Рішення № 12576995, 25.11.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2010 р. Справа № 3/152/10

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна

енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3

в особі ВП «Южно-Українська АЕС»

55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с

№ 20

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристина і Ко»

55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Леніна, 5, кв. 121

про стягнення коштів в сумі 32730,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Третяк Л.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом (заява про зменшення позовних вимог від 02.11.10 р.) стягнути з відповідача вартість неоплачених отриманих автотранспортних послуг в розмірі 24472,48 грн., пеню за прострочення термінів оплати в сумі 1223,50 грн. та 7% штрафу відповідно до ст. 231 ГК України в розмірі 1713,07 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі листів відповідача, актів приймання-здачі автотранспортних послуг (в період 29.01.10 р. по 10.03.2010 р.), претензії від 30.07.10 р., норм Цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за усною угодою.

Відповідач вимоги ухвали суду від 02.11.10 р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував, свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду від 03.11.2010 р. на зворотній стороні ухвали.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

За підставі листів ТОВ «Кристина і Ко»від 15.01.10 р. № 17, від 16.01.10 р. № 18, від 19.01.10 р. № 25, від 21.01.10 р. № 30, від 22.01.10 р. № 32, від 28.01.10 р. № 27, від 29.01.10 р. № 31, від 30.01.10 р. № 32, від 31.01.10 р. № 33, від 02.02.10 р. № 36, від 03.02.10 р. № 36, від 04.02.10 р. № 38, від 04.02.10 р. б/н, від 05.02.10 р. № 42, від 08.02.10 р. № 43, від 11.02.10 р. № 44, від 09.02.10 р. № 45, від 15.02.10 р. № 53 ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська АЕС»позивачем відповідачу були надані автотранспортні послуги.

У зазначених листах відповідач гарантував своєчасну оплату наданих послуг.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами по спірним правовідносинам було укладено усну угоду щодо постачання товару.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч.1 ст. 202 та ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вищевказаних листів позивач надав, а відповідач отримав автотранспортні послуги на загальну суму 32127,78 грн., про що були складені та підписані обома сторонами акти приймання-здачі автотранспортних послуг, а саме:

-          акт приймання-здачі від 29.01.10 р. за № 3/10 на суму 3878,80 грн.;

-          акт приймання-здачі від 29.01.10 р. за № 4/10 на суму 5379,46 грн.;

-          акт приймання-здачі від 09.02.10 р. за № 7/10 на суму 7459,88 грн.;

-          акт приймання-здачі від 10.02.10 р. за № 8/10 на суму 4418,46 грн.;

-          акт приймання-здачі від 16.02.10 р. за № 9/10 на суму 4147,50 грн.;

-          акт приймання-здачі від 18.02.10 р. за № 11/10 на суму 3341,39 грн.;

-          акт приймання-здачі від 10.03.10 р. за № 15/10 на суму 3502,09 грн.

Копії заяв від 29.04.10 р. та від 22.07.10 р., листів погоджень, копії протоколу від 02.08.10 р. свідчать про проведення між сторонами заліку однорідних вимог на загальну суму (2100,24+5555,06)= 7655,30 грн.

За правилами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки за отримані автотранспортні послуги відповідач оплату не здійснив в повному обсязі, позивач 30.07.10 р. скерував йому претензію-вимогу про оплату спожитих ним послуг на суму 30027,54 грн. Але, за даними позивача претензія була залишена без відповіді та належного реагування.

За правилами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду належних доказів, які свідчать про виконання перед позивачем своїх зобов’язань за усною угодою, а саме сплати грошового боргу в розмірі 24472,48 грн. (32127,78-7655,30), чим порушив права та законні інтереси кредитора, а також вимоги чинного законодавства.

Позивач крім основного боргу просить стягнути з боржника відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеню за прострочення виконання зобов’язань та штрафні санкції у вигляді 7% штрафу.

Так, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності)товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В обґрунтування підстав того, що позивач відноситься до державного сектора економіки та виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України позивач надав суду витяг зі Статуту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до частини 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

При цьому законодавство окремо виділяє такий вид суб’єктів господарювання державного сектору економіки, як державні підприємства.

Таким чином, дослідивши заявлені позивачем позовні вимоги в цієї частині, суд також знаходить їх обґрунтованими та доведеними.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань перед позивачем, тому позовні вимоги заявлені обґрунтовано, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристина і Ко»(55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Леніна, 5, кв. 121, код ЄДРПОУ 34129129) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська АЕС»(55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20, код ЄДРПОУ 20915546) вартість неоплачених отриманих автотранспортних послуг в розмірі 24472,48 грн., пеню за прострочення оплати в сумі 1223,50 грн. та 7% штрафу в розмірі 1713,07 грн., 327,30 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя