Постанова № 12573615, 09.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.03.10Справа №2а-13300/09/10/0170 11:06 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Перец О.І., представник по довіреності від 03.06.2009 року без номеру; Вдовін А.Ф., голова правління, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський" - позивач - 19 листопада 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим - відповідач - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0001121500/0 від 11.11.2009 року та №0001111500/0 від 11.11.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої відповідач дійшов висновку про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість за період з 25.11.2004 року по 01.05.2005 року, у звязку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень порушений граничний строк, встановлений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, оскільки з 01.05.2005 року по дату прийняття податкових повідомлень-рішень 11.11.2009 року - минуло більше 1095 днів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - під розписку (а.с.52), про причини неприбуття не повідомив, до суду 09.03.2010 року поштою надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, тому враховуючі думку представників позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128, 133 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням письмових заперечень та доповнень до них, що надіслані відповідачем до суду поштою 28.12.2009 року та 09.03.2010 року. Відповідно до наданих письмових заперечень відповідач обґрунтовує правомірність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, у звязку з чим були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобовязань на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідач вважає, що термін давності, встановлений ст.15 зазначеного Закону, не поширюється на застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Нижньогірський» (код ЄДРПОУ 00412978, юридична адреса: 97124, АР Крим, Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, буд.57) зареєстровано Виконавчим комітетом Нижньогірької районної державної адміністрації АР Крим 08 грудня 2000 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11301200000000175 - а.с.4-5), є платником податків та зборів, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи та представниками позивача.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим були надані податкові декларації з податку на додану вартість (а.с.27-32):

- за вересень 2004 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 6312грн.00коп.;

- за жовтень 2004 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 2947грн.00коп.;

- за листопад 2004 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 440грн.00коп.

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначеній податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, суд зазначає, що визначені у вказаних податкових деклараціях суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, позивач повинен був сплатити: за вересень 2004 року по 02.11.2004 року, за жовтень 2004 року - по 01.12.2004 року, за грудень 2004 року по 31.12.2004 року, що представниками позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Крім того, 25.11.2003 року ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002092301 (а.с.33) про нарахування податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій у загальній сумі 321грн.86коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручено уповноваженій особі позивача, що підтверджено її підписом з зазначенням дати отримання - 25.11.2003 року.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Відповідно до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, зокрема, за результатами проведеної документальної перевірки, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку, про таке оскарження також не повідомлено, у звязку з чим суд приходить до висновку про узгодження податкового зобовязання з податку на додану вартість, нарахована на підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення є узгодженою.

Таким чином, судом встановлено, що узгоджену суму податкового зобовязання по податку на додану вартість, нараховану податковим повідомленням-рішенням №0002092301/0 від 25.11.2003 року, позивач повинен був сплатити по 08.12.2003 року.

Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим 23.10.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання сплати узгоджених сум податку на додану вартість за період з 25.11.2004 року по 01.05.2005 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №990/15-02/00412978 від 23.10.2009 року (а.с.37-40), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання по податку на додану вартість, сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме:

- по податковому повідомленню-рішенню від 25.11.2003 року №0002092301 в сумі 321,86грн. граничний термін сплати 08.12.2003 року, сплачено 25.11.2004 року платіжним дорученням №853652302 від 25.11.2004 року, кількість днів затримки сплати платежу 354;

- по декларації від 20.10.2004 року в сумі 4859,14грн. граничний термін сплати 02.11.2004 року, сплачено: платіжним дорученням №223365230 від 20.12.2004 року на суму 80,80грн. - кількість днів затримки сплати платежу 49; платіжним дорученням №4531294 від 06.01.2005 року на суму 3850,80грн. - кількість днів затримки сплати платежу 66; платіжним дорученням №172312230 від 28.03.2005 року на суму 927,54грн. - кількість днів затримки сплати платежу 147;

- по декларації від 22.11.2004 року в сумі 2947,00грн. граничний термін сплати 01.12.2004 року, сплачено: платіжним дорученням №172312230 від 28.03.2005 року на суму 1018,04грн. - кількість днів затримки сплати платежу 118; платіжним дорученням №454312230 від 29.04.2005 року на суму 1928,96грн. - кількість днів затримки сплати платежу 150;

- по декларації від 20.12.2004 року в сумі 440,00грн. граничний термін сплати 31.12.2004 року, сплачено: платіжним дорученням №454312230 від 29.04.2005 року на суму 440,00грн. - кількість днів затримки сплати платежу 120.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ВАТ «Нижньогірський» вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, а саме: несвоєчасна сплата податкового зобовязання по податку на додану вартість з 25.11.2004 року по 01.05.2005 року у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Акт перевірки вручено позивачу 27 жовтня 2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні (а.с.41), та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001121500/0 від 11.11.2009 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість, в розмірі 3931грн.60коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 20% у сумі 786грн.32коп. (а.с.35);

- №0001111500/0 від 11.11.2009 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість, в розмірі 4636грн.40коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 2318грн.20коп. (а.с.36).

Вказані податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу 13.11.2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на поштовому повідомленні (а.с.34), та представником позивача не оспорюється.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представник позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення тощо. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, повідомлення позивача про її проведення та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявне запрошення податкового органу про проведення вказаної перевірки, що було направлене керівнику та головному бухгалтеру позивача (а.с.43), яке було вручено позивачу 14.10.2009 року (що підтверджено поштовим повідомленням - а.с.42), що не заперечувалось та не оспорювалось представником позивача під час розгляду справи в суді.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі Закон №2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 зазначеного Закону податкове зобов'язання зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до вимог пункту 17.3 статті 17 Закону №2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181 є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону №2181 початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Граничні строки сплати сум податку на додану вартість, які пропущені позивачем, за даними акту перевірки (а.с.37, 38, 40) знаходяться у проміжку часу з 08.12.2003 року по 31.12.2004 року.

Суд зазначає, що відповідно до даних акту перевірки зазначені вище узгоджені суми податкового зобовязання з податку на додану вартість були сплачені в період з 25.11.2004 року по 29.04.2005 року. Суд вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи на виконання вимог суду (ухвала від 20.11.2009 року а.с.13) позивачем не були надані платіжні доручення, якими оплачено податкові зобовязання з податку на додану вартість по податковим деклараціям позивача за вересень листопад 2004 року та по податковому повідомленню-рішенню від 25.11.2003 року. В тексті позовної заяви та інших документах, що наявні в матеріалах справи, позивач також не посилається на своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобовязань та не наводить перелік доказів, якими це підтверджується.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд у якості належного доказу по справі приймає наданий відповідачем акт перевірки №990/15-02/00412978 від 23.10.2009 року, в якому зазначені строки несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Враховуючи, що найпізніший граничний строк сплати сум податку на додану вартість припадав на 31.12.2004 року, згідно даних акту перевірки суми податкових зобовязань по деклараціям позивача з податку на додану вартість та по податковому повідомленню-рішенню були сплачені в період з 25.11.2004 року по 29.04.2005 року, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 11.11.2009 року, суд зазначає, що строк давності у 1095 днів, встановлений ст.15 Закону №2181 відповідачем пропущений як з урахуванням граничного строку сплати, так і з врахуванням дати останньої сплати, що встановлена самим відповідачем під час проведення перевірки.

Зазначена правова позиція, згідно із якою застосування штрафних санкцій за пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 обмежується строком давності, передбаченим ст. 15 цього Закону, поділяється і Вищим адміністративним судом України, про що свідчить ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2007 року у справі №29/464 (№К-20201/06) за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерної компанії "Київводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суд також зазначає, що підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що податковому органу у день надходження інформації про сплату платником податку на додану вартість суми податкового зобовязання достовірно відомо про наявність або відсутність прострочення такої сплати. Як свідчать матеріали справи, відповідач дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість на підставі даних особового рахунку позивача (а.с.19-26), зведені дані з якого наведені в розрахунках штрафних санкцій (а.с.37-38). Суд зазначає, що згідно даних особового рахунку позивача податкові зобовязання по деклараціям з ПДВ за вересень-листопад 2009 року та по податковому повідомленню-рішенню від 25.11.2003 року були сплачені в період з 25.11.2004 року по 29.04.2005 року. Таким чином відповідачу було достовірно відомо про несвоєчасну оплату позивачем узгоджених сум податкових зобовязань ще 29 квітня 2005 року, однак штрафні санкції застосовані 11.11.2009 року, тобто з пропуском 1095 денного строку.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0001121500/0 від 11 листопада 2009 року та №0001111500/0 від 11 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій, прийняті стосовно Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський", є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0001121500/0 від 11 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій у сумі 786грн.32коп. та №0001111500/0 від 11 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій у сумі 2318грн.20коп. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 09 березня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15 березня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0001121500/0 від 11 листопада 2009 року та №0001111500/0 від 11 листопада 2009 року, прийняті стосовно Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський» (код ЄДРПОУ 00412978; 97124, АР Крим, Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, буд.57) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.