Рішення № 125738356, 11.03.2025, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/105/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2025 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миропільської селищної ради Житомирської області, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2012 році він придбав вищевказаний житловий будинок у ОСОБА_3 , сплативши останньому кошти в розмірі 13000,00 грн, нотаріально договір купівлі-продажу не завірили з підстав відсутності правовстановлюючих документів на цей будинок. Отже позивач почав відкрито володіти нерухомим майном більше 10 років, що дає підстави для визнання за ними права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

10 лютого 2025 року до суду надійшли пояснення від ОСОБА_2 , в яких зазначено, що позов безпідставний та необгрунтований, задоволенню не підлягає. Умовами набуття права власності за набувальною давністю є добросовісність користування майном, відкритість володіння, безперервність володіння, відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно. Позивач володів будинком не добросовісно, при заволодінні спірним майном знав його власника, володіння майном здійснювалось із згоди власника, тому відсутні підстави для визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 за набувальною давністю.

Суд, дослідивши письмові докази, що надані учасниками справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встанолено, що 6 квітня 2012 року ОСОБА_3 складено розписку, згідно якої останній одержав 13000,00 грн за проданий житловий будинок по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 .

Згідно виписки з погосподарської книги з 1991 року по 2012 рік головою домогосподарства по АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , з 6 квітня 2012 року по 20 вересня 2012 року головою домогосподарства був ОСОБА_3 , з 21 вересня 2012 року та по теперішній час ОСОБА_1 .

Згідно довідки комунального підприємства Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 7 січня 2025 року №26 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту від 17 лютого 2022 року ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи №189/2024, відкритої після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті останнього.

Відповідно до частини першої статті 4Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже,стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другоїстатті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина першастатті 33 ЦПК Україниу редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третястатті 51 ЦПК України).

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Миропільської селищної ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

Зокрема позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що з 1991 року по 2012 рік головою домогосподарства по АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , 6 квітня 2012 року по 20 вересня 2012 року головою домогосподарства був ОСОБА_3 , спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2 .

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача під час підготовчого судового засідання не заявляв.

Разом зтим,спір провизнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме житлового будиноку АДРЕСА_1 , пов`язаний із спадковими правами спадкоємця ОСОБА_3 ОСОБА_2 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Оскільки в даному випадку позов заявлений не до всіх належних відповідачів та відсутні визначені процесуальним законом підстави для залучення співвідповідача у справі, суд відмовляє у позові.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволеніпозову ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_2 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Кірічук