Рішення № 125670885, 07.03.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5306/24

Провадження № 2/484/121/25

Рішення

іменем України

07.03.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Максютенко О.А.

секретар судового засіданняЗавірюха В.Ю.

за участі прокурора Первомайської окружної прокуратури В.Жорової

представника ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовом Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу та повернення земельної ділянки

встановив

20.09.2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах Синюхо-Брідської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що Первомайською окружною прокуратурою шляхом використання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та за наслідками проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42024152050000015 виявлено порушення інтересів держави при розпорядженні землями водного фонду на території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_3 ) для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1,5 га, розташовану в межах території СинюхиноБрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 13.04.2017 внесено відповідний запис за № 20057824. Винесення наказу ГУ Держгеокадастру у області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ відбулось із порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Так, згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Гідрографія», «Умовна прибережна захисна смуга», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха.

За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 02.11.2023 № 2391/10 земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха, яка відповідно до ст. 79 Водного кодексу України відноситься до середніх річок загальнодержавного значення, та ширину прибережної захисної смуги якої визначено у розмірі не менше 50 м.

Проведеним в межах кримінального провадження № 42024152050000015, розпочатого 29.04.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України, оглядом місця події земельних ділянок, в тому числі землі з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634, із залученням спеціаліста-геодезиста встановлено, що спірна земельна ділянка повністю накладається на прибережну захисну смугу р. Синюха. Спірна ділянка в місцях накладення на прибережну захисну смугу має болотисту місцевість. Також, в ході огляду місця події встановлено, що крутизна схилу вздовж водного об`єкту вздовж земельної ділянки з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 складає 11° 7' 56'' (19,4 %).

Згідно плану горизонтальної зйомки, складеного за результатами огляду, земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 повністю накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха.

Відсутність проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води. Відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. Планом горизонтальної зйомки, виконаним спеціалістом-геодезистом, підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 повністю накладається на прибережну захисну смугу водного об`єкту річки Синюха.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду у власність громадян. Крім того, відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 122 ЗК України.

Спірним Наказом ГУ Держгеокадастру у області фактично змінило цільове призначення спірної земельної ділянки водного фонду, передавши її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства як землю сільськогосподарського призначення.

Наказ ГУ Держгеокадастру у області від 17.03.2017 № 14- 2449/14-17-СГ про надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 суперечить законодавству, оскільки його прийнято із суттєвими порушеннями вимог Земельного та Водного кодексів України, незаконною зміною цільового призначення землі та передачею із державної у приватну власність земельної ділянки, надання якої у приватну власність чинним законодавством взагалі заборонено.

На час прийняття наказу від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ законодавцем було розмежовано повноваження органів державної влади з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності, при цьому ГУ Держгеокадастру в області належали повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, а до компетенції облдержадміністрацій належали функції із передачі у власність та користування інших державних земель, зокрема земель водного фонду. Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 відноситься до земель водного фонду, знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту за межами населеного пункту, то право розпоряджатися нею, на момент передачі її у приватну власність за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації. Таким чином, ГУ Держгеокадастру в області в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Миколаївської облдержадміністрації (на час прийняття наказу) земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 із земель водного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 .

Оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру в області стосується землі водного фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган виконавчої влади та яка не може бути передана у приватну власність, такий наказ суперечить вимогам Земельного та Водного кодексів України, порушує інтереси держави, що, згідно із ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України, є підставою для усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання відповідного наказу незаконним та скасування.

Визнання судом незаконними і скасування спірного наказу ГУ Держгеокадастру у області як документу, на підставі якого відповідачем ОСОБА_1 набуто право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 призведе до припинення права приватної власності останньої на незаконно вилучену земельну ділянку, тому вважає вказаний спосіб захисту ефективним.

Задоволення позову про повернення ділянки призведе до припинення прав приватної власності на спірну ділянку та реєстрації прав на неї належного власника народу України в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, - що забезпечить ефективний захист порушених прав. З 27.05.2021 землі водного фонду за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад. Оскільки на час набуття чинності змінами у Перехідні положення Земельного кодексу України спірна земельна ділянка перебувала у приватній власності, в силу чого речове право на неї за державою не було зареєстровано, то фактичним її власником (розпорядником від імені народу України), повернути якому належить землю, є відповідна територіальна громада в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених інтересів Синюхино-Брідської сільської територіальної громади є усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ та зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказану вище земельну ділянку належному власнику територіальній громаді в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Власником та розпорядником спірної земельної ділянки та органом, поверненню у власність якого вона підлягає, є саме Синюхино-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області. Синюхино-Брідська сільська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель водного фонду. Втім, сільською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо визнання незаконним та скасування наказу, повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито. Первомайською окружною прокуратурою запитами від 21.11.2023 та 22.04.2024 ґрунтовно повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства СинюхиноБрідську сільську раду. Листом органу місцевого самоврядування від 01.05.2024 окружну прокуратуру повідомлено про те, що сільською радою контрольні заходи за вказаним фактом не здійснювались та із відповідним позовом до суду сільська рада не зверталась. Не повідомлено сільською радою про будь-які заходи реагування на порушення інтересів держави до теперішнього часу. Невжиття органом місцевого самоврядування протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів до їх поновлення є підставою звернення прокурора до суду.

ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки водного фонду. ОСОБА_1 могла і повинна була розуміти, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 належить до земель водного фонду, і її отримання у власність та в подальшому у користування для ведення сільськогосподарської діяльності є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України. ОСОБА_1 усвідомлювала ризики набуття землі водного фонду, що накладається на прибережну захисну смугу річки, в приватну власність, а тому мала можливість відмовитись від її набуття (придбання).

Посилаючись на викладене просить усунути перешкоди власнику Синюхино-Брідській сільській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634, розташованої в межах території СинюхиноБрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.04.2017 зареєстровано відповідне право приватної власності (запис № 20057824);

усунути перешкоди власнику Синюхино-Брідській сільській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути на користь Синюхино-Брідської сільської територіальної громади (код ЄДРПОУ Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.09.2024 23 04376951) земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1,5 га, розташовану в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Також просив стягнути судові витрати по справі.

03.09.2024 року ухвалою суду у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

03.09.2024 року ухвалою суду забезпечено позов, накладено арешт на земельну ділянку площею 1.5 га з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634, розташованої в межах території СинюхиноБрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

21.10.2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області надало до суду відзив на позовну заяву, де просили змінити їх процесуальний статус на третю особу та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області є неналежним відповідачем у справі через те, що прокурор в особі держави Синюхобрідської сільської ради Миколаївської області посилається до держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області. На даний час, саме ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки. Головне управління не має жодного інтересу у даній справі, оскільки не має жодних майнових прав на спірну земельну ділянку. Тому Головне управління не може набути статус відповідача у даній справі.

Вважає, що оскарження Наказу від 17.03.2017 №14- 2449/14-17-СГ є неефективним способом захисту. Наказ від 17.03.2017 №14- 2449/14-17-СГ не підлягає оскарженню, оскільки є розпорядчим актом індивідуальної дії, яке вже вичерпало свою дію в момент його виконання. Так, дане розпорядження не розраховане на багаторазове застосування, не містить загальнообов`язкових правил поведінки, не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на припинення та виникнення конкретних правовідносин і вичерпує свою дію в момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності на підставі Наказу від 17.03.2017 №14-2449/14-17-СГ.

Ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець визначив, що речові права можуть бути припинені на підставі судового рішення, але воно може мати різний зміст. У листі Міністерства юстиції України «Щодо розгляду листа та надання роз`яснень» від 14.05.2023 р. № 59818/63793-9-23/8.4.4 із посиланням на ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обтяжень», вказується, що речові права припиняються на підставі будь-якого із таких судових рішень: 1) судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судового рішення про скасування державної реєстрації прав та відповідно права та обтяження, що виникли, як її наслідок. Тому припинення речового права може бути здійснено на підставі судового рішення, яке може бути прийняте за наявності 3 (трьох) різних обставин. Наведені нормативні положення свідчать, що факт припинення речових прав на земельну ділянку в Державному реєстрі прав саме на підставі рішення суду, законодавець пов`язує виключно із наявністю судового рішення, резолютивна частина якого, згідно вимог п.1 ч.5 ст.238 ГПК України, має містити висновок суду про задоволення позову саме в цій частині. Цього достатньо для того, щоб судове рішення у цій частині було виконуваним в силу приписів ст.18 ГПК України.

Для того, щоб можна було припинити речове право в Державному реєстрі прав на підставі рішення суду, достатньо буде заявлення 1(однієї) позовної вимоги, яка базуватиметься на застосуванні одного із 3(трьох) передбачених ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» варіантів.

13.11.2024 року прокурор Первомайської окружної прокуратури надав відзив на позовну заяву, де зазначено, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи є безпідставними. Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Характер даного спору є таким, що відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України може бути розглянутий та вирішений виключно судом, оскільки не лише стосується порушення законодавчо визначеної компетенції державних органів при розпорядженні землею водного фонду, а й свідчить про незаконну передачу її у власність ОСОБА_4 .

Реалізація ГУ Держгеокадастру у області права від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України. Ототожнення органу державної влади з державою пов`язане саме з діяльністю такого органу, що здійснюється лише у відповідності з вимогами законодавства України. Проте, підставою для подання прокурором позовної заяви стало прийняття ГУ Держгеокадастру у області наказів з порушенням визначеної ч. ч. 4, 5 ст. 122 ЗК України компетенції. ГУ Держгеокадастру у області, видаючи накази про надання у власність відповідачу ОСОБА_4 земельної ділянки водного фонду під виглядом сільськогосподарських угідь, діяло з порушенням вимог земельного законодавства, не маючи повноважень щодо вилучення земель водного фонду, а отже не в інтересах держави.

Вимога прокурора про визнання незаконним спірного наказу та його скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. На законодавчому рівні встановлений та підтверджений судовою практикою такий спосіб захисту порушених інтересів держави, як визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади (у даному випадку наказу ГУ Держгеокадастру у області).

