Рішення № 125771468, 12.03.2025, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа153/119/25

Провадження2/153/43/25-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог представника органу

опіки та піклування при Ямпільській міській раді, - Миронишиної В.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог представника Соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді Ямпільського територіального центру Ямпільської міської ради, - Левіцької А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Соціальна служба для сім`ї, дітей та молоді Ямпільського територіального центру Ямпільської міської ради, орган опіки та піклування при Ямпільській міській раді, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 11 травня 2022 року між ним та ОСОБА_3 , було зареєстровано шлюб Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районні Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький). Від сумісного проживання мають неповнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час знаходиться на його утриманні та проживають разом зі ним та його батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.11.2022 шлюб між ним та відповідачкою розірвано. В зв`язку із повномасштабним вторгнення росії до України, він був мобілізований до Збройних сил України. Відповідачка по справі в цей період часу перестала піклуватися про дітей та вела аморальний спосіб життя. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17.03.2023 відібрано без позбавлення батьківських прав від матері ОСОБА_3 , малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цим же рішенням суду визначено місце проживання дітей за місцем проживання батька, тобто АДРЕСА_1 . Пройшло майже два роки від винесення судом вищезазначеного рішення, однак нічого не змінилося в поведінці відповідачки по відношенню до своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Відповідачка ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами синів, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні синів. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Діти знаходиться на повному його утриманні. Враховуючи вищевикладене, з метою захисту законних прав та інтересів дітей, просить суд позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коваленко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог представник Соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді Ямпільського територіального центру Ямпільської міської ради, ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягала в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог представник органу опіки та піклування при Ямпільській міській раді Миронишина В.В. в судовому засіданні наполягала в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.22)

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.21).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2022 року встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано шлюб. Прізвище ОСОБА_7 змінено на дошлюбне ОСОБА_8 (а.с.19-20).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2023 року встановлено, що в ОСОБА_3 , відібрано дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (а.с.14-18).

З копії довідки директора ОНЗ Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради Вінницької області від 03 січня 2025 року встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує ДНЗ філії «Придністрянська гімназія» Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради Вінницької області (а.с.13).

З копії довідки директора ОНЗ Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради Вінницької області від 03 січня 2025 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 1 класі філії «Придністрянська гімназія» Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради Вінницької області (а.с.12).

З характеристики виданої старостою Слобода-Підлісівського старостинського округу Могилів-Подільського району Вінницької області від 06 січня 2025 року №14-02/1.16/1 встановлено, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, проживає разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Мати дітей ОСОБА_3 участь у житті та вихованні синів не приймає, немає постійного місця проживання, вживає спиртні напої, контактує з особами, які ведуть аморальний спосіб життя (а.с.11).

З висновку органу опіки та піклування Ямпільської міської ради та з копії рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав від 16 січня 2025 року №12 вбачається, що орган опіки та піклування Ямпільської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-10).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2019 року у справі №739/1957/17-ц.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідач ОСОБА_3 не спілкується із неповнолітніми синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться їх життям, тобто свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей є недостатньою, що у свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України.

У постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасує лише правовий зв`язок між ним та його донькою, підтвердить відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дитиною.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Приймаючи до уваги досліджені судом матеріали справи, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомого ухилення від виховання та утримання дітей, відсутності бажання на виконання батьківських обов`язків, на спілкування з синами в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, відсутності прояву інтересу до внутрішнього світу дитини та створення умов для отримання синами освіти, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Водночас відповідачем у справі не надано суду жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, які б підтверджували виконання нею обов`язків виховання та утримання дітей, тощо, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач будучи матір`ю ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітніх синів, не забезпечує необхідного харчування, одягу, медичного догляду, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками відносно синів.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень статей 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, як матір дітей, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлена права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дітьми, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позовна вимога позивача про позбавлення батьківських прав задоволена, а тому у порядку ст.141 ЦПК України має підстави стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 167, 171, 246 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Соціальна служба для сім`ї, дітей та молоді Ямпільського територіального центру Ямпільської міської ради, орган опіки та піклування при Ямпільській міській раді, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 - понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дзерин М.М.