Ухвала суду № 125768197, 18.02.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3794/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження(зміну способу виконання наказу) у справі

за позовом Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 10, код ЄДРПОУ 35161650)

до Комунального некомерційного підприємства Української міської ради Центр первинної Медико-Санітарної допомоги (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Київська, будинок 1, код ЄДРПОУ 37910005)

та Української міської ради (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, площа Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 35161509)

за участю Обухівської районної ради Київської області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, буд. 10, код ЄДРПОУ 04362705) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,

за участю представників:

позивача: Пушенко Наталія Володимирівна;

відповідача 1: не зявились;

відповідача 2: не зявились;

третьої особи: не зявились.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/3794/23 за позовом Обухівської міської ради Київської області до Комунального некомерційного підприємства Української міської ради Центр первинної Медико-Санітарної допомоги та Української міської ради про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2024, що залишене без змін Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 позов задоволено повністю та визнано право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами амбулаторії первинної медичної допомоги, загальною площею 287,7 кв. м, що розташований у с. Григорівка по вул. Соборна, буд. 2-Д. Обухівського району Київської області за Обухівською територіальною громадою в особі Обухівської міської ради Київської області. Витребувано з незаконного володіння Комунального некомерційного підприємства Української міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами амбулаторії первинної медичної допомоги, загальною площею 287,7 кв. м, що розташований у с. Григорівка по вул. Соборна, буд 2-Д, Обухівського району Київської області на користь Обухівської територіальної громади в особі Обухівської міської ради Київської області. Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство Української міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги передати громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами амбулаторії первинної медичної допомоги, загальною площею 287,7 кв. м, що розташований у с. Григорівка по вул. Соборна, буд 2-Д, Обухівського району Київської області Обухівській територіальній громаді в особі Обухівської міської ради Київської області. Здійснено розподіл витрат позивача по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2024 в cправі № 911/3794/23 частково задоволена касаційна скарга Комунального некомерційного підприємства Української міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2024 в частині визнання права власності скасовані та ухвалене в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті вказані рішення та постанова залишені без змін.

20.01.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2024 виданий наказ про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 56 619,09 грн витрат зі сплати судового збору.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 10.02.2025 надійшла заява представника позивача з посиланням на ст. 331 ГПК України, у якій він просив змінити спосіб виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.01.2025, виданого згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2024, а саме просив замінити стягувача (позивача) Обухівську міську раду Київської області на Виконавчий комітет Обухівської міської ради, а також боржника (відповідача-2) Українську міську раду Київської області на Виконавчий комітет Української міської ради Київської області.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З огляду на це суд призначив засідання з розгляду означеної заяви позивача на 18.02.2025. У судове засідання з`явилась представник позивача Пушенко Наталія Володимирівна, представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з`явились. Судом задоволено заяву позивача з огляду на наступне.

Позивач звернувся з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення після того як 03.02.2025 ним було надіслано до виконання означений вище наказ про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 56619,09 грн витрат зі сплати судового збору до управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області, проте 04.02.2025 надійшла відповідь від останнього №03-43-10/103 від 01.02.2025 у якій йшлося про залишення без виконання зазначеного наказу, з огляду на те, що у боржника відсутні відкриті рахунки в органах Казначейства України, а кошти стягувача підлягають зарахуванню до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, у зв`язку із чим позивач вказує на те, що у справі наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглянувши доводи сторони позивача суд зазначає, що через відсутність у позивача та відповідача-2 статусу розпорядників бюджетними коштами, та, як наслідок, відсутність розрахункових рахунків у відповідних Управліннях державної казначейської служби України існує обставина неможливості виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно Бюджетного Кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно з п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п.9 Порядку Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів, і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчі органи створюються радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Місцевий бюджет це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду (ст. 1 Бюджетного кодексу України). Водночас, ст. 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно виконавчі органи та апарати місцевих рад, виконавчі органи місцевих рад в особі їх керівників. Також визначено, що у разі коли згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Фінансові ресурси закріплено за виконавчими органами ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (ч.3 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За змістом ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження сільського, селищного, міського голови. Зокрема, сільський, селищний, міський голова: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Таким чином, суд констатує, що Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, так само як і Виконавчий комітет Української міської ради Київської області, які відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 є органами, створеними їх радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами, мають відкриті рахунки у органах Казначейства а відтак наділені повноваженнями своїх рад Обухівської міської ради Київської області та Української міської ради Київської області відповідно, як розпорядники бюджетних коштів.

При цьому, здійснюючи контроль за виконанням судового рішення суд зазначає, що як вбачається з досліджених судом обставин та законодавства, голова міської ради, який є керівником виконавчого органу ради, має усі повноваження та зобов`язаний виконати судове рішення про стягнення з ради, як боржника, грошових коштів за наказом, що виданий стягувачу у цій справі, проте доказів виконання такого обов`язку суду не надано.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відтак, оскільки відповідач-2 Українська міська рада Київської області, як боржник, не виконала в добровільному порядку рішення суду, оскільки не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів в розумінні Бюджетного кодексу України, так само як не є таким розпорядником позивач Обухівська міська рада Київської області, при цьому обидва не зареєстровані в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, суд приходить до висновку, що дані обставини, ускладнюють виконання рішення суду.

Відтак, для забезпечення належного виконання рішення, слід змінити спосіб виконання судового рішення у справі № 911/3794/23 щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача 56619,09 грн витрат зі сплати судового збору шляхом заміни стягувача (позивача) Обухівської міської ради Київської області на Виконавчий комітет Обухівської міської ради, а також боржника (відповідача-2) Української міської ради Київської області на Виконавчий комітет Української міської ради Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про зміну способу виконання наказу задовольнити.

Змінити спосіб виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.01.2025, виданого згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2024, яке набрало законної сили 11.12.2024 відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 911/3794/23, щодо стягнення з Української міської ради Київської області 56619,09 грн. витрат зі сплати судового збору, а саме:

1. Замінити сторону стягувача Обухівську міську раду Київської області (ЄДРПОУ 35161650) на Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області (08700, м. Обухів, вул. Київська, 10, ЄДРПОУ 04362680);

2. Замінити сторону боржника Українську міську раду Київської області (ЄДРПОУ 35161509) на Виконавчий комітет Української міської ради Київської області (08720, м. Українка, площа Шевченка, 1, ЄДРПОУ 24884653).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 12.03.2025

Суддя А.Ф. Черногуз