Ухвала суду № 125727985, 05.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10358/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: . ОСОБА_3

захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130000938 від 19.02.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130000938 від 19.02.2025 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено по даний час.

Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 101, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

20.12.2024 солдат запасу ОСОБА_5 призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 368 від 20.12.2024, солдата запасу ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 371 від 23.12.2024, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдата резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з приписом від 23.12.2024 №121 солдат ОСОБА_5 повинен прибути до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 , для подальшого проходження військової служби 24.12.2024.

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено єдиноначальність як один із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, яка полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статями 29 та 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці молодшого офіцерського складу за військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу, а полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу.

Положенням ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 01.12.2020 №26 старшого лейтенанта ОСОБА_6 призначено начальником збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 25.05.2024 №151 штаб-сержанта ОСОБА_7 призначено командиром відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_6 та тимчасово виконуючий обов`язки командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 штаб-сержант ОСОБА_7 є начальниками за військовим званням для солдата ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.ст. 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

23.12.2024 на адресу Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А) надійшов наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 371 від 23.12.2024 (по стройовій частині), згідно з яким солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдату резерву роти рядового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

23.12.2024, близько 19 год 40 хв указаний наказ усно оголошено солдату ОСОБА_5 штаб-сержантом ОСОБА_7 за місцем дислокації Київського міського збірного пункту ( АДРЕСА_2 ) та повторно оголошено 24.12.2024, близько 13 год. 28 хв. капітаном ОСОБА_6 .

Однак, солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.12.2024 близько 19 год 40 хв, та повторно 24.12.2024 близько 13 год. 28 хв усвідомлюючи, що начальник збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_6 та тимчасово виконуючий обов`язки командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 штаб-сержант ОСОБА_7 є його прямими начальниками за військовим званням, діючи з особистих мотивів та з прямим умислом, проявивши легкодухість, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем дислокації Київського міського збірного пункту ( АДРЕСА_2 ), після оголошення йому капітаном ОСОБА_6 та штаб-сержантом ОСОБА_7 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 371 від 23.12.2024 (по стройовій частині),згідно з яким солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдату резерву роти рядового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), порушуючи військову дисципліну, відкрито безпідставно відмовився виконувати наказ.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у непокорі, тобто, відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Строк дії обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у виді тримання під вартою закінчується о 24 год. 00 хв. 06.03.2025.

26 лютого 2025 Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони відносно ОСОБА_5 скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду міста Києва.

26 лютого 2025 року Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 21 березня 2025 року, що унеможливлює продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 та змушує прокурора звернутись до слідчого судді з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 199 КПК України.

На даний час відсутні обставини, які б вказували на зменшення ризиків, що слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , встановлених в ухвалах слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва, а саме ризиків передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані в сукупності докази, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 .

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував щодо задоволення клопотання, просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний щодо задоволення клопотання заперечував, просив відмовити, підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення захисника, підозрюваного, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону підтримується обвинувачення у кримінальному провадженні № 62025100130000938 від 19.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.01.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 03.01.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.01.2025;

- протоколом огляду від 03.01.2025;

- іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.

Строк дії обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у виді тримання під вартою закінчується о 24 год. 00 хв. 06.03.2025.

26 лютого 2025 Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони відносно ОСОБА_5 скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду міста Києва.

26 лютого 2025 року Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 21 березня 2025 року, що унеможливлює продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 та змушує прокурора звернутись до слідчого судді з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 199 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або створити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Як визначено ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 199 КК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Так, 26 лютого 2025 Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони відносно ОСОБА_5 скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду міста Києва.

26 лютого 2025 року Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 21 березня 2025 року, що унеможливлює продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 та змушує прокурора звернутись до слідчого судді з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 199 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому у слідчого судді відсутні відомості, що стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу в одній військовій частині, сусіди та близькі родичі і будуть взаємодіяти між собою, а також можуть проживати поряд та спілкуватися один з одним.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити військове кримінальне правопорушення, пов`язане з ухиленням від виконання обов`язків військової служби, у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Неможливість застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж той, який запропоновано прокурором, є недоцільним, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам, отже, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів

За таких обставин клопотання про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

При визначені розміру застави, слідчий суддя враховує конкретні обставини інкримінованого діяння, тяжкість кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, та вважає за належне визначити заставу в розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

Крім цього, обираючи відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися з Київської області, без дозволу прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи місця перебування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання Прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130000938 від 19.02.2025 року - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головурів, Бориспільського р-ну, Київська обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до 25.03.2025 року включно, з утриманням обвинуваченого на гауптвахті Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).

Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

р/рUA128201720355259002001012089

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

МФО 820172;

Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися з Київської області, без дозволу прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи місця перебування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 25.03.2025 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій утримується обвинувачений.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи в якій утримується обвинувачений, негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово прокурора у кримінальному провадженні № 62025100130000938 від 19.02.2025 року та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинувачений - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1