Рішення № 125740650, 13.02.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8775/24

Провадження № 2/711/247/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

13 лютого 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

за участю секретаря судового засідання Буйновської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», через свого представника адвоката Бачинського Остапа Михайловича, звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом (уточнений в редакції від 14.01.2025) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.10.2020 між ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено Договір №000201019941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства. Таким чином, Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 24.10.2020, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду). Зважаючи на наведене вище, відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якої у подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4298 грн. 00 коп.

Як зазначено, на умовах Кредитного договору (розділу1) Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4298 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 15днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем.

У подальшому, в зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язання за Кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 07.11.2020, строк користування кредитом продовжили до 22.11.2020.

У позовній заяві також вказано, що Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами Кредитного договору.

Разом з тим, у порушення вимог ст. ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання, що передбачені умовами Кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

Позивач також зазначає, що 30.06.2021 ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА»» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2, згідно з яким та відповідно до ст.512 ЦК України, ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 , за Договором №000201019941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.10.2020, порядковий номер згідно з реєстром боржників 2251.

Отже, всупереч умов Кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Станом на 28.10.2024 заборгованість відповідача перед Товариством становить 14838грн. 00 коп., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 4000грн. 00 коп.; залишок заборгованості по процентам за користування 1109 грн. 95 коп.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9000 грн. 00коп.; заборгованість за пенею 00грн. 00коп.; інфляційне збільшення 782 грн. 29 коп. (нараховано новим кредитором за період з 23.11.2020 по 23.02.2022).

Крім того, вказує, що Товариством неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено ряд листівповідомлень про зміну Кредитора, листів пропозицій та гарантій, а також досудова вимога про погашення кредитної заборгованості від 10.10.2021, які залишені відповідачем без реагування.

Враховуючи зазначене вище, позивач за остаточними вимогами від 14.01.2025, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №000201019941 від 24.10.2020 у розмірі 14838 грн. 00 коп., сплачену суму судового збору у розмірі 2422грн. 40коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000грн. 00коп.

Ухвалою суду від 14.11.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія«Артеміда-Ф» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, 02.12.2024 представником позивача адвокатом БачинськимО.М. подано до суду письмову заяву від 02.12.2024 про розгляд справи без участі представника товариства. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п.3 ч.8 ст.128, ст.131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст.8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст.280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.10.2020 між ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено Договір №000201019941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства. Таким чином, Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 24.10.2020, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду). Зважаючи на наведене вище, відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якої у подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4298 грн. 00 коп., однак від суми кредиту, зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії як за переказ, так і за зарахування коштів, відповідно відповідачу фактично зараховано на карту суму 4000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.12.2024.

Крім того, АВТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 02.12.2024, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 і 24.10.2020 на неї зараховано кошти у розмірі 4000грн. 00коп.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205, 207 ЦК України).

Отже, у цьому випадку мало місце укладення Кредитного договору укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 24.10.2020, шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду).

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Відповідно до укладеного Кредитного договору №000201019941 від 24.10.2020, кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн. 00 коп. на споживчі цілі на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Розділом 5 Кредитного договору також визначено:

Дата погашення заборгованості 07.11.2020 дозволено можливість пролонгації під 1,85% в день. Базова процентна ставка 1,85. Процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,50.

Як встановлено судом, що у подальшому, в зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язання за Кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 07.11.2020, строк користування кредитом продовжено до 22.11.2020.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 24.10.2020 між ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 Кредитного договору №000201019941, а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 4000 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.

Таким чином, ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором №000201019941 від 24.10.2020, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 , однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами останній не виконав.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови договору №000201019941 від 24.10.2020. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення договору №000201019941 від 24.10.2020 між ним та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА», а також факт отримання та використання кредитних коштів.

До того ж, як вбачається з умов Кредитного договору, Кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта.

Судом також встановлено, що 30.06.2021 ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2, згідно з яким та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА».

Як вбачається із Реєстру боржників до Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021, відбулося відступлення ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПНІЯ «ФОРЗА» (клієнтом) ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (фактору) права вимоги за кредитним договором №000201019941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.10.2020, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 14838 грн. 00 коп., а саме: залишок заборгованості за тілом 4000 грн. 00 коп.; залишок заборгованості по процентам за користування 1109 грн. 95 коп.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9000 грн. 00 коп.; заборгованість за пенею 00грн. 00коп.; інфляційне збільшення 728 грн. 05 коп.

Так, судом встановлено, що з моменту отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки своєчасно не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення своїх договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Статтею516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким, чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст.1082 ЦК України).

Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст.516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15.

Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ні на рахунки ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА».

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено ряд листівповідомлень про зміну Кредитора, листів пропозицій та гарантій від 09.07.2021, а також досудова вимога про погашення кредитної заборгованості від 13.10.2021, які залишені відповідачем без реагування.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дочастин 1,2статті 207ЦК України(уредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин)правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділомІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи договір №000201019941 від 24.10.2020 та договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2024 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України. Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за договором №000201019941 від 24.10.2020 становить 14838 грн. 00 коп., а саме: залишок заборгованості за тілом 4000 грн. 00 коп.; залишок заборгованості по процентам за користування 1109 грн. 95 коп.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9000 грн. 00 коп.; заборгованість за пенею 00грн. 00коп.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем свого грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 23.11.2020 по 23.02.2022, а саме 728 грн. 05 коп.

Вказаний детальний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення, враховуючи і дані виписки по рахунку за період з 24.10.2020 по 27.10.2020, який наданий АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідач користувався кредитними коштами протягом певного часу, але їх не повернув. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів.

Суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мала би наслідком постійне збільшення процентів за користування кредитом та інфляційних нарахувань. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за договором №000201019941 від 24.10.2020.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., з урахуванням норми ч.3 ст.4 Закону України«Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі- застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом №1458 від 30.10.2024.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ«Фінансова компанія«Артеміда-Ф» задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 2422грн. 40коп. (судовий збір).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч.4, 5 ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серіїЛВ №001477 на ім`я адвоката Бачинського Остапа Михайловича, ордер на надання правничої (правової) допомоги серіїВС №1293244 від 25.10.2024, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №20241024-2К від 24.10.2024, договір про надання правничої допомоги №20241024-2К від 24.10.2024, укладений між ТОВ«Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем, розрахунок суми судових витрат, у тому числі щодо витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач у справі за позовом ТОВ«Фінансова компанія«Артеміда-Ф»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості, витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ«Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Відповідно до п. 4.2 договору про надання правничої допомоги №20241024-2К від 24.10.2024, у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення позовних вимог у повному обсязі) клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000грн. 00коп.

Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ«Фінансова компанія«Артеміда-Ф» задоволені у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000грн. 00коп. При цьому, відповідачем розмір судових витрат не оспорювався, не заявлялося клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката і суд підстав для зменшення розміру судових витрат не встановив.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280282 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження юридичної особи: вул. С.Бандери, 87 оф. 54 м.Львів) заборгованість за договором №000201019941 від 24.10.2020 у розмірі 14838грн. 00коп., з яких: 4000грн. 00коп. заборгованість за кредитом; 1109грн. 95коп. заборгованість за відсотками; 9000грн. 00коп. - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору; 728грн. 05коп. - інфляційне збільшення, судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000грн. 00коп., а всього - 24260грн. 40коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана.

Повний текст судового рішення складено 18.02.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька