Рішення № 12577632, 10.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р.Справа № 15/92-1553

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, 47241

про стягнення 71.257,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 194.131,02 грн. відсотків за товарним кредитом, 8.617,38 грн. пені, 3.307,55 грн. 3% річних, 11.499,35 грн. інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

позивача: адвокат ОСОБА_3, ордер № 639 від 01.09.10р.;

відповідача: представник Равлів Мирослав Ігорович, довіреність№ 01 від 01.06.10р..

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес" с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область про стягнення 71.257,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 194.131,02 грн. відсотків за товарним кредитом, 8.617,38 грн. пені, 3.307,55 грн. 3% річних, 11.499,35 грн. інфляційних втрат, 18.000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2010р. щодо поставки товару не заперечив та зазначив, що в погашення заборгованості позивач отримав від відповідача товар та грошові кошти, а також подав суду клопотання про зупинення провадження по справі до отримання матеріалів перевірки УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області.

Суд, розглянувши клопотання, відхиляє його, оскільки згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

Також зазначеним клопотанням відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 256 ЦК України та ст. 267 ЦК України.

Представник позивача не заперечив, щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення 8.617,38 грн. пені.

Суд, розглянувши клопотання, в цій частині, та враховуючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), задовольняє його.

В судовому засіданні 10.11.2010р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що долучені позивачем на підтвердження виконання умов договору поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28 березня 2008 року та існування заборгованості довіреність № ЯОД № 263762 від 28 березня 2008 року та накладна № 14 від 28 березня 2008 року не містять необхідних реквізитів, які б дозволили прийняти їх як належні і допустимі докази, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., зокрема довіреність серії ЯОД № 263762 від 28 березня 2008р. у графі "Найменуванні цінностей " у бланку довіреності вказано Засоби захисту рослин, хоча в договорі є чіткий перелік матеріально технічні ресурси, у графі "одиниця виміру" вказаного грн. та у графі "кількість" вказано сорок п'ять тисяч., що грубо порушує Інструкцію. Щодо накладної № 14 від 28 березня 2008 року, то звертає увагу суду на те, що всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вона не містить відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, печатки відповідача і підпису отримувача цінностей. Також просить суд звернути увагу на те, що між відповідачем та позивачем у 2008 році підписано ряд договорів поставки продукції на умовах товарного кредиту зокрема: Договір поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28 березня 2008 року на загальну суму 10.661 грн. 00 коп.; Договір поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28 березня 2008 року на загальну суму 37.692 грн. 00 коп., однак жоден з них не був виконаний з боку позивача а товар по даних договорах не поставлявся на адресу відповідача. Вважає, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем продукції за договором поставки на умовах товарного кредиту від 28 березня 2008 року. Також пояснив, що між Позивачем та Відповідачем було укладено два договори поставки продукції на умовах товарного кредиту № 45 від 14 травня 2009 року та № 27 від 2 квітня 2009 року. По даних договорах було проведено розрахунок в повному обсязі. Просить припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 зареєстрований 02.02.2006р. Шумською районною державною адміністрацією Тернопільської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (код НОМЕР_1), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область (Покупець), 28.03.2008 року укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту, відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- позивач, як "Постачальник" зобовязується поставити та передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (надалі Продукція), а Покупець зобовязується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

02.04.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область (Покупець), укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту № 27, відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- позивач, як "Постачальник" зобовязується поставити та передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (надалі Продукція), а Покупець зобовязується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

14.05.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область (Покупець), укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту № 45, відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- позивач, як "Постачальник" зобовязується поставити та передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (надалі Продукція), а Покупець зобовязується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, на виконання взятих згідно договорів зобовязань відпустив, а відповідач прийняв через свого представника Пулька Т.Ч. (довіреності ЯОД № 263762 від 22.03.2008р., від 02.04.2009р. та від 14.05.2009р. ) товарно-матеріальні цінності (засоби захисту рослин), що підтверджується видатковими накладними № 14 від 28.03.2008р. на суму 37.692 грн., № 27 від 02.04.2009р. на суму 28.815 грн., № 45 від 14.05.2009р. на суму 12.750 грн., наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 4 договорів сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно:

- п. 4.2 договору від 28.03.2008р. кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту Продукцію, здійснюється до 01.10.2008р.;

- п. 4.2 договору № 27 від 02.04.2009р. кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту Продукцію, здійснюється до 31.07.2009р.;

- п. 4.2 договору № 45 від 14.05.2009р. кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту Продукцію, здійснюється до 01.07.2009р..

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобовязання по договорах поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28.03.2008р., № 27 від 02.04.2009р., та № 45 від 14.05.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 71.257 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (71.257 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Пунктом 4.3. договорів поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28.03.2008р., № 27 від 02.04.2009р., та № 45 від 14.05.2009р.сторони погодили, що за користування товарним кредитом Покупець сплачує Постачальнику процентну ставку в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день. Процентна ставка нараховується в кінці кожного місяця користування товарним кредитом з моменту фактичного отримання Покупцем Продукції до моменту повного розрахунку з Постачальником.

У відповідності до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 194.131,02 грн. процентів за користування товарним кредитом такими, що підлягають до задоволення.

При цьому заперечення відповідача щодо надмірної суми відсотків, заявленої до стягнення судом до уваги не береться, оскільки розмір відсотків визначений безпосередньо сторонами договорів, які є чинними та не змінювалися на час розгляду справи. Суд позбавлений права зменшувати розмір відсотків погоджений сторонами договору.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 6.2. договорів поставки продукції на умовах товарного кредиту від 28.03.2008р., № 27 від 02.04.2009р., та № 45 від 14.05.2009р., сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем своїх зобовязань у відповідності до п.п. 4.2 та 4.3 даних договорів в обумовлений термін, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожну добу прострочки.

У відповідності до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 3. ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦУ України).

За таких обставин, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8.617,38 грн. пені слід відмовити.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 11.499,35 грн. інфляційних нарахувань та 3.307,55 грн. грн. річних такими, що підлягають до задоволення.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 18.000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката долучені свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008 р., договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування № 14-7 від 01.02.2010р., акт виконаних робіт від 20.09.2010р. до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування № 14-7 від 01.02.2010р. та квитанція до прибуткового касового ордера № 20/09 від 20.09.2010р. про сплату 18.000 грн..

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката. Стаття 49 цього кодексу встановлює, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Отже, позовні вимоги щодо відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 18.000 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи відповідача щодо того, що довіреність серії ЯОД № 263762 від 28 березня 2008 року та накладна № 14 від 28 березня 2008 року не містять необхідних реквізитів, які б дозволили прийняти їх як належні і допустимі докази, судом до уваги не приймаються, так як у відповідності до п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається із довіреності серії ЯОД № 263762 від 28 березня 2008 року, остання виписана на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес" Пулька Тараса Чеславовича на отримання цінностей від ПП ОСОБА_1 за накладною № 14 від 28.03.2008р., яка оформлена на бланку суворої звітності типової форми № М-2, затвердженої наказом Мінстату України 21.06.1996 № 192, що підписана керівником та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", наявні підписи скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес".

Згідно п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Позивач, відвантаживши відповідачеві на підставі його довіреності серія ЯОД № 263762 від 28 березня 2008 року згідно накладної № 14 від 28.03.2008р. засоби захисту рослин, підтвердив відсутність будь-яких своїх претензій щодо правильності заповнення та законності видачі цієї довіреності.

Таким чином, вчинивши дії по видачі довіреності на отримання від позивача матеріальних цінностей, право на отримання матеріальних цінностей виникло саме у довіреної особи відповідача, а у позивача виник відповідний обовязок з видачі цій особі матеріальних цінностей.

Щодо твердження відповідача, що накладна № 14 від 28 березня 2008 року не може слугувати доказом одержання ТМЦ згідно договору від 28.03.2008р. та довіреності серії ЯОД № 263762 від 28 березня 2008, то слід зазначити, що у відповідності до пункту 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 визначено, довіреність на одержання цінностей, яка видається на строк не більше 10 днів.

Довіреність є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний бухгалтерський документ на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Враховуючи, що накладна № 14 від 28.03.2008р. містить посилання на довіреність серії ЯОД № 263762 від 28 березня 2008 року, за якою отримано товар, що визначено і п. 7.1 договору від 28.03.2008р., доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Також відхиляються доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості по договорах поставки продукції на умовах товарного кредиту № 45 від 14 травня 2009 року та № 27 від 2 квітня 2009 року, оскільки надані на їх підтвердження накладна № 11 від 10.04.2010р. свідчить про відвантаження товару (овес) ПП ОСОБА_6, а накладна № 21 від 08.10.2009р. свідчить про відвантаження товару (ячмінь) ПП ОСОБА_7. Твердження відповідача про передання позивачу готівки в сумі 20.000 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар судом до уваги не приймається, так як не підтверджене документально.

Судові витрати, покладаються на сторін у відповідності до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів - Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, код 32147193 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 194.131,02 грн. відсотків за товарним кредитом, 3.307,55 грн. 3% річних, 11.499,35 грн. інфляційних втрат, 18.000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 2.801,94 грн. державного мита та 228,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 8.617,38 грн. пені в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" листопада 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя