Рішення № 12576772, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37501.12.10

За позовомОкремого конструкторського бюро «Текон-електрон»дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон»

До

Треті особиКазенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1) Міністерство оборони України

2) Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. О.О. Морозова»

Простягнення 840460,38 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача                              Петренко Є.І. (дов. б/н від 27.05.2010 р.),

                                        Атамась І.А. (дов. від 01.11.2010 р.)

Від відповідача                     Надич Б.М. (дов. № 10/70-16 від 01.06.2010 р.),

Від третьої особи-1                    Боришкевич В.О. (дов. № 220/173/д від 08.02.2010 р.),

Від третьої особи-2                    не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося окреме конструкторське бюро «Текон-електрон» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон» до казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» про стягнення 840460,38 грн. за договором № 699/906252 від 20.07.1993 р. та додатковою угодою № 1 від 23.05.1998 р. до нього, а саме: 547236,11 грн. основного боргу та 293224,27 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за виконанні роботи та відшкодування фактичних витрат, понесених при виконанні робіт (дослідно-конструкторські роботи «Розробка відеооглядового пристрою чорно-білого зображення шифр «ВСУ-4/11»).

За твердженням позивача, відповідач направив позивачеві лист, у якому повідомив, що заборгованість буде погашено після надходження коштів від замовника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/375 та призначено її до розгляду на 16.11.2009 р..

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/993 справу № 17/375 передано на розгляд судді Удалової О.Г., у зв’язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України, у зв’язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. справа № 17/375 прийнята до провадження суддею Удаловою О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 р. розгляд справи відкладався на 09.12.2009 р., у зв’язку з неявкою відповідача, невиконанням позивачем вимог ухвали суду та неподанням витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 р. розгляд справи відкладався на 17.12.2009 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Позивачем на виконання вимог ухвал суду надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача станом на 05.11.2009 р., відповідно до якої відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (код 14307357) - найменування відповідача, яким на даний час є казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».

Ухвалою від 17.12.2010 р. відповідно до статті 25 ГПК України здійснено заміну казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»його правонаступником, яким є казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».

Ухвалою від 28.12.2009 р. було зупинено провадження у справі до закінчення процедури реорганізації казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

          15.10.2010 р. до канцелярії суду надійшло повторне клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Так, сторона зазначила, що у матеріалах справи міститься копія нової редакції статуту казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»з відміткою про проведення її державної реєстрації 25.11.2009 р., відповідно до якої казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»перейменовано на казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»(код 14307357), яке є його правонаступником. Таким чином, процедура реорганізації відповідача шляхом перетворення на казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»відбулось. Реорганізація відповідно до розпорядження КМУ від 10.04.2009 р. № 525-р державного підприємства «Завод «Арсенал»і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування»шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(відповідача) не впливають на вибуття останнього у спірному правовідношенні та заміну як сторони по справі внаслідок реорганізації (приєднання) вищезазначених підприємств до відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою від 22.10.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі Міністерства оборони України (генерального замовника робіт по темі «Пітон») та казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. О.О. Морозова».

Заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі вказаних вище осіб як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на підставі ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов’язки останніх щодо однієї зі сторін. Розгляд справи було відкладено на 19.11.2010 р..

У вказане засідання представник третьої особи-2 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник третьої особи-1 письмових пояснень на виконання вимог, викладених в ухвалі суду, не надав.

Відповідач позовні вимоги відхилив. Зокрема, сторона зазначила, що оригінал спірного акту здачі-приймання науково-технічної продукції, який знаходиться у відповідача, не містить дати складання та підписання. У той же час, в примірнику позивача зазначена дата –25.12.2007 р.. Крім того, згідно з умовами спірного договору обов’язок по оплаті у відповідача виникає після надходження коштів з бюджету. За твердженням сторони, триває узгодження договірної ціни. На даний час продовження робіт по темі «Пітон»вважається недоцільним.

Позивач зазначив, що не погоджував редакцію пункту договору, у якому поставлено в залежність оплату робіт від надходження коштів з бюджету.

          Розгляд справи було відкладено на 01.12.2010 р..

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.07.1993 р. між сторонами було укладено договір № 699/906252 на виконання дослідно-конструкторської роботи (далі –Договір). Згідно з вказаним Договором та додатковою угодою № 1 від 23.05.1998 р. позивач зобов’язувався виконати роботи по розробці відеооглядового пристрою чорно-білого зображення шифр «ВСУ-4/11».

На виконання умов Договору позивач виконав роботи підетапу 3.1. етапу 3 ДКР «Розробка відеооглядових пристроїв чорно-білого зображення шифр «ВСУ-4/11», що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції згідно з додатковою угодою № 1 від 23.05.1998 р. до договору № 699/906252 від 20.07.1993 р. та протоколом № 9 від 20.12.2007 р., складеним 25.12.2007 р. «Розробка відеооглядових пристроїв чорно –білого зображення» шифр «ВСУ-4/11». Підетап 3.1. Етап 3.

Відповідно до вказаного акту вартість виконаних робіт становить 598680,73 грн., в т.ч. ПДВ 99780,12 грн., з яких 100000,00 грн. сплачено відповідачем авансом.

