Рішення № 125722523, 28.02.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/9276/24

Провадження №2/751/51/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Діденко А.О.

при секретарі Бобровник Н.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 72 000,00 грн матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, та 20 000,00 грн моральної шкоди, а також понесених судових витрат у розмірі 4 239,00 грн сплаченого судового збору та 2 000,00 грн витрат на проведення звіту про оцінку майна.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власницею квартири АДРЕСА_1 , а відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку. Внаслідок несправності сифону на кухні в квартирі відповідача 03.04.2023 відбулось залиття її квартири гарячою водою. Надалі комісією КП «ЖЕК-13» був складений акт про залиття, в якому зазначено ряд пошкоджень. Зазначає, що звітом визначена вартість відновлювального ремонту її квартири в сумі 72 000 грн. За складання вказаного звіту вона сплатила 2 000 грн. У її квартирі більше місяця не було електроенергії, водою були затоплені коридор, кімнати та кухня, ремонт в квартирі було зіпсовано, пошкоджено меблі. Також затопленням квартири їй були спричинені моральні страждання, які виразились у постійних переживаннях, неможливості проживання у квартирі, веденні емоційно-негативних переговорів з відповідачем, витраті часу. Розмір моральних страждань оцінює в сумі 20 000 грн. Зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача для відшкодування матеріальних збитків, однак останній її вимоги проігнорував.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 22 жовтня 2024 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 07.02.2025 розгляд справи відкладено для виклику відповідача.

У судове засідання позивач після відкладення розгляду справи не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Представники третьої особи в судове засідання також не прибула, надіслала заява про розгляд справи без її участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

З урахуванням вищевикладеного судом 28.02.2025 постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2017 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.14-16).

На вказану квартиру Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт, відповідно до якого загальна площа становить 50 м2, з яких житлова площа 34,8 м.2 (а.с.22-24).

03 квітня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 трапилось залиття. Причиною залиття є несправність сифону на кухні та халатність мешканців квартири АДРЕСА_2 , що відноситься до внутрішньоквартирної мережі, яка є власністю мешканців квартири АДРЕСА_2 . За даним фактом складені акти про залиття, які затверджені головним інженером КП «ЖЕК-13» (а.с.25-26, 27-28). За складання акта про залиття позивач сплатила 242 грн (а.с.31, 36).

Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.73).

Також відповідач зареєстрований за вказаною адресою (а.с.72).

Згідно зі звітом про оцінку вартості збитку від 21.04.2023, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Експертна фірма «Експерт Плюс», загальна вартість збитку, завданого власнику квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок підтоплення у зв`язку з несправністю сифону на кухні та халатністю мешканців квартири АДРЕСА_2 , що відноситься до внутрішньоквартирної мережі, яка є власністю мешканців квартири АДРЕСА_2 , становить 72 000 грн (а.с.17-21).

Згідно з копіями договору підряду, фіскальних чеків, товарних чеків позивач за проведення ремонту після залиття квартири фактично сплатила 26 343,70 грн (а.с.29-30, 32-35). Також загальна вартість демонтажу стін у залі, коридорі та кухні, ремонту та ґрунтовки стін, поклейки шпалер, фарбування згідно з розрахунку становить 12 447 грн (а.с.37).

З наданих позивачем письмових пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що останні стали свідками затоплення квартири (а.с.75-77).

Водночас при ухваленні рішення суд не бере до уваги вказані пояснення, оскільки доказами можуть слугувати лише ті показання свідків, які повідомлені ними безпосередньо в суді після попередження їх про кримінальну відповідальність та приведення їх до присяги.

IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом п. 8 ч. 2. ст. 16, ст. 22 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, з-поміж іншого, зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини, дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Згідно зі ст.ст. 177, 179 Житлового кодексу України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. Користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45) власник квартири зобов`язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 584/947/20.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц зазначено, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач, всупереч наведеному вище принципу змагальності цивільного судочинства, не надав відзиву із запереченнями щодо заявленого позову. Також відповідачем не надано жодних доказів на спростування його вини у затопленні квартири позивачки, тоді як акти про залиття є первинними документами, що засвідчують факт залиття квартири позивачки через несправність у квартирі відповідача.

При цьому суд вважає, що загальна вартість збитку та перелік робіт, які необхідні для приведення майна до попереднього стану, визначені суб`єктом оціночної діяльності у відповідності до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є обґрунтованими та такими, що в цілому відповідає переліку пошкоджень, зазначених в актах про залиття, та спрямований на адекватне відновлення стану квартири.

При цьому, суд надає перевагу саме звіту про оцінку завданих збитків, а не документам, що стосуються окремих виконаних ремонтних робіт, оскільки саме звіт про оцінку майна є тим доказом суми завданих збитків, що відповідає вимогам законодавства щодо процедури оцінки майна. Крім того, суд бере до уваги й те, що вартість фактично виконаних робіт та оціночна вартість збитків не в усіх випадках можуть збігатиcя, зокрема й тому, що власник майна на власний розсуд може відновити пошкоджене майно повністю чи частково, однак у разі часткового відновлення майна пріоритет має саме та сума збитків, що визначена уповноваженим суб`єктом оцінки із застосуванням відповідних процедур та з урахуванням рівня ринкових цін.

Крім того, суд в цьому аспекті зважає на принципи змагальності та диспозитивності судового процесу. В аспекті згаданих принципів саме відповідач як зацікавлений процесуальний суб`єкт мав довести невідповідність звіту з оцінки завданих збитків вимогам законодавства та/або його необ`єктивність, однак будучи неодноразово викликаним у судове засідання відповідних аргументів суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об`єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував презумпцію його вини у заподіянні шкоди позивачу та розмір заподіяної шкоди, тоді як матеріалами справи підтверджено факт залиття квартири позивача, а тому відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 72 000,00 грн матеріальної шкоди.

Щодо відшкодуванням моральної шкоди суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Внаслідок пошкодження належної позивачу квартири остання зазнала моральних переживань, які полягали в необхідності звернення до відповідача та суду за захистом порушеного права і відновлення попереднього стану, що змусило її докладати додаткових зусиль та витрачати час для захисту прав.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, враховуються характер правопорушення, глибину й тривалість завданих позивачеві страждань, ступінь вини відповідача, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу у зв`язку з пошкодженням квартири, необхідно визначити в сумі 10 000 грн, що буде відповідати принципу розумності та справедливості.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 1 211,20 грн за вимогою про відшкодування матеріальної шкоди (а.с.1), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн за вимогою про відшкодування моральної шкоди (а.с.1).

У разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Ураховуючи, що позов у частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 514 грн (3028х10000/20000).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Проте на підтвердження понесених витрат на проведення оцінки вартості збитку позивачем не надано суду відповідних доказів (квитанції, платіжного доручення чи інших платіжних документів, акта приймання-передачі наданих послуг тощо), а тому ці витрати в розмірі 2 000,00 грн є недоведеними, у зв`язку з чим стягненню з відповідача не підлягають.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання адвокатських послуг №23/1 від 25.07.2024 адвокатом адвокатського об`єднання захист (а.с.38-40).

Позивач сплатила на користь адвоката 7 500,00 грн за надання правової допомоги, що підтверджується актом виконаних робіт від 14.10.2024 (а.с.41) та квитанцією до платіжної інструкції (а.с.42-43).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру вказаних витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 684,78 грн (7500х82000/92000).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 280-289, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 319, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд

Вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 725,20 грн судового збору та 6 684,78 грн витрат на правничу допомогу, а всього 9 409 (дев`ять тисяч чотириста дев`ять) грн 98 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.03.2025.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради (місцезнаходження: вул. Авіаторів, буд. 22А, м. Чернігів, 14029, ЄДРПОУ 32399360)

Суддя А.О. Діденко