Ухвала суду № 125725132, 10.03.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/518/25

Провадження №1-кс/366/140/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025 с-ще Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_4 ,

його представника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені № 12024111150001223, внесеному в ЄРДР 08.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

І. Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання

Прокурор звернулась в суд з клопотанням, у якому просила накласти арешт на вилучені 03.03.2025 під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 документи та майно, а саме на:

технічний паспорт N?9280на квартиру АДРЕСА_2 ;

копію договору дарування від 10 лютого2025року яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 60000 доларів США, який зареєстровано в реєстрі за N? 131;

копію витягу з реєстру територіальної громади N?2024/012516457;

договір купівлі-продажу квартири N? АДРЕСА_2 , договір від 11.11.2014N?7318;

витяг з реєстру нерухомого майна N?29328282;

свідоцтво N? 826 від 12 жовтня2023року;

витяг з реєстру нерухомого майна N?350135482 від 12.10.2023;

копії протоколів проведення електронних торгів N?535117, N?532019,

N?528790, N?547827, N?545117, N?542433, N?547815, N?545126, N?542434;

договір дарування від 20 вересня2006року N? 12914;

копія плану присадибної ділянки з будівлями;

державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖN?663122;

державний акт на право власності на земельну ділянку серії;

договір купівлі-продажу квартири від 25 травня2017року N?1416;

витяг з реєстру нерухомого майна N?88004160;

технічний паспорт N? 7409729 на квартиру N? АДРЕСА_3 ;

будинкова книга АДРЕСА_4 ;

свідоцтво від 20 жовтня2023р. N? 825;

копія Витягу з реєстру речових прав N? 350132636;

договір дарування від 20 вересня2006року N? 12911;

витяг про реєстрацію права власності N?13749622;

свідоцтво від 12 жовтня2023N? 824;

витяг з реєстру речових прав N? 350130319;

договір дарування земельної ділянки від 10 серпня2012р. N?2427;

витяг з державного реєстру правочинів N?11688530;

копію договору купівлі-продажу квартири від 11.11.2014N?7318;

договір N? 2Г/115 від 28.11.2014;

витяг з реєстру нерухомого майна N?29328282від 11.11.2014;

заяву N? 276 від 07 лютого2024;

заяву N? 284 від 07 лютого2024;

витяг з реєстру речових прав N? 277419652 від 30.09.2021(копія);

витяг з ДЗК (копія) N?НВ-6100238032024 від 05.03.2024;

витяг (копія) з ДЗК N? HВ-3500247322024 від 11.03.2024;

копію витягу з ДЗК N? HB-3223877592021 від 17.09.2021;

копію витягу з ДЗК N? HB-3223927252021 від 23.09.2021;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 370021547;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 370008803 від 15.03.2024;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 276919279 від 28.09.2021;

заяву ОСОБА_8 N? 714 від 02 травня2024р;

витяг з державного реєстру речових прав N? 381913129 від 07.06.2024;

біржовий контракт N? 381/05 від 01.11.2005;

договір дарування від 28 жовтня2005р.;

копію свідоцтва про державну реєстрацію N?37508968;

копію свідоцтва N? 100332039;

договір поставки N?1903/01 від 14 березня2014р. щодо мотору лодочного BF20DK2SHSV;

копію квитанції N? Л68/J/80 від 19.03.14;

копію видаткової накладної N? МФ-0000167 від 19.03.14;

копію декларації про відповідність від 22 лютого2012р;

копію договору купівлі продажу від 04 серпня2023р N? 525;

договір оренди квартири від 17.06.2020між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (перелічені вище документи далі з текстом вживатимуться у формулюванні «тимчасово вилучені документи»);

автомобіль Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на згаданий автомобіль та ключі до нього;

мобільний телефон Iphone 13 номер моделі MLPF3HU/А, серійний номер НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 .

Тимчасово вилучені документи, у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі прокурор просила залишити в матеріалах кримінального провадження, автомобіль на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, а мобільний телефон в кімнаті зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.

Клопотання мотивовано таким.

Рішенням другої сесії VIII скликання Вишгородської міської ради №2/10 від 10.12.2020 ОСОБА_4 затверджено на посаду старости сіл Хотянівка та Осещина Вишгородської міської ради.

Розпорядженням Вишгородського міського голови №330 від 14.12.2020 ОСОБА_4 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, в межах шостої категорії посад.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 13 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленомуЗаконом України"Про запобігання корупції".

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1статті 3Закону України«Про запобіганнякорупції» напосадових осіб місцевого самоврядування поширюється діяЗакону України «Про запобігання корупції».

Пунктом 5 частини 1статті 12 Закону, передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Відповідно доПорядку заповненнята поданнядекларації особи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування,затвердженого наказомголови НАЗКвід 23.07.2021№449/21,в редакціїчинній станомна 17.03.2024,щорічна декларація-декларація,яка подаєтьсявідповідно дочастини першоїстатті 45Закону (щороку),абзацу другогочастини другоїстатті 45Закону (післяприпинення діяльності(післязвільнення))у періодз 00годин 00хвилин 01січня до00годин 00хвилин 01квітня.Така деклараціяохоплює звітнийрік (періодз 01січня до31грудня включно),що передуєроку,в якомуподається декларація,та міститьінформацію станомна 31грудня звітногороку.Після заповненняусіх необхіднихрозділів деклараціїсуб`єкту декларуваннянадається можливістьперевірити повнотута достовірністьзазначеної нимінформації. Передпідписанням деклараціїсуб`єкт декларуванняпідтверджує повнотута достовірністьданих,вказаних уній,ознайомлення зпопередженням пронастання відповідальностіза поданнянедостовірних відомостейшляхом проставленнявідповідної відмітки. Суб`єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.п. 2, 3, 7 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації відображаються відомості про об?єкти нерухомості, транспортні засоби що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право та отримані доходи.

Встановлено, що Національним агентством з питань запобігання корупції, проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 68e85dfb-6978-4922-abfb-b8c4a274a7c9 (далі - декларація), поданої ОСОБА_4 , старостою сіл Хотянівка та Осещина Вишгородської міської ради, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами перевірки декларації встановлено відображення недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 275 688,04 гривень.

У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельну ділянку, загальною площею 1226 м2, що належить члену сім`ї (дружині) на праві власності з 07.07.2023.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2023 засвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №423, дружина декларанта набула у власність вищевказану земельну ділянку.

Згідно з п. 3.3 цього договору ринкова вартість земельної ділянки відповідно до висновку про вартість об?єкти нерухомості, виданого ТОВ «Експерт Нерухомості-2020», від 03.07.2023 становить 1 580 129,00 грн. При цьому дружиною суб`єкта декларування придбано земельну ділянку за 841 800,00 грн., про що свідчить п. 3.1 договору, що майже вдвічі нижче ринкової вартості. Суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1 580 129,00 грн.

ОСОБА_4 не зазначив відомостей про квартиру дружини, яка належить їй з 25.05.2017 відповідно до договору купівлі-продажу № 1415 посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11 .

Згідно з п. 7 договору відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна, виданого ТОВ «Сабо+» 22.05.2017, ринкова (оціночна) вартість квартири становить 186 030 грн. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 186 030 грн.

У розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомостей про автомобіль Tesla Model X, 2016 року випуску, вартістю 2 509 529,04 грн. який перебуває у нього в користуванні та належить його матері.

15.02.2022 мати суб`єкта декларування нотаріальною довіреністю уповноважила суб`єкта та його дружину експлуатувати (керувати) та продавати вищевказаний автомобіль.

Крім того, на даному авто суб`єкт декларування та його дружина неодноразово перетинали державний кордон України, а саме: 30.01.2023 (пункт пропуску перетину - Краківець) час перебування за кордоном 16 днів 19 годин; 17.02.2023 (пункт пропуску перетину - Краківець) час перебування за кордоном 3 дні 12 годин; 25.02.2023 (пункт пропуску перетину - Краківець), час перебування за кордоном 2 дні 4 години; 09.07.2023 (пункт пропуску перетину - Краківець) час перебування за кордоном 23 дні 9 годин.

Також, 12.10.2018 суб`єкт декларування перетнув кордон України на вищевказаному транспортному засобі (ввіз на територію України), який в подальшому розмитнено і поставлено на облік на території України 24.10.2018.

Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 2 509 529,04 грн.

Відповідно до затвердженого висновку Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_4 будучи старостою сіл Хотянівка та Осещина Вишгородської міської ради є особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно, фактично 17.03.2024 порушив вимоги п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» зазначивши відомості, які відрізняються від достовірних на суму 4 275 688,04 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації чим вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 366-2 КК України.

03.03.2025 прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_12 , на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області проведено обшук домоволодіння АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та виявлені та вилучені вище перелічені документи, володільцем яких є ОСОБА_4 .

Під час обшуку ОСОБА_4 добровільно надав свій мобільний телефон Iphone 13 номер моделі MLPF3HU/А, серійний номер НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 .

Крім цього, з домоволодіння вилучено автомобіль марки Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до нього. Власником транспортного засобу є ОСОБА_13 , яким користується ОСОБА_4 .

Прокурор стверджує, що виявлені в ході обшуку речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, на них слід накласти арешт шляхом заборони володіння, користування та розпорядження ними, оскільки в іншому випадку існують ризики їх знищення чи переховування, що негативно вплине на проведення досудового розслідування кримінального провадження.

ІІ. Позиції сторін

Прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити.

Володілець тимчасово вилученого майна ОСОБА_4 та його представник, адвоката ОСОБА_5 , просили відмовити у задоволенні клопотання, вважаючи його безпідставним.

ІІІ. Релевантні джерела права

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України)

Наведене свідчить, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На цій стадії, з огляду на положення ст.ст. 89 та 94 КПК України слідчий суддя оцінює докази на предмет їх допустимості та достатності за тими критеріями, чи відображають вони в сукупності увесь процесуальний шлях отримання органом досудового розслідування наданих доказів, тобто чи дотримано законодавчо встановлених КПК України процедур при їх отриманні. Суд у свою чергу надає оцінку доказам на предмет їх допустимості безпосередньо при їх дослідженні у порядку судового розгляду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання подане прокурором з метою збереження речових доказів.

За ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Оскільки клопотання про арешт майна подане для збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) слідчий суддя враховує положення ч. 1, п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно з якими слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати:

чи існують факти, що свідчать про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням;

яка правова підстава для арешту майна;

чи допускається арешт на майно, про яке йдеться в клопотанні та чи встановлюються обмеження щодо накладення арешту положеннями КПК України.

чи можливо використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

чи є розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження;

які матимуть наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

чи доведено ініціатором клопотання необхідність накладення арешту майна в запропонований спосіб та чи існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Необґрунтована відмова у накладені арешту на майно може спричинити серйозні наслідки, що може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт.

До аналогічного за змістом висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 у справі № 657/683/17.

При вирішенні питання про належність тимчасово вилученого майна як речового доказу у кримінальному провадження, слідчий суддя враховує, що норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і ці умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення в подальшому.

При цьому, набуття тими чи іншими речами матеріального світу статусу речового доказу не пов`язується з постановленням процесуального рішення про визнання їх речовими доказами, а нерозривно пов`язується з наявністю об`єктних ознак зв`язку з кримінальним правопорушенням.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.10.2024 у справі № 686/1900/14-к, згідно з якою КПК України не передбачає обов`язковості винесення слідчим чи прокурором окремих постанов про визнання речовими доказами.

Крім цього, при вирішенні питання про арешт майна слід враховувати, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;

2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;

3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04)

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Відтак, арешт майна не позбавляє особи права власності, а лише встановлює певні тимчасові обмеження, які є необхідними для виконання завдань кримінального провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначається, що арешт є заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Завдання такого заходу забезпечення кримінального провадження є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Тому, у кожному конкретному випадку спосіб накладення арешту на майно визначається пропорційно задля досягнення завдання такого арешту, а саме для запобігання настання зазначених ризиків.

Вжите в абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України законодавцем формулювання «запобігання можливості» свідчить про те, що під час вирішення питання про існування/не існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна застосовується стандарт «достатніх підстав».

Наведений стандарт в контексті доведення існування згаданих ризиків не вимагає від сторони, яка заявляє про існування таких ризиків надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Разом з цим, при визначенні способу арешту слід враховувати його наслідки для власника (володільця, розпорядника майна), які мають бути пропорційними завданням кримінального провадження.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виконання такого завдання кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кореспондується з обов`язком сторони обвинувачення довести обставини, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України (ч. 1 ст. 92 КПК України), яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України)

Доведення такої обставини як настання події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України) можливе шляхом збирання доказів та вжиття заходів, щоб такі зберігались в розпорядженні сторони обвинувачення у спосіб, визначений КПК України, зокрема, шляхом накладення арешту на речові докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 173КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

IV. Встановлені обставини

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024111150001223, внесеного в ЄРДР 08.10.2024 за ч. 1 ст. 366-2 КК України, за викладених вище в цій ухвалі обставинах.

З наданого прокурором обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, що затверджений заступником Голови НАЗК ОСОБА_14 27.09.2024, за результатом повної перевірки щорічної декларації за 2023 рік, поданої ОСОБА_4 , старостою сіл Хотянівка та Осещина Вишгородської міської ради, вбачається, що в діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

З описової частини висновку вбачається встановлення за результатами перевірки, що при поданні декларації ОСОБА_4 зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4257688, 04 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

27.02.2025 ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та постановлено надати дозвіл на проведення обшуку в будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано в установленому законом порядку за ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в якому проживає ОСОБА_4 , з метою відшукання, виявлення та вилучення предметів, які мають значення доказів в даному кримінальному провадженні, а саме: транспортних засобів, які перебувають у власності/користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, документів які підтверджують набуття/припинення власності або користування нерухомим майном ОСОБА_4 або членами його сім`ї, майно, майнові права, активи, які для цілей Закону України «Про запобіганню корупції» підлягають відображенню в щорічній декларації та можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та інші документи які мають значення у даному кримінальному провадженні, мобільні телефони та комп`ютерна техніка.

Строк дії ухвали встановлено до 27.03.2025.

03.03.2025, в період часу з 07 год. 28 хв. по 12 год. 24 хв. прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_12 проведено обшук згаданого вище домоволодіння, в ході якого виявлено та вилучено тимчасово вилучені документи, автомобіль марки Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до нього.

Згідно з листом ТСЦ № 3245 ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, автомобіль марки Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_13 .

Цього ж дня, постановою прокурора ОСОБА_12 тимчасово вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З наданого адвокатом ОСОБА_5 висновку ТОВ «ЮБС ВАЮЕЙШН» вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 становить 684000 грн.

V. Оцінка слідчого судді

Відповідальність за ч. 1 ст. 366-2 КК України настає у разі умисного внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченоїЗаконом України"Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Слідчий суддя враховує, що тимчасово вилучені документи є необхідними для органу досудового розслідування як такі, що є правовстановлюючими документами щодо майна, яке підлягає декларуванню.

При цьому, прокурор не довела необхідності їх зберігання в матеріалах кримінального провадження саме в оригіналах.

Для виконання завдань кримінального провадження органу досудового розслідування на переконання слідчого судді буде достатньо зберігати тимчасово вилучені документи в копіях.

За таких обставин, клопотання в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо арешту на тимчасово вилучений автомобіль, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведена та обставина, що такий автомобіль зі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому, з огляду на кваліфікацію кримінального провадження та його тяжкість, слідчий суддя не вбачає необхідності для накладення арешту на автомобіль шляхом заборони його користування та розпорядження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що автомобіль належить на праві власності матері ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , яка згідно з обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак кримінального правопорушення від 27.09.2024, уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_8 експлуатувати та продавати його.

Відтак, накладення арешту на автомобіль шляхом заборони його користування та розпорядження буде непропорційним та негативно вплине на права як їх власника, так і володільців.

За цих обставин, достатнім і необхідним є накладення арешту на автомобіль зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключами до нього шляхом заборони його відчуження, повернувши його власнику, зобов`язавши його надавати автомобіль.

Щодо накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone 13 номер моделі MLPF3HU/А, серійний номер НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 , то слідчий суддя приходить до висновку, що хоча прокурором і доведено його відповідність критеріям речових доказів, однак не доведено необхідності накладення на нього арешту.

Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_4 добровільно надав мобільний телефон прокурору.

У судовому засіданні прокурор пояснила, що з мобільного телефону знято всю необхідну інформацію за згодою власника.

Яким чином подальше перебування мобільного телефону у розпорядженні органу досудового розслідування допоможе виконати завдання кримінального провадження прокурором не зазначено.

За таких обставин, в цій частині клопотання слід відмовити.

Саме такий спосіб вирішення клопотання про арешт майна на переконання слідчого судді є необхідним для виконання завдань КПК України, зокрема він унеможливить приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуження речових доказів у кримінальному провадженні, при цьому такий арешт буде спів розмірним завданням кримінального провадження та не спричинить надмірних та невиправданих негативних наслідків для громадян.

Тому, клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 167, 170-172, 173, 174, 369, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучені 03.03.2025 під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 документи, а саме на:

технічний паспорт N?9280на квартиру АДРЕСА_2 ;

копію договору дарування від 10 лютого2025року яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 60000 доларів США, який зареєстровано в реєстрі за N? 131;

копію витягу з реєстру територіальної громади N?2024/012516457;

договір купівлі-продажу квартири N? АДРЕСА_2 , договір від 11.11.2014N?7318;

витяг з реєстру нерухомого майна N?29328282;

свідоцтво N? 826 від 12 жовтня2023року;

витяг з реєстру нерухомого майна N?350135482 від 12.10.2023;

копії протоколів проведення електронних торгів N?535117, N?532019,

N?528790, N?547827, N?545117, N?542433, N?547815, N?545126, N?542434;

договір дарування від 20 вересня2006року N? 12914;

копія плану присадибної ділянки з будівлями;

державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖN?663122;

державний акт на право власності на земельну ділянку серії;

договір купівлі-продажу квартири від 25 травня2017року N?1416;

витяг з реєстру нерухомого майна N?88004160;

технічний паспорт N? 7409729 на квартиру N? АДРЕСА_3 ;

будинкова книга АДРЕСА_4 ;

свідоцтво від 20 жовтня2023р. N? 825;

копія Витягу з реєстру речових прав N? 350132636;

договір дарування від 20 вересня2006року N? 12911;

витяг про реєстрацію права власності N?13749622;

свідоцтво від 12 жовтня2023N? 824;

витяг з реєстру речових прав N? 350130319;

договір дарування земельної ділянки від 10 серпня2012р. N?2427;

витяг з державного реєстру правочинів N?11688530;

копію договору купівлі-продажу квартири від 11.11.2014N?7318;

договір N? 2Г/115 від 28.11.2014;

витяг з реєстру нерухомого майна N?29328282від 11.11.2014;

заяву N? 276 від 07 лютого2024;

заяву N? 284 від 07 лютого2024;

витяг з реєстру речових прав N? 277419652 від 30.09.2021(копія);

витяг з ДЗК (копія) N?НВ-6100238032024 від 05.03.2024;

витяг (копія) з ДЗК N? HВ-3500247322024 від 11.03.2024;

копію витягу з ДЗК N? HB-3223877592021 від 17.09.2021;

копію витягу з ДЗК N? HB-3223927252021 від 23.09.2021;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 370021547;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 370008803 від 15.03.2024;

витяг з Державного реєстру речових прав N? 276919279 від 28.09.2021;

заяву ОСОБА_8 N? 714 від 02 травня2024р;

витяг з державного реєстру речових прав N? 381913129 від 07.06.2024;

біржовий контракт N? 381/05 від 01.11.2005;

договір дарування від 28 жовтня2005р.;

копію свідоцтва про державну реєстрацію N?37508968;

копію свідоцтва N? 100332039;

договір поставки N?1903/01 від 14 березня2014р. щодо мотору лодочного BF20DK2SHSV;

копію квитанції N? Л68/J/80 від 19.03.14;

копію видаткової накладної N? МФ-0000167 від 19.03.14;

копію декларації про відповідність від 22 лютого2012р;

копію договору купівлі продажу від 04 серпня2023р N? 525;

договір оренди квартири від 17.06.2020між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

Перелічені документи залишити в копіях в матеріалах кримінального провадження, повернувши їх оригінали ОСОБА_4 .

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на вилучене 03.03.2025 під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 майно, а саме на: автомобіль Tesla Model X білого кольору номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключами до нього, повернувши їх під відповідальне зберігання власниці, ОСОБА_13 , зобов`язавши останню надавати перелічене майно слідчим, які проводять досудове розслідування у кримінальному провадженні та процесуальним прокурорам для проведення слідчих (розшукових) дій, якщо у цьому виникне необхідність.

Попередити ОСОБА_13 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон Iphone 13 номер моделі MLPF3HU/А, серійний номер НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 відмовити.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію цієї ухвали передати для виконання уповноваженому на це органу, вручити прокурору та надати іншим заінтересованим особам.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1