Рішення № 12576980, 08.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.10                                                                                           Справа № 2/138

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Тимащук В.А., представника відповідача Гузара Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів в особі Другої Львівської філії Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” до Приватного підприємства “ПЛ Лізинг”, м. Львів про стягнення 1546618 грн. 75 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Кредобанк”, м. Львів в особі Другої Львівської філії Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “ПЛ Лізинг”, м. Львів про стягнення 1546618 грн. 75 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 27.08.2010р. призначив розгляд справи на 09.09.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк розгляду справи був продовжений на 15 днів до 08.11.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 1299718 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повертати суму кредиту згідно визначеного договором графіку, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору –на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з претензією про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 953158 грн. 00 коп. по кредиту, 407150 грн. 54 коп. по сплаті процентів, 6600 грн. 00 коп. комісії за адміністрування кредиту, 115642 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 63118 грн. 71 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 949 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії. У зв’язку з цим просив стягнути з відповідача 1546618 грн. 75 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що кредит надавався відповідачу для оплати за обладнання, яке передано в лізинг ПП “Рональд”. Між позивачем та ПП “Рональд” було укладено договір іпотеки, згідно якого, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, передано в іпотеку нерухоме майно. Проте, позивачем не вживаються заходи щодо звернення стягнення на премет іпотеки. Позивачем безпідставно застосовано для розрахунку відсотків збільшену відсоткову ставку, зокрема з 01.12.2007р. по 25.05.2008р. –21%, з 26.05.2008р. по 30.06.2010р. –22%. Кредитним договором передбачено, що банк має право збільшувати процентну ставку за кредит, попередивши позичальника письмово за 10 днів до введення нових процентних ставок. Позичальник повинен письмово підтвердити згоду на внесення змін в договір. Однак, відповідач не отримував від позивача письмових повідомлень про збільшення відсоткових ставок. Також зазначив, що позивач нарахував штрафні санкції за один рік, не врахувавши, таким чином вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. Вказаною нормою передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Позивачем невірно визначено суму заборгованості, яка бралась ним для розрахунку штрафних санкцій. Просив також, враховуючи вжиття відповідачем заходів для погашення заборгованості, інші обставини справи, зменшити розмір пені на 50%.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 липня 2006р. між ВАТ “Кредобанк” в особі Другої Львівської філії ВАТ “Кредобанк” (банк) та ПП “ПЛ Лізинг” (позичальник) було укладено кредитний договір №88/06-к.

За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 1299718 грн. 00 коп. на оплату за обладнання для виробництва продовольчих товарів, згідно договору купівлі-продажу №15/06/11 від 11.05.2006р., укладеного між ПП “ПЛ Лізинг” та ПП “Рональд” для подальшої передачі у фінансовий (зворотний) лізинг ПП “Рональд”, згідно договору фінансового лізингу №17/06/11 від 11.05.2006р., терміном на 60 місяців з 21.07.2006р. до 20.07.2011р., зі сплатою відсотків в розмірі 19% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 11.08.2006р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 1299718 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №370 від 11.08.2006р.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., погашення кредиту по цьому договору здійснюється щомісячно, згідно графіку погашення: з серпня 2006р. по червень 2011р. –щомісячно рівними частинами по 21660 грн. 00 коп. Сплата проводиться до 20 числа кожного календарного місяця; до кінця періоду кредитування –21778 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.2.12. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., позичальник зобов’язаний сплатити банку за управління кредитом комісію в розмірі 300 грн. 00 коп. Сплата проводиться щомісячно.

Пунктом 4.2. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р. встановлено, що нараховані відсотки сплачуються позичальником платіжним дорученням на рахунок банку не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2.17. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., позичальник зобов’язаний заставлене за кредитом майно застрахувати до кінця терміну кредитування на користь банку від пожежі, стихійного лиха, протиправних дій третіх осіб та інших актуальних ризиків пошкоджень, у страховій компанії, з якою банком укладено угоду про співпрацю.

Згідно п. 3.2.18. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., у випадку незастрахування позичальником/поручителем заставленого за кредитною операцією майна чи несвоєчасного його страхування протягом дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% річних вище діючої, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів страхування. В подальшому, при виконанні позичальником/поручителем вищезазначеної умови, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з наступного дня, в якому дана умова була виконана.

У зв’язку з тим, що відповідачем не було застраховано заставлене за кредитом майно, позивач надіслав йому 29.11.2007р. за вих. №8104 повідомлення, в якому зазначив, що з 01.12.2007р. підвищує на 2% річних відсоткову ставку по кредитному договору №88/06-к від 21.07.2006р.

За вих. №3555 від 20.05.2008р. позивач повідомив відповідача про збільшення з 26.05.2008р. відсоткової ставки до 22% у зв’язку з подорожчанням вартості грошових ресурсів на фінансово-кредитному ринку.

