Ухвала суду № 125674885, 07.03.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

07 березня 2025 рокум. Ужгород№ 826/13385/16

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Аерофлот російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту ОАСК) із позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство «Аерофлот російські авіалінії» (119002, російська федерація, м. москва, вул. Арбат, буд.10) до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд.14) , якою просило суд: « 1. Визнати нечинною та скасувати Постанову № 6957 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 25 липня 2016 року.».

Ухвалою ОАСК від 01 вересня 2016 року було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою ОАСК від 05 грудня 2017 року прийнято до провадження дану справу.

Ухвалою ОАСК від 26 січня 2018 року прийнято до провадження дану справу.

Ухвалою ОАСК від 21 березня 2018 року було витребувано докази.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі по тексту Закон № 3863-ІХ), який набрав чинності 26 вересня 2024 року, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ. Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є.

Відповідно до статті 10 частини 1 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Офіційне тлумачення даної норми надане рішенням Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 Справа № 1-6/99.

Зокрема КС України зазначив «..Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо)…. Зокрема, відповідно до чинних законів питання застосування української мови визначено щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформлення митних документів тощо…».

Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 КАС України.

Відповідно до статті 14 частини 1 та 2 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У відповідності до статті 15 частини 1 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (стаття 15 частина 3 КАС України).

В той же час, згідно із статтею 13 частиною 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Враховуючи вищенаведене суд вказує на те, що при зверненні до суду із позовною заявою, разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалу від 08 квітня 2024 року, що ухвалена у справі №990/298/23.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року, що ухвалена у справі № 910/4473/17.

Крім того, суд зауважує, що за приписами статті 3 КАС України в редакції, що діє на час розгляду справи, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 5 частиною 7 КАС України визначено, що іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

За приписами статті 43 частини 1 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою на території та за законодавством російської федерації, з якою Україна припинила дипломатичні відносини 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Закону України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Верховна Рада України постановила: « 1. Керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162)».

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, згідно з якою зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України, дію Мінської конвенції та Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією (далі - рф) та республікою білорусь (далі - рб) зупинено з 27.12.2022 року (з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія Мінської конвенції).

Відтак, після зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї, серед іншого, Україною не застосовуються їх положення стосовно спрощення формальних процедур та, зокрема, можливості використання документів, виданих чи посвідчених у рф, рб, незалежно від дати їх видачі, посвідчення, та можливості використання таких документів на території України як офіційних з відповідною доказовою силою. Таким чином, відтепер до документів, виданих на території рф та рб, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем, у відповідності до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної у м. Гаазі 05 жовтня 1961 року, до якої приєдналася Україна, та яка є чинною у відносинах України з рф та рб.

Зокрема, як передбачено статтями 3, 5 Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Отже, відтепер офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.

Згідно із статтею 57 частиною 1 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до статті 59 частини 8 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Статтею 59 частиною 4 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Судом встановлено, що дану позовну заяву подав та підписав представник Публічного акціонерного товариства «Аерофлот російські авіалінії» - Рижий Володимир Іванович (Т. 1 а.с. 7).

На підтвердження своїх повноважень до позовної зави додано завірену копію документу на іноземній мові, який належним чином не легалізований та не перекладений на державну мову України, зазначене є перешкодою для встановлення наявності повноважень Рижого Володимира Івановича від імені Публічного акціонерного товариства «Аерофлот російські авіалінії», зокрема, підписувати та подавати від його імені та в його інтересах позову.

Таким чином, на час розгляду справи відсутні відомості про те, що позивач у справі має процесуальну правосуб`єктність, як юридична особа, реєстрація якої визнається на території України.

Згідно із статтею 240 частиною 1 пунктом 2 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240 частини 1 пункту 2, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Аерофлот російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко