17.11.2009р. по 17.12.2009р. у сумі 928,19грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 224,33грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 888,36грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі -0,86грн., з 14.02.2010р. по 14.02.2010р. у сумі -1,83грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі -70,74грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі -122,90грн.) та 3% річних у сумі 1838,59грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 269,59грн., з 17.11.2009р. по 17.12.2009р. у сумі 364,29грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 87,55грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 524,40грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі 147,60грн., з 14.02.2010р. по 14.02.2010р. у сумі 287,60грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі 71,70грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі 85,86грн.) згідно поданого розрахунку.

Крім цього, 01.05.2010р. між Приватним малим підприємством „ВІТАК” (поручитель) м. Хмельницький та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобовязувався частково відповідати перед кредитором за належне виконання ТзОВ „Сам Фіш” своїх зобовязань за договором поставки, укладеним між ПП ОСОБА_1 та ТзОВ „Сам Фіш”.

Відповідно до п.п.2.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобовязань на суму 1000грн.

Згідно п. 2.3. даного договору в разі невиконання боржником зобовязань встановлених у договорі строк, Поручитель, як солідарний боржник, зобовязаний виконати в цій частині своє зобовязання на користь Кредитора, протягом трьох днів з моменту заявлення Кредитором відповідної вимоги.

Позивачем 03.06.2010р. направлено на адресу відповідача вимогу на суму 1000,00грн., відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем-1 зобовязань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт. Новогуйвинське 171003,99грн. основного боргу, 11901,68грн. пені, 2512,70грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1838,59 грн. 3% річних, а також стягнути з відповідача-2 - Приватного малого підприємства „ВІТАК” кошти у сумі 1000,00грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Розглядом матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини характерні для договору поставки. Про вказане свідчить наявність в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних сторонами, в яких сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Приватним підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області (покупець) було укладено договір поставки продукції № 03, відповідно до умов якого та додатку № 01 від 24.07.2009р. до договору поставки продукції, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобовязувався продавати (передавати у власність) Покупцеві, а Покупець зобовязувався купувати (приймати та оплачувати) щомісячно товари (коробки пластмасові для харчових продуктів), ціна, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначаються щомісячно у видаткових накладних і сертифікатах якості, які надаються Постачальником.

При цьому, позивач виконав зобовязання по договору поставки, поставивши відповідачу товар на суму 100242,00грн., згідно видаткової накладної № ГА-0000482 від 12.11.2009р. на суму 22410,00грн., № ГА-0000490 від 17.11.2009р. на суму 24900,00грн., № ГА-0000497 від 18.11.2009р. на суму 6018,00грн. та № ГА-0000590 від 29.12.2009р. на суму 46914,00грн., із відміткою про отримання товару відповідачем.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, між ПП ОСОБА_1 (постачальник) та ТзОВ „Сам Фіш” були укладені договори разової поставки від 04.01.2010р., від 14.01.2010р., від 01.03.2010р. та 24.03.2010р., відповідно до яких Постачальник зобовязувався постачати і передати у власність, а покупець зобовязувався прийняти і оплатити коробку пластмасову для харчових продуктів в кількості, по номенклатурі, цінам та строкам передбачених даним договором.

Відповідно до договорів разової поставки, позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на суму 75248,00грн., що підтверджується видатковою накладною № ГА-0000003 від 04.01.2010р. на суму 13814,00грн., № ГА-0000023 від 14.01.2010р. на суму 29160,00грн., № ГА-0000141 від 01.03.2010р. на суму 11790,00грн., № ГА-2222156 від 24.03.2010р. на суму 20484,00грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару із врахуванням умов, викладених у договорах, виконав частково, залишок несплаченої заборгованості станом на 30.06.2010р. становить 171004,00грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГП України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 6.2. договору поставки продукції № 03 від 24.07.2009р. та договорів разової поставки, сторони передбачили, що у випадку несплати (недоплати) Покупцем вартості товару на протязі строку зазначеному в п.5.2. договору, Покупець несе відповідальність у виді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу від вартості партії але не більше 10% від вартості товару.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 11901,68 грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 1781,84грн., з 17.11.2009р. по 17.12.209р. у сумі 2391,42грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 574,59грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 3399,01грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі 954,30грн., з 14.01.2010р. по 14.02.2010р. у сумі 1850,66грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі 443,66грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі 506,20грн.), згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційних витрат у сумі 2512,70грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 668,15грн., з 17.11.2009р. по 17.12.2009р. у сумі 928,19грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 224,33грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 888,36грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі -0,86грн., з 14.02.2010р. по 14.02.2010р. у сумі -1,83грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі -70,74грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі -122,90грн.) та 3% річних у сумі 1838,59грн. (за період прострочення з 12.11.2009р. по 12.12.2009р. у сумі 269,59грн., з 17.11.2009р. по 17.12.2009р. у сумі 364,29грн., з 18.11.2009р. по 18.12.2009р. у сумі 87,55грн., з 29.12.2009р. по 29.01.2010р. у сумі 524,40грн., з 04.01.2010р. по 04.02.2010р. у сумі 147,60грн., з 14.02.2010р. по 14.02.2010р. у сумі 287,60грн., з 01.03.2010р. по 01.04.2010р. у сумі 71,70грн. та з 24.03.2010р. по 24.04.2010р. у сумі 85,86грн.) згідно поданого розрахунку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт Новогуйвинське 171003,99грн. основного боргу, 11901,68грн. пені, 2512,70грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1838,59 грн. 3% річних обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним малим підприємством „ВІТАК” (поручитель) м. Хмельницький та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобовязувався частково відповідати перед кредитором за належне виконання ТзОВ „Сам Фіш” своїх зобовязань за договорами поставки, укладеним між ПП ОСОБА_1 та ТзОВ „Сам Фіш”.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Особи, які спільно дали поруку, відповідати перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Як слідує із умов договору поруки, він укладений між Приватним малим підприємством „ВІТАК” (поручитель) м. Хмельницький та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) , за яким поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобовязань на суму 1000грн. (п.п.2.1. договору).

При цьому , боржник відповідач у справі - договір поруки не підписував.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 - Приватного малого підприємства „ВІТАК” кошти у сумі 1000,00грн. не обґрунтовані належними у справі доказами, не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 с. Ружичанка, Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області про стягнення 187256,96 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сам Фіш” смт. Новогуйвинське Житомирського району (р/рах. 26000001530101 в Житомирській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 311863, код ЄДРПОУ 32746536) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1. (р/рах. НОМЕР_3, іден. код НОМЕР_1) суму 171003,99 грн. (сто сімдесят одна тисяча три гривні 99 коп.) основного боргу, 11901,68грн. (одинадцять тисяч девятсот одна гривня 68 коп.) пені, 2512,70 грн. (дві тисячі пятсот дванадцять гривень 70 коп.) інфляційних, 1838,59грн. (одна тисяча вісімсот тридцять вісім гривень 59 коп.) 3% річних, 1872,57 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні 57 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові до Приватного малого підприємства "ВІТАК" м. Хмельницький про стягнення суми 1000,00 грн. відмовити.

Суддя

Повне рішення складено: 01.12.2010р.

Віддруковано 4 прим.

1-до матеріалів справи

2 позивачу,

3-4 відповідачам.