Рішення № 12576843, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/25722.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»

до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

про визнання договорів недійсними

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»

про стягнення 290458, 60 доларів США

                                                                                 Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»: Чащихін К.Е.

від Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»: Мельник В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсними наступних договорів: кредитного договору № 10 від 26.12.2007 р., договору про надання траншу № S011.0000545.10 від 26.12.2007 р., договору про надання траншу № S011.0001667.10 від 16.04.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані недодержанням сторонами в момент укладання зазначених договорів законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

21.09.2010 р. через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»надійшов відзив на позов, в якому він проти його задоволення заперечує з наступних підстав: відповідач цілком правомірно здійснив кредитування позивача в валюті кредиту –доларах США і жодного порушення чинного законодавства щодо кредитування не припустив, оскільки діяв на підставі відповідної банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, надання кредитів в іноземній валюті; на даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банком кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника позивача, неналежне виконання ним вимог суду та з технічних причин.

26.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»на його користь заборгованість за договором про надання траншу № S011.0000545.10 від 26.12.2007 р. у розмірі 169622, 71 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 1342309, 32 грн.; заборгованість за договором про надання траншу № S011.0001667.10 від 16.04.2008 р. у розмірі 120835, 89 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 956234, 82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначених договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 51/257.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»надав заяву про відмову від первісного позову та про визнання зустрічного позову, розгляд якої судом перенесено на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 22.11.2010 р.

У даному судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»підтримав подану ним заяву про відмову від первісного позову та про визнання зустрічного позову.

Представник Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»проти задоволення зазначеної заяви будь-яких заперечень не навів та підтримав свої вимоги за зустрічним позовом.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»відмовилось від позовних вимог про визнання договорів недійсними, відмова від позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважною особою позивача; позивачу відомі наслідки відмови від позову; за висновками суду, відмова від позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. провадження у даній справі в частині первісного позову припинено.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.11.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2007 р. між Публічним акціонерним товариством Банк «Траст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»укладено кредитну угоду № 10, за якою позивач за зустрічним позовом (надалі - позивач) на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій (надалі - кредитні продукти) надає відповідачу за зустрічним позовом (надалі - відповідач) кредитні кошти у межах строку, що становить 60 місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п. 1.2 цієї угоди, та на умовах, передбачених статтею 2 цієї угоди.

П. 1.2 цієї угоди передбачає, що на підставі укладених між сторонами відповідних договорів, позивач може надати кредитні продукти: відкрити відповідачу кредитну лінію та акредитив, надати гарантію, овердрафт та транш.

Сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 600000, 00 доларів США.

Кредитні продукти можуть надаватися позивачем відповідачеві у гривні, доларах США або ЄВРО, при цьому загальна сума заборгованості по даній угоді на дату надання кредитного продукту порахована з використанням курсів НБУ для відповідних валют не повинна перевищувати суми, зазначеної у пункті 1.2 цієї угоди.

Розділом 2 передбачено умови та порядок надання кредитних продуктів, відповідно до яких, позивач надає відповідачу кредитні продукти на умовах їх забезпечення, строковості, повернення та плати за користування кредитними продуктами.

Умови надання, термін погашення та розмір кожного кредитного продукту визначаються відповідними договорами, передбаченими цією угодою, які є невід’ємною частиною цієї угоди.

Умови та порядок надання кредитних продуктів, порядок та строки повернення кредитних продуктів порядок дострокового повернення, штрафні санкції, процентна ставка за користування кредитними коштами, права та обов’язки сторін, вирішення спорів та інші умови встановлюються відповідними договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про надання траншу, договорами про надання овердрафту, договорами про відкриття акредитиву, договорами про надання гарантій (п. 2.3).

П. 4.4 передбачає, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами при умові наявності відтиску круглої печатки позивача і відповідача та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань з цією угодою та договорами про відкриття кредитної лінії, та/або договорами про надання траншу, та/або договорами про надання гарантії, та/або договорами про надання овердрафту, та/або договорами про відкриття акредитиву, що є невід’ємною частиною цієї угоди.

26.12.2007 р. між сторонами був укладений договір про надання траншу № S011.0000545.10, за умовами якого Публічне акціонерне товариством Банк «Траст»на положеннях та умовах кредитної угоди № 10 від 26.12.2007 р. та цього договору надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»грошові кошти (надалі - кредит) в сумі 398690, 73 доларів США строком до 23.12.2011 р. включно із сплатою відсотків в розмірі 13, 5 % річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобов’язання за цим договором в повному обсязі.

Цільове призначення кредиту за цим договором –поповнення обігових коштів.

Розділ 2 договору визначає умови та порядок надання кредиту, відповідно до якого, позивач надає відповідачу кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Кредит надається відповідачу протягом 30 календарних днів після підписання цього договору при дотриманні останнім певних умов визначених п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 договору.

Кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № 26007000099001 у Публічному акціонерному товаристві Банк «Траст», МФО 380474 (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати відсотків (надалі - графік), наведеному у додатку № 1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

При настанні строків платежів згідно графіку, а також строків інших платежів, передбачених цим договором, відповідач зобов’язується поповнити свій рахунок № 26007000099001 у Публічному акціонерному товаристві Банк «Траст»та уповноважує та доручає позивачу здійснювати з цього рахунку договірне списання коштів, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача за цим договором та графіком (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.5 договору при недостатності коштів для повного погашення заборгованості відповідача за цим договором, що направляються для її оплати, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

-          нараховані за цим договором комісії (за їх наявності);

-          прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

-          прострочена сума кредиту (за їх наявності);

-          пеня за прострочення виконання зобов’язання (за їх наявності);

-          строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

-          строкове повернення кредиту.

П. 4.1 договору передбачає, що забезпеченням зобов’язань відповідача перед позивачем по поверненню кредиту, сплаті відсотків за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права відповідача та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.

Відповідно до п. 5.1 договору, у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, або інших платежів згідно умов цього договору, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 банківських дні, або у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених цим договором, або наявності обставин, які ставлять під сумнів погашення кредиту, позивач набуває право:

-          вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним;

-          вимагати відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або

неналежного виконання відповідачем умов цього договору;

-          вимагати від поручителів, майнових поручителів та гарантів дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами при умові наявності відтиску круглої печатки позивача та відповідача та діє до повного погашення відповідачем кредитної заборгованості (штрафних санкцій, відсотків за користування, суми кредиту) (п. 7.4 договору).

16.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством Банк «Траст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»було укладено договір про надання траншу № S011.0001667.10, відповідно до якого позивач на положеннях та умовах кредитної угоди № 10 від 26.12.2007 року та цього договору надає відповідачу грошові кошти (надалі - кредит) в сумі 229800, 00 доларів США строком до 06 квітня 2012 року у включно із сплатою відсотків в розмірі 15 % річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а відповідач зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобов’язання за цим договором в повному обсязі.

Цільове призначення кредиту за цим договором –поповнення обігових коштів.

Розділ 2 договору визначає умови та порядок надання кредиту, відповідно до якого, позивач надає відповідачу кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Кредит надається відповідачу протягом 30 календарних днів після підписання цього договору при дотриманні останнім певних умов визначених п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 договору.

Кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № 26007000099001 у Публічному акціонерному товаристві Банк «Траст», МФО 380474 (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати відсотків (надалі - графік), наведеному у додатку № 1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

При настанні строків платежів згідно графіку, а також строків інших платежів, передбачених цим договором, відповідач зобов’язується поповнити свій рахунок № 26007000099001 у Публічному акціонерному товаристві Банк «Траст»та уповноважує та доручає позивачу здійснювати з цього рахунку договірне списання коштів, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача за цим договором та графіком (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.5 договору при недостатності коштів для повного погашення заборгованості відповідача за цим договором, що направляються для її оплати, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

-          нараховані за цим договором комісії (за їх наявності);

-          прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

-          прострочена сума кредиту (за їх наявності);

-          пеня за прострочення виконання зобов’язання (за їх наявності);

-          строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

-          строкове повернення кредиту.

П. 4.1 договору передбачає, що забезпеченням зобов’язань відповідача перед позивачем по поверненню кредиту, сплаті відсотків за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права відповідача та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.

Відповідно до п. 5.1 договору, у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, або інших платежів згідно умов цього договору, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 банківських дні, або у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених цим договором, або наявності обставин, які ставлять під сумнів погашення кредиту, позивач набуває право:

-          вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним;

-          вимагати відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або

неналежного виконання відповідачем умов цього договору;

-          вимагати від поручителів, майнових поручителів та гарантів дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами при умові наявності відтиску круглої печатки позивача та відповідача та діє до повного погашення відповідачем кредитної заборгованості (штрафних санкцій, відсотків за користування, суми кредиту) (п. 7.4 договору).

В забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеними договорами між сторонами були укладені договори застави рухомого майна № 10-Р-2 від 28.12.2007 р. та № 10-Р-5 від 16.04.2008 р., відповідно до яких предметом застави є транспорті засоби, а саме: Mercedes Benz Actros 4140В 2007 року випуску; Mercedes Benz Actros 3241В 2004 року випуску; Mercedes Benz Actros 3241В 2005 року випуску.

Позивач стверджує, що обов’язки щодо надання траншів, згідно договору про надання траншу № S011.0000545.10 від 26.12.2007 р. та договору про надання траншу № S011.0001667.10 від 16.04.2008 р., він виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним валютним ордером № surenskaya-984 від 28.12.2007 р. та меморіальним валютним ордером № VOshega –755 від 16.04.2008 р. (копії у матеріалах справи).          

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 290458, 60 доларів США за період з 07.07.2010 р. до 28.09.2010 р., а саме: заборгованість за договором про надання траншу № S011.0000545.10 від 26.12.2007 р. у розмірі 169622, 71 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 1342309, 32 грн.; заборгованість за договором про надання траншу № S011.0001667.10 від 16.04.2008 р. у розмірі 120835, 89 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 956234, 82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, визначаючи правовий статус гривні, наведена норма Основного Закону України не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим диспозиція норми ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов’язань передбачений і Господарським кодексом України.

Так частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Положеннями ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Частиною 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Разом з тим законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті»№ 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р. зазначив, що оскільки законодавством не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Тож з аналізу вищенаведених норм вбачається, що банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

В матеріалах справи міститься Банківська ліцензія № 237, видана Публічному акціонерному товариству Банку «Траст»Національним банком України 22.08.2007 р., відповідно до якої відповідачу надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Крім того, у матеріалах справи наявний виданий Національним банком України дозвіл № 237-3 від 30.06.2010 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Так, відповідно до додатку до цього дозволу позивач має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищезазначеного вбачається, що позивач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483, відповідно до пункту 1.5 якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відсутність у сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання недійсними кредитних договорів, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Вимогами статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач визнав позов в повному обсязі.

Ч. 5 ст. 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування, то вимога позивача про стягнення з нього 290458, 60 доларів США визнається правомірною.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 290458, 60 доларів США за період з 07.07.2010 р. до 28.09.2010 р., а саме: заборгованість за договором про надання траншу № S011.0000545.10 від 26.12.2007 р. у розмірі 169622, 71 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 1342309, 32 грн.; заборгованість за договором про надання траншу № S011.0001667.10 від 16.04.2008 р. у розмірі 120835, 89 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28.09.2010 р. у гривневому еквіваленті становить 956234, 82 грн., підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг Компані»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойко, буд. 15/15, код - 35251513) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, буд. 8, код - 35371070) заборгованість за договором про надання траншу № SO11.0000545 від 26.12.2007 р. у розмірі 169622, 71 (сто шістдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять два) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України у гривневому еквіваленті становить 1342309, 32 грн. і заборгованість за договором про надання траншу № SO11.0001667 від 16.04.2008 р. у розмірі 120835, 89 (сто двадцять тисяч вісімсот тридцять п’ять) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України у гривневу еквіваленті становить 956234, 82 грн., державного мита у сумі 2904, 59 (дві тисячі дев’ятсот чотири) доларів США, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Дата підписання: 01.12.2010 р.