Рішення № 12576078, 28.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "28" жовтня 2010 р. Справа № 18/1153

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін

від позивача Яковенко П.А., довіреність від 28.12.2009р., №83/10;

від відповідача Медвецький О.П., довіреність від 26.07.2010р. №2739/19;

розглянув справу за позовом Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 158314,85грн.,

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 158314,85грн., з яких: 135937,66грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 12885,12грн. - пеня, 6744,20 - інфляційні, 2747,87грн. - 3% річні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання подав клопотання, в якому зазначає, що заборгованість виникла внаслідок збитковості товариства, викликаного невідповідністю тарифів на постачання та транспортування природного газу, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2009 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець, відповідач) укладений договір поставки природного газу №06/09-1803 (а.с.12-15), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (1.1 договору).

В п.6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів, газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за газ, що передається в жовтні-листопаді 2009р. здійснюється покупцем до 20 листопада 2009 року. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

На виконання умов договору №06/09-1803 позивач поставив, а відповідач отримав природний газ протягом жовтня-грудня 2009р. на загальну суму 135937,66грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу (а.с.17-20).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач свої зобов'язання у встановлений в договорі строк щодо оплати поставленого йому газу не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий газ у розмірі 135937,66грн., що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 135937,66грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 12885,12грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.3), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 12885,12грн. нараховані позивачем правомірно.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 2747,87грн. 3% річних та 6744,20грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2747,87грн. 3% річних та 6744,20грн. інфляційних.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 5000,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач письмового відзиву не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував, позов не оспорив.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 158314,85грн., з яких: 135937,66грн. - основного боргу, 12885,12грн. - пені, 2747,87грн. - 3% річних та 6744,20грн. - інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 5000,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 150429,73грн., з яких: 135937,66грн. - основного боргу, 5000,00грн. - пені, 2747,87грн. - 3% річних та 6744,20грн. - інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 629, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 5000,00грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071)

на користь Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

-135937,66грн. - основного боргу;

- 5000,00грн. - пені;

- 2747,87грн. - 3% річних;

- 6744,20грн. - інфляційних;

- 1583,15грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3 - сторонам