Відповідно до п. 5.1.4. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., у випадку невиконання позичальником договірних зобов’язань та умов кредитного договору, виникнення значної кредиторської заборгованості, втрати, псування, зменшення вартості наданого позичальником забезпечення –припинити кредитування і стягнути достроково надані кредитні кошти разом із платою (відсотки, комісій) за користування ним і понесені збитки за рахунок вільних коштів на рахунках позичальника, а у випадку недостатності цих коштів –всіх надходжень у національній та іноземній валютах на рахунки позичальника.

У зв’язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №15.04-3312/10 від 27.07.2010р., в якій вимагав у десятиденний строк повернути суму кредиту, а також сплатити пеню, відсотки та комісію. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій по кредитному договору №88/06-к від 21.07.2006р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 953158 грн. 00 коп. по кредиту, 407150 грн. 54 коп. по сплаті процентів, 6600 грн. 00 коп. комісії за адміністрування кредиту.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивачем безпідставно застосовано для розрахунку відсотків збільшену відсоткову ставку, зокрема з 01.12.2007р. по 25.05.2008р. –21%, з 26.05.2008р. по 30.06.2010р. –22%.

Як з’ясовано судом, позивачем збільшено відсоткову ставку з 01.12.2007р. до 21% річних (на 2%) відповідно до п.п. 3.2.17., 3.2.18. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р. Вказаними умовами договору на відповідача було покладено обов’язок застрахувати заставлене майно та надано право позивачу в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку на 2% в разі невиконання відповідачем обов’язку по страхуванню.

Однак, представником відповідача не було представлено доказів того, що відповідачем з 01.12.2007р. було застраховано заставлене майно. Таким чином, застосування позивачем для розрахунку відсотків з 01.12.2007р. ставки в розмірі 21% річних є правомірним.

Позивачем з 26.05.2008р. збільшено відсоткову ставку до 22% річних відповідно п. 5.1.5. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р.

Згідно п. 5.1.5. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., у випадку росту цін за кредитні ресурси на банківському ринку в період кредитування позичальника, банк має право змінювати процентну ставку за кредит, попередивши позичальника письмово за десять днів до введення нових процентних ставок. Позичальник повинен письмово підтвердити згоду на внесення змін в даний договір.

При неотриманні банком письмової згоди в п’ятиденний термін з часу отримання позичальником попередження або при незгоді позичальника з пропозицією банку дія договору про надання кредиту припиняється, позичальник зобов’язаний в тижневий строк повернути позику з виплатою відсотків, встановленого цим договором, за користування кредитом на день повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, банк повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки, однак позичальником не було підтверджено в письмовій формі згоди на внесення відповідних змін в кредитний договір №88/06-к від 21.07.2006р. Таким чином, у банку виникло право припинити дію кредитного договору та вимагати повернення кредитних коштів. Однак, банк своїм правом не скористався, договору не припинив, повернення коштів не вимагав.

У зв’язку з тим, що відповідач в письмовій формі не висловив своєї згоди на збільшення відсоткової ставки, банк не вимагав припинення договору та повернення коштів, збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку банком до 22% річних є безпідставним.

Враховуючи наведене, судом перераховано суму відсотків, які нараховані з 26.05.2008р. по 30.06.2010р., виходячи із ставки 21% річних. В результаті проведеного перерахунку, загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами, яки підлягає до стягнення, повинен становити 386869 грн. 49 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору №88/06-к від 21.07.2006р., за несвоєчасне погашення кредиту/або його частини у встановлені терміни, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 27.07.2009р. по 27.07.2010р. нараховано 115642 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 63118 грн. 71 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 949 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту повинен становити 21395 грн. 57 коп., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів - 14880 грн. 07 коп. (з врахуванням сум відсотків, перерахованих судом за ставкою 21% річних), розмір пені за несвоєчасну сплату комісії - 296 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 953158 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 386869 грн. 49 коп. заборгованості по сплаті процентів, 6600 грн. 00 коп. комісії за адміністрування кредиту, 21395 грн. 57 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14880 грн. 07 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 296 грн. 34 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд може зменшити розмір штрафних санкцій за наявності істотних обставин. Беручи до уваги ступінь виконання зобов’язання (значний обсяг заборгованості відповідача перед позивачем), тривалий строк невиконання відповідачем своїх зобов’язань по кредитному договору, зменшення сум пені після проведеного судом перерахунку згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “ПЛ Лізинг”, м. Львів, вул. Некрасова, 45 (ідентифікаційний код 33753008) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 09807862) в особі Другої Львівської філії Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів, вул. Сахарова, 78а (ідентифікаційний код 26256274) 953158 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 386869 грн. 49 коп. заборгованості по сплаті процентів, 6600 грн. 00 коп. комісії за адміністрування кредиту, 21395 грн. 57 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14880 грн. 07 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 296 грн. 34 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії, 13831 грн. 40 коп. державного мита та 211 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя