Рішення № 125725990, 07.03.2025, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/679/24

Провадження № 2/545/106/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальності «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за заявою-анкетою про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №2021106598_CARD від 25.10.2018 укладеними між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 17.07.2019 між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2021106598_CARD. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору відповідач отримала кредит на придбання товару. Зазначений договір є змішаним, у якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки. Пунктом 2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкета про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» № №2021106598_ CARD від 25.10.2018, що є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід`ємною частино якого є тарифи банку, паспорт споживчого кредиту. На підставі заяви-анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за заявою анкетою про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та виписками. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж відповідачем було здійснено 23.12.2020. У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 100144,33 грн, з яких 50 000грн - заборгованість по тілу кредиту, 50144,33грн- заборгованість по відсотках.

30.10.2024 від представника позивача - адвоката Чміль Ю.В. надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у якій остання просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Представник відповідача адвокат Корольов І.М. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач заперечує проти заявленого позову в повному обсязі з підстав недоведеності та необґрунтованості, оскільки в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, детальний розрахунок тіла кредиту та відсотків. Враховуючи те, що граничний строк оплати за кредитним договором настав 25.10.2020, а позивач звернувся до суду в лютому 2024, вважає, що сплинув строк позовної давності. Крім того, зазначена в позовній заяві сума відсотків в розмірі 50144,33грн є непропорційною сумі заявленого боргу та не доведена належними доказами. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, врахувати скрутне матеріальне становище відповідача, а в разі задоволення позову - зменшити розмір відсотків за кредитним зобов`язанням до 10000грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, попередньо представник надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою A.B., зареєстрований в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (додаток №1 до Договору).

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу договір факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2021106598_CARD від 25.10.2018 в сумі 100144,33грн, з яких: 50 000грнзагальна сума боргу по тілу кредиту; 50144,33грн -загальна сума боргу по відсотках.

25.08.2018 між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» укладений Кредитний договір №2021106598, на підставі якого АТ «ОТП БАНК» надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на умовах, передбачених Кредитним договором (п. 1 Кредитного договору). Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредит видається позичальнику у розмірі 13 793 грн на цільове використання кредиту - придбання товару у продавця.

Укладаючи вказаний кредитний договір, позивачем підписано заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2021106598_CARD від 2510.2018, що є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку.

Шляхом підписання Заяви-анкети Клієнт підтвердив, що Банк надав йому в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів; Клієнта перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіціальному сайті Банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами.

Кредитний договір №2021106598_CARD від 25.10.2018за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами кредитного договору та договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Зокрема, згідно з п. 2.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 разом із отриманням електронного платіжного засобу у вигляді картки MC GOLD, валюта рахунку - гривня.

На дату укладення Зави-анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць; розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних (а.с.13-14).

Також до позовної заяви банком надано копію паспорту споживчого кредиту, який підписано сторонами, відповідно до якого строк кредитування становить 24 місяців (з правом пролонгації( а.с.14).

З наданих позивачем суду доказів вбачається, що відповідач, відповідно до укладеного кредитного договору/заяви-анкети №2021106598_CARD від 25.10.2018 отримав від позивача кредит в сумі 13793грн на придбання товару у продавця, а також йому було видано кредитну платіжну картку INSTANT CARD, відкрито розрахунковий рахунок в гривнях та відкрито кредитну лінію. Відповідач користувався кредитними коштами позивача, знімав з кредитного рахунку, крім коштів на придбання товару, додатково кошти для власних потреб, періодично сплачував кошти в рахунок повернення отриманих кредитних коштів.

Зазначені обставини підтверджуються: копією розписки про отримання кредитної картки за підписом відповідача, якою він підтвердив, що отримав картку № НОМЕР_2 з терміном дії 06/21, а також підтвердив, що ознайомився з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП БАНК».

18.01.2024 позивачем направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором по карті протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги. Відповідача було повідомлено про те, що сума боргу за Кредитним договором перед новим кредитором - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» є обґрунтованою та документально підтвердженою і станом на 05.01.2024 складає 100144,33грн - вказана сума заборгованості включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 000грн, заборгованість за відсотками у розмірі 50 144,33грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статті 525,612,625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З досліджених доказів вбачається, що 25.10.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір/заява-анкета 2021106598_CARD від 25.10.2018, на підставі якого банк надав позичальнику кредит, строк кредитування 36 місяців.

Зі звіту-рахунку за період з 25.10.2018 по 24.03.2023 вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти, використовував їх для придбання товарів та зняття готівки, але погашав кредит частково.

Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від банку за вищезазначеним кредитним договором, а також не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, контррозрахунку відповідачем до суду не подано.

Після відступлення права грошової вимоги ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення наявного в нього боргу за вищевказаними договорами, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови кредитного договору, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування відповідачу заборгованості за кредитним договором, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 2.1 кредитного договору/заяви-анкети 2021106598_CARDвід 25.10.2018 передбачено, що розмір процентної ставки становить 5 % в місяць; розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. Згідно з паспортом споживчого кредиту, строк кредитування становить 36 місяців, тобто до 25.10.2021.

Таким чином, строк дії кредитного договору закінчився 25.10.2021, докази пролонгації кредитного договору у матеріалах справи відсутні, із наданого позивачем звіту-рахунку за період з 25.10.2018 по 24.03.2023 року, який є випискою по рахунку, не вбачається користування відповідачем кредитними коштами після закінчення строку кредитування.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого банком, відповідачу після спливу строку кредитного договору, тобто після 25.10.2021, нараховувалися відсотки до 14.03.2023 (а.с.15-36).

Позивач визначає розмір нарахованих відсотків за період з 25.10.2018 по14.03.2023 у розмірі 50144,33 грн, разом з тим, судом визнано обґрунтованою заборгованість за період з 25.10.2018 по 25.10.2021 у розмірі 35 180,12грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи представника відповідача, наведені ним у письмових поясненнях, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті кредиту та процентів за його користування, а тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 85180,12грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту50 000грн, заборгованість за відсотками35180,12грн.

Твердження представника відповідача про сплив позовної давності є необрунтованим з огляду на положення пункту 19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України й продовженням періоду дії воєнного стану в Україні.

Так, відповідно дост. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п.12Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), (тобто з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) строки, визначеністаттями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.19Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом ПрезидентаУкраїни "Провведення воєнногостану вУкраїні"від 24лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який в подальшому неодноразово продовжувався, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, суд вважає, що 22.02.2024 ТОВ «Брайт Інвестрмент» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 25.10.2018 в межах строку позовної давності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Згідно із посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково (85,06%), а відповідача звільнено від сплати судового збору, слід дійти висновку, що судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви пропорційно до задоволених вимог необхідно компенсувати за рахунок держави.

З урахуваннямвикладеного,суд приходитьдо висновку,що судовийзбір урозмірі,пропорційному дозадоволених вимогусумі 2575,62грн (3028*85,06/100), необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд приходить до таких висновків.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача - адвокатом Чміль Ю.В. надано Договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 укладений між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «Брайт Інвестмент», додаток № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023, акт про надання правової допомоги №277 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд бере до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 01.05.2023, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.

Так, актом про надання правничої допомоги №277 від 25.10.2024 визначено, що правнича допомога полягала в ознайомленні з матеріалами справи, складанні позовної заяви на загальну суму 7000грн. Також суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу та визначити їх у розмірі 2 000 грн.

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 100144,33грн; позов задоволений на суму 85180,12грн (85,06%). Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1701,20грн (2000*85,06/100=1701,20грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором №2021106598_CARD від 25.10.2018 у розмірі 85180,12грн та 1701,20грн витрат на правову допомогу, а всього 86881,32грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) за рахунок держави 2 575,62 судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк