Ухвала суду № 125768196, 12.03.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" березня 2025 р. Справа № 911/801/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Лакталіс-Миколаїв»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙРІЦ ТРЕЙД»

про розірвання договору та стягнення 2 346 072,49 гривень

установив:

05.03.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Лакталіс-Миколаїв» (далі ТОВ «Лакталіс-Миколаїв»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙРІЦ ТРЕЙД» (далі ТОВ «БЕЙРІЦ ТРЕЙД»/відповідач) про розірвання договору підряду №2021BUK001/1 від 07.06.2021 (далі договір), стягнення 2346072,49 грн, у тому числі 2132793,17 грн заборгованості та 213279,32 грн штрафних санкцій.

Вказані вище вимоги мотивовано тим, що за умовами п. 1.1. договору відповідач зобов`язався виконати підрядні роботи з розробки проекту «Модернізація тунелів холоду», здійснити поставку обладнання та модернізацію тунелів холоду відповідно проекту «Модернізація тунелів холоду» на об`єкті: «ПрАТ «Лакталіс Миколаїв», у м. Миколаєві по вул. Виноградна 2, а позивач - прийняти і оплатити вартість цих робіт та обладнання.

Як стверджує позивач, відповідач виконав тільки частину робіт, а саме проектні роботи, передбачені Специфікацією №2 до договору на загальну суму 100407,60 грн, тоді як в порушення умов договору відповідачем не здійснено поставки обладнання, передбаченого Специфікацією №1, та не виконано підрядні роботи, а саме - монтажні роботи, передбачені Специфікацією №3 до договору, на загальну суму 2 132 793,17 грн.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Зі змісту поданого позову слідує, що вимоги про розірвання договору та стягнення 2346072,49 грн позивачем заявлено у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків за договором, зокрема, щодо монтажних робіт на об`єкті позивача у місті Миколаєві по вул. Виноградна 2.

З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що спір за відповідно поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном виконання підрядних робіт на об`єкті у місті Миколаєві, а тому такий спір підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом Миколаївської області.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви ТОВ «Лакталіс-Миколаїв» до ТОВ «БЕЙРІЦ ТРЕЙД» про розірвання договору та стягнення 2 346 072,49 грн з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакталіс-Миколаїв» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙРІЦ ТРЕЙД» про розірвання договору та стягнення 2 346 072,49 грн з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала складена та підписана 12.03.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядку ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема