Постанова № 12573807, 24.11.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2991/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Будя П. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Західсталь» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Західсталь» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.10.2010 року №0018181601/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 2426,67 грн., в т. ч. 1866,67 грн. основного платежу та 560 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 14.10.2010 року № 7070/15/115/32273650, вважає, що товариством правомірно віднесено до податкового кредиту суми коштів, сплачених внаслідок отримання транспортно-експедиційних послуг від ПП «Максима».

Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на позов заявлених вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні 23.11.2010 року представник позивача підтримав доводи, наведені у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

За результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ Луцькою ОДПІ складено акт від 14.10.2010 року № 7070/15/115/32273650, яким встановлено, що згідно АІС «Автоматизоване співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» у податковій декларації ТзОВ «Торгова група «Західсталь» за червень 2010 р. рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту в сумі 1 866,67 грн.

У акті перевірки зазначено, що відповідно до довідки ДПІ у Іллічівському районі у м. Маріуполі від 09.08.2010 року ПП «Максима», якому позивач перерахував на виконання договору, не знаходиться за юридичною адресою та встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Луцька ОДПІ вважає, що укладені з ПП «Максима» угоди є нікчемними та не створюють юридичних наслідків. Також зазначено, що 24.09.2010 року анульовано Свідоцтво платника ПДВ ПП «Максима».

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 року № 0018181601/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 2426,67 грн., в т. ч. 1866,67 грн. основного платежу та 560 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що 19 березня 2010 року TOB «Торгова група «Західсталь» уклало з ПП «Максима» договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом. ПП «Максима» на момент укладення договору було платником ПДВ, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08631529 від 04.07.2005 року та мало ліцензію на ліцензію на надання послуг з перевезень серії АБ № 225405 від 14.09.2005 року (строк дії до 14.09.2010 року).

На підставі укладеного договору ПП «Максима» надало TOB «Торгова группа «Західсталь» послуги з перевезення вантажів автотранспортом на суму 11 200 грн., в тому числі ПДВ 1866,67 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 30.06.2010 року, товарно-транспортні накладні від 30.06.2010 року серії 10ААА № 693142 та серії AAA № 693141, податкова накладна № 1458 від 30.06.2010 року.

За надані послуги позивач розрахувався повністю шляхом перерахунку коштів платіжним дорученням від 16.07.2010 року.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених вимог договір, укладений позивачем з ПП «Максима», акт виконаних робіт, податкова накладна повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2010 року 1866,67 грн. податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг, наданих ПП «Максима».

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП «Максима», з тих підстав, що останнє не знаходиться за юридичною адресою і його свідоцтво платника ПДВ анульовано з огляду на таке.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може буги, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Максима», виконаний обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було отримано послуги, в акті перевірки не зауважено.

Ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи судом Луцькою ОДПІ не доведено, що господарське зобов'язання між позивачем та ПП «Максима» вчинене саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також судом не приймається до уваги посилання відповідача на ту обставину, що ПП «Максима» не сплачено податки до бюджету внаслідок здійснення господарських операцій з позивачем, що підтверджується довідки ДПІ у Іллічівському районі у м. Маріуполі від 09.08.2010 року, оскільки несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарського операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 14.10.2010 року № 7070/15/115/32273650, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 25.10.2010 року № 0018181601/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 29 листопада 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддяО. О. Андрусенко