Рішення № 125747946, 10.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року м.Київ №320/3427/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, що виявились у проведенні інспекційного відвідування позивача у період з 03.04.2019 по 08.04.2019; визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 08.04.2019 № КВ864/56/АВ; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 № КВ864/56/АВ/ТД/ФС-324.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 625950 грн, з підстав недодержання законодавства про працю. Позивач вказує, що на момент проведення перевірки посадова особа відповідача дійшла до помилкового висновку, що особи, які перебували на об`єкті перевірки не мали трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 , оскільки між ними та підприємцем були укладені цивільно-правові договори. А відтак, інформація, яка зазначена в акті перевірки не відповідає дійсності. Також позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки з тих підстав, що позивачу направлення на проведення перевірки не вручено, інспекційне відвідування проведено не за зареєстрованим місцем знаходження ФОП ОСОБА_1 та без присутності позивача або уповноваженої ним посадової особи, а справа про накладення штрафу розглянута з порушенням права позивача на участь у процесі її розгляду, оскільки відповідач не повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Крім того, стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, та порушені строки проведення перевірки, припис про усунення порушень не виносився, а постанова про накладення штрафу винесена на підставі акту інспекційного відвідування, що прямо суперечить нормам Постанови №509.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю проведено на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, за результатами інспекційного відвідування встановлено, що господарська діяльність позивача здійснювалася за участі найманих працівників, з якими не укладено трудові договори та не повідомлено про таке працевлаштування орган фіскальної служби. Зважаючи на зазначене, відповідач переконаний, що відсутні правові підстави для скасування постанови про накладення штрафу, оформленої за наслідками перевірки. Водночас, відповідач зауважив, що наведені обставини повністю підтверджуються поясненнями осіб, відібраними безпосередньо в ході перевірки. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що належне оформлення позивачем трудових відносин з громадянами відбулось лише після виявлення допущеного позивачем порушення.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Також позивач звертає увагу суду, що інспекційне відвідування відбулося з грубим порушенням прав об`єкта відвідування, а сама постанова не містить належних доказів, які б свідчили про допуск позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору. Звертає увагу, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення на адресу позивача листа про розгляд справи про накладення штрафних санкцій. Зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування він не зміг бути присутнім з об`єктивних причин, оскільки знаходився вдома при проведенні обшуку.

Відповідачем подано додаткові пояснення, в яких звернув увагу, що в наданих позивачем цивільно-правових угодах відсутні номери та всі вони ідентичні між собою, а під час перевірки вони не надавались відповідачу.

Позивачем подано додаткові письмові пояснення, в яких позивач наполягає на протиправності постанови про накладення штрафу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 15.03.2024 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до наказу Головного управління від 02 квітня 2019 року № 1758, направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.04.2019 № 864, було проведено інспекційне відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет не оформлення трудових відносин. Строк проведення перевірки з 03.04.2019 по 04.04.2019.

Підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення Управління захисту економіки у м. Києві Національної поліції України від 02.04.2019 №2414/39/125/01-18, в якому просили провести позапланову перевірку дотримання норм трудового законодавства в частині незадекларованої праці і вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці на об`єкті лісопереробної пилорами за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером: 3210945900:02:009:0011, на якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Повідомлено, що даним листом виконується доручення слідчого у кримінальному провадженні №42018100000000824 за ч. 2 ст. 363 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2019 позивачу вручено Вимогу про надання документів від 03.04.2019 №864 в межах проведення інспекційного відвідування з 10.30 год. 03.04.2019 по 17.55 год. 04.04.2019, якою ФОП ОСОБА_1 зобов`язано надати до 16.00 год. 04.04.2019 документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, яка отримана позивачем, про що міститься його особистий підпис на вимозі.

Під час інспекційного відвідування інспектором праці на території пилорами було виявлено та опитано наступних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у яких відібрано письмові пояснення.

ОСОБА_4 пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді пилорамщика на стажуванні неофіційно з 2015 року. Оплата праці становить 400 грн. за відпрацьований день. Працює вахтовим методом, місяць працює, два тижні вихідний. Заробітна плата виплачується після кожної відпрацьованої вахти по відомості, яку виплачує бухгалтер ФОП ОСОБА_1 . Режим роботи з 08:00 до 17:00 год.