Таким чином, неоплаченою залишилися роботи позивача по підетапу 3.1. етапу 3 Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р. на суму 498680,73 грн.

Позивачем також було частково виконано роботи підетапу 3.2. етапу 3 Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р., виконання робіт по якому було призупинено на підставі листа відповідача № 6/1340 від 28.10.2008 р..

З листа від 19.10.2010 р. № 247/4/3485 Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України –генерального замовника комплексу робіт, складовою частиною яких є роботи за Договором №699/906252 від 20.07.1993 р., вбачається, що прийнято рішення подальші роботи зі створення вітчизняного танкового прицілу «Пітон»не поновлювати.

Відповідно до підпункту 27 Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р. в разі призупинення на прохання замовника виконання етапу, розпочатого виконавцем, на термін більше трьох місяців, замовник оплачує виконавцю фактичні витрати по виконаному об’єму роботи на момент призупинення виконання.

Робота, припинена з вини замовника, оплачується по фактично зроблених витратах з рівнем рентабельності, передбаченим в ціні на дану роботу.

Відповідно до висновку Головного представництва замовника Міністерства оборони України від 15.04.2009 р. № 485 щодо погодження фактичних витрат підетапу 3.2. Додаткової угоди № 1 від 23.05.1998 р. до Договору від 20.07.1993 р. № 699/906252 СЧ ДКР «Розробка відеооглядових пристроїв чорно –білого зображення»шифр «ВСУ-4/411», узгоджено суму витрат позивача по вказаному підетапу робіт в розмірі 48 555,38 грн.

Таким чином, загальна сума неоплачених відповідачем робіт позивача за Договором № 699/906252 від 20.07.1993 р. становить 547 236,11 грн. (498 680,73 грн. + 48 555,38 грн.).

Договір № 699/906252 від 20.07.1993 р. та додаткова угода № 1 від 23.05.1998 р. не містять положень щодо конкретних строків оплати виконаних робіт.

Не дійшли згоди сторони щодо визначення строків оплати і в наявних в матеріалах справи протоколі розбіжностей № 1 по додатковій угоді № 1 до Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р., протоколі узгодження розбіжностей № 1106-03 до протоколу розбіжностей № 1 від 08.11.2002 р. по додатковій угоді № 1 до Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р., протоколі врегулювання розбіжностей по додатковій угод № 1 до Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р., протоколі розбіжностей до протоколу врегулювання розбіжностей протоколу узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей № 1 від 08.11.2002 р. по додатковій угоді № 1 до Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р., протоколі розбіжностей № 2 до протоколу розбіжностей до протоколу врегулювання розбіжностей протоколу узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей № 1 від 08.11.2002 р. по додатковій угоді № 1 до Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р.. Зокрема, останні місять окремо редакцію замовника, окремо редакцію виконавця та містять остаточної узгодженої редакції.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 02 липня 2009 р. направив відповідачу претензію № 067-146 з вимогою сплатити заборгованість за договором № 699/906252 від 20.07.1993 р. в розмірі 547 236,11 грн., а також пеню в розмірі 38 897,10 грн. Вказана претензія, як вбачається з поштового повідомлення, отримана відповідачем 06.07.2009 р.. Тому, в силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу заборгованість до 13.07.2010 р., проте свого обов’язку не виконав.

Відповідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 547 236,11 грн. основного боргу є обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 5 розділу VIII «Додаткові умови Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р.», при несвоєчасній оплаті виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,6% від суми простроченого платежу на користь виконавця за кожний день прострочення.

Відповідно до вказаного пункту, позивачем розраховано пеню на суму боргу відповідача за роботи по підетапу 3.1. етапу 3 Договору № 699/906252 від 20.07.1993 р. за період з 20.06.2009 р. по 25.09.2009 р. в розмірі 293 224,27 грн.

Проте, з такими розрахунками суд погодитися не може.

Заборгованість відповідача перед позивачем виникла не 20.06.2009 р., на чому в позовній заяві наполягає позивач, а з 14.07.2010 р. –після закінчення семиденного терміну з дати отримання відповідачем претензії позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 21 320,31 грн., розрахована за період з 14.07.2009 р. по 25.09.2009 р., в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (розрахунок –у справі).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача щодо ненадходження коштів з бюджету, не беруться судом до уваги. Як зазначено вище, відповідачем не доведено досягнення сторонами згоди щодо викладення умов договору щодо оплати в новій редакції, протоколи розбіжностей не містять погоджених редакцій.

Більш того, відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем договору у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати виконаних робіт та відшкодування фактичних витрат, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов’язань у зв’язку з відсутністю фінансування.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем його прав, проте невірно розраховано суму пені, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 5685,56 грн. витрат по оплаті державного мита та 159,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, вул. Московська,8, р/р 26002020041743 в АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код 14307357) на користь окремого конструкторського бюро «Текон- Електрон»дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон»(79018, м. Львів, вул. Стороженка,12, р/р 26005053800042 у ЗГРУ КБ «Приватбанк»м. Львова, МФО 325321, код 20848471) 547 236,11 грн. основного боргу, 21 320,31 грн. пені, 5685,56 грн. витрат по оплаті державного мита, 159,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                           О.Г. Удалова