ОСОБА_5 пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді помічника пилорамщика, на стажуванні неофіційно з 01 березня 2019 року, оплата праці становить 4500 грн. на місяць. Працює вахтовим методом, графік роботи з 08:00 до 17:00 год. у робочі дні тижня.

ОСОБА_6 пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді помічника пилорамщика, неофіційно на стажуванні з 01 березня 2019 року, заробітну плату ще не отримував. На роботу його приймав ФОП ОСОБА_1 , обіцяв платити заробітну плату у розмірі 350-400 грн. на день. Режим роботи з 08:00 до 17:00 год. у робочі дні тижня.

ОСОБА_7 пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді пилорамщика неофіційно з 2002 року. Оплата праці становить близько 15000 грн. на місяць. Заробітна плата виплачується один раз на місяць, по відомості, яку виплачує особисто ФОП ОСОБА_1 . Графік роботи з 08:00 до 17:00 год. у робочі дні тижня.

ОСОБА_8 пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді різноробочого неофіційно, на стажуванні з 01 лютого 2019 року. Оплата праці - 6000 гривень на місяць. Заробітна плата виплачується два рази на місяць по відомості, яку виплачує особисто ФОП ОСОБА_1 . Режим роботи з 08:00 до 17:00 год. у робочі дні тижня.

У зв`язку з тим, 04.04.2019 позивачем написано заяву про перенесення термінів надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, в цей же день інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ864/56/НД/АВ та вимогу про надання документів №864/2. Даною вимогою було зобов`язано суб`єкта господарювання надати зазначені документи до 12:00 години 08 квітня 2019 року. Інспекційне відвідування було призупинено з 04.04.2019 по 08.04.2019, згідно вищевказаного акту.

На виконання вказаної вимоги, 08.04.2019 ФОП ОСОБА_1 було надано документи про укладення трудових відносин з зазначеними працівниками.

Зокрема, наказ №1 від 04.04.2019 про прийом на роботу ОСОБА_7 (пилорамщик) та ОСОБА_8 (помічника пилорамщика), повідомлення про прийом зазначених працівників на роботу від 04.04.2019 зі штампом Ірпінської ОДПІ від 04.04.2019 , наказ №2 від 04.04.2019 про прийом на роботу ОСОБА_5 (різноробочий) та ОСОБА_6 (різноробочий) та повідомлення про прийом зазначених працівників на роботу від 08.04.2019 зі штампом Ірпінської ОДПІ від 08.04.2019.

За наслідками інспекційного відвідування Головним Управлінням Держпраці у Київській області було складено Акт від 08.04.2019 № КВ864/56/АВ, у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи шістьох працівників без укладення з ними трудових відносин, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 24 КзПП України.

11 квітня 2019 року позивач надіслав на адресу Головного Управління Держпраці у Київській області заперечення до зазначеного акту, в якому вказав, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 працюють на підставі цивільно-правових договорів, що повністю спростовують порушення позивача вимог трудового законодавства.

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на ФОП ОСОБА_1 відповідачем винесена постанова від 23.04.2019 №КВ864/56/АВ/ТД/ФС-324 про накладення штрафу у розмірі 665000 грн.

У травні 2019 року позивачем подано до відповідача скаргу на зазначену постанову, яка залишена рішенням відповідача у формі листа від 28.05.2019 №33/3/19/8575 без задоволення.

У ході розгляду справи судом у якості свідків були допитані особи ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 (здійснював перевіку).

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що на момент проведення перевірки у нього був другий день роботи, однак оскільки у нього був відсутній паспорт, оформити трудові відносини він не міг. Зазначив, що ОСОБА_1 знає давно, періодично до нього приїжджав на роботу.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_1 з 2019 року, оскільки у нього працює брат у позивача. На момент перевірки роботи не здійснював, а працював у ОСОБА_1 пів- року з травня по грудень 2019 року. До оформлення трудових відносин допомагав брату на пилорамі.

Свідок ОСОБА_9 , який пояснив, що все, що відображено в акті інспекційного відвідування, відповідає дійсності.

Вважаючи, що висновки перевірки є необґрунтованими, а постанова про накладення штрафу є протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 п.6 Положення № 96).

Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).

Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Прядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Пунктом 10 цього Порядку визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно із п. 18 Порядку №295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач безпідставно провів перевірку, оскільки підстав для її проведення не було, а також, строк проведення перевірки перевищив 2 дні, що є порушенням проведення інспекційного відвідування.

Проте, із зазначених вище п. 5, 18 Порядку №295 вбачається, що перевірка проводиться за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю і рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Судом встановлено, що підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення Управління захисту економіки у м. Києві Національної поліції України від 02.04.2019 №2414/39/125/01-18, в якому просили провести позапланову перевірку дотримання норм трудового законодавства в частині незадекларованої праці і вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці на об`єкті лісопереробної пилорами за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, земельна ділянка з кадастровим номером: 3210945900:02:009:0011, на якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Повідомлено, що даним листом виконується доручення слідчого у кримінальному провадженні №42018100000000824 за ч. 2 ст. 363 КК України.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань на підставі зазначеного листа та відповідних дозвільних документів на здійснення контролюючого заходу, що повністю спростовує доводи позивача в цій частині.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно вимогам п.1 Порядку № 295 інспектори праці за наявності підстав, визначених п.5 цього Порядку мають право під час інспекційних відвідувань проходити до будь яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Також, не заслуговують до уваги доводи позивача щодо порушення термінів проведення інспекційного відвідування, оскільки у зв`язку з тим, 04.04.2019 позивачем написано заяву про перенесення термінів надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, в цей же день інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ864/56/НД/АВ та вимогу про надання документів №864/2. Даною вимогою було зобов`язано суб`єкта господарювання надати зазначені документи до 12:00 години 08 квітня 2019 року. Інспекційне відвідування було призупинено з 04.04.2019 по 08.04.2019, згідно вищевказаного акту.

Такі дії відповідача повністю узгоджуються з п.18 Порядку №295, відповідно до якого у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Щодо доводів позивача про неналежне його повідомлення про розгляд справи як самостійну підставу для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Абзацом 4 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що на державний орган покладено обов`язок повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

При цьому, з положення п. 6 Порядку № 509 вбачається, що зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 665 000 грн., який було застосовано до позивача оскаржуваною постановою, є суттєвим.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 01.06.2021 у справі №160/294/19.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається також обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, суд наголошує на тому, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Згідно з матеріалами справи відповідачем було направлено 18.09.2019 о 17. год. 21 хв. поштове відправлення на адресу позивача, з метою повідомлення про розгляд справи на 23.04.2019, що підтверджується квитанцією (т. 1 а.с. 71), однак доказів про вручення вказаного повідомлення відповідачем суду не надано.

Крім того, поштове відправлення надіслано у кінці робочого дня, що впливає на термін доставки поштового відправлення.

У зв`язку з вказаним, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу, оскільки позивача не було повідомлено про здійснення її розгляду 23.04.2019 належним чином, і справа була розглянута та оскаржена постанова винесене без участі представника позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, слід також зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування рішення про притягнення до відповідальності.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до розгляду справи, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у розгляді справи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Як вбачається з матеріалів справи, обставин, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення судом не встановлено.

Доказів вручення поштового повідомлення позивачу відповідачем суду не надано, крім доказів надсилання листа на адресу позивача, які не можуть свідчити про отримання позивачем вчасно листа про розгляд справи.

Таким чином, з огляду на недотримання відповідачем порядку накладення штрафів, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді зазначеної справи, почути свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані ГУ Держпраці у Київській області тощо. Участь позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.

В свою чергу, вказані порушення процедури притягнення позивача до відповідальності відповідачем не спростовані.

Зважаючи на наведене, суд не надає оцінки іншим доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, щодо суті встановлених перевіряючими особами порушень позивачем вимог трудового законодавства, та вважає, що оскільки з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач ухилявся від одержання повідомлення або ж вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі у розгляді справи, встановлено, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи та він, відповідно, протиправно позбавлений був брати участь у такому розгляді.

Таким чином, неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача.

Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб`єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку №509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18.

Беручи до уваги вищезазначене, постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 № КВ864/56/АВ/ТД/ФС-324, є протиправною та підлягає скасуванню.

У той же час, судом встановлено, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, що виявились у проведенні інспекційного відвідування позивача у період з 03.04.2019 по 08.04.2019 та визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 08.04.2019 № КВ864/56/АВ, не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача є необґрунтованими в цій частині з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності своїх під час проведення перевірки та правомірності прийняття акту інспекційного відвідування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 7796,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками про зарахування судового збору від 15.07.2019 та від 27.06.2019.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 23.04.2019 № КВ864/56/АВ/ТД/ФС-324.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214; адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.