14.11.2024 року представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надала суду заперечення на відповідь на відзив, де просила визнати доводи прокурора не обґрунтованими та відмовити в задоволенні позову.

26.11.2024 року прокурор надав суду письмові пояснення, де просив позов задовольнити у повному обсязі.

10.01.2025 року ухвалою суду підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду, в задоволенні клопотання про заміну процесуального статусу відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на третю особу відмовлено.

В судове засідання позивач Синюхо-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області до суду надала заяву про слухання справи у їх відсутність.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась про слухання справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на викладене в позовній заяву.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, в обґрунтування відмови послалась на заперечення до позовної заяви.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи дійшов наступного.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор звернувся з цивільним позовом в інтересах держави в особі Синюхо-Брідської сілської ради Первомайського району Миколаївської області.

Поданий позов прокурор мотивував тим, що сільською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо визнання незаконним та скасування наказу, повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито.

Первомайською окружною прокуратурою запитами від 21.11.2023 та 22.04.2024 повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства СинюхиноБрідську сільську раду. Листом органу місцевого самоврядування від 01.05.2024 окружну прокуратуру повідомлено про те, що сільською радою контрольні заходи за вказаним фактом не здійснювались та із відповідним позовом до суду сільська рада не зверталась. Не повідомлено сільською радою про будь-які заходи реагування на порушення інтересів держави до теперішнього часу.

Вказане свідчить про відсутність наміру у Синюхино-Брідської сільської ради на самостійне звернення до суду, у зв`язку із чим у прокурора виникали обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

Згідно з частиною першоюстатті 19 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі водного фонду.

Згідно з частиною першоюстатті 58 ЗК Українитастаттею 4 Водного кодексу України(далі -ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так,стаття 59 ЗК Українипередбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертоїстатті 84 ЗК Україниземлі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другоїстатті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (частина четвертастатті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннямистатті 60 ЗК Українитастатті 88 ВК Українивздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначаєтьсястаттями 60-62 ЗК Українита статтями1,88-90 ВК України.

Відповідно достатті 60 ЗК України,статті 88 ВК Україниприбережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженогонаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434(далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених устатті 59 ЗК України, суперечить нормам статей83,84цьогоКодексу.

Так, судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_3 ) для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1,5 га, розташовану в межах території СинюхиноБрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 13.04.2017 внесено відповідний запис за № 20057824.

Відповідно до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Гідрографія», «Умовна прибережна захисна смуга» земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха.

З інформації Державного земельного кадастру та поземельної книги на спірну земельну ділянку вбачаються наявні обмеження у використанні вказаної земельної ділянки у вигляді прибережної захисної смуги.

За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 02.11.2023 № 2391/10 земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха шириною не менше 50 метрів.

В якості доказу накладення спірної земельної ділянки на прибережну смугу річки Синюха суду надано огляд місця події проведений в межах кримінального провадження № 42024152050000015, розпочатого 29.04.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України з залученням спеціаліста-геодезиста з якого вбачається, що спірна земельна ділянка повністю накладається на прибережну захисну смугу р. Синюха. Спірна ділянка місцях накладення на прибережну захисну смугу має болотисту місцевість. Також, в ході огляду місця події встановлено, що крутизна схилу вздовж водного об`єкту вздовж земельної ділянки з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 складає 11° 7' 56'' (19,4 %).

Згідно плану горизонтальної зйомки, складеного за результатами огляду, земельна ділянка з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 повністю накладається на прибережну захисну смугу річки Синюха.

Надані прокурором докази є належними та допустимими, оскільки отримані відповідно до вимог закону.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (п. 105), чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Таким чином судом встановлено, що дії ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області при затвердженні технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1.5 га у власність ОСОБА_5 актовий запис про шлюб №529 від 01.10.2016 року) ОСОБА_6 призвели до незаконного вилучення земельної ділянки водного фонду держави та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельної ділянки із державної у приватну власність.

Крім того, суд зазначає, що на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 за приписами ч.5 ст.122 ЗК України (чинної на час прийняття рішення), власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками водного фонду державної власності на території Миколаївської області, була Миколаївська облдержадміністрація.

Тому, відповідач ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з перевищенням владних повноважень незаконно вилучило поза волею належного розпорядника спірну земельну ділянку та передало у приватну власність, що є неправомірним.

27травня2021рокунабрав чинностіЗаконУкраїни " Про внесеннязміндо деякихзаконодавчихактів України щодовдосконаленнясистеми управліннята дерегуляціїу сферіземельних відносин"( від 28квітня2021 року№1423-ІХ),якимрозділХ"Перехідні положення"ЗКУкраїнибулодоповненопунктом 24 такого змісту:

"24. Зднянабрання чинності цим пунктомземлямикомунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відтак,з 27травня2021рокуземлі в межахтериторіальних громаднабули статус комунальної власності.

Отже, на даний час власником та розпорядником спірної земельної ділянки та органом, поверненню у власність якого вона підлягає, є саме Синюхино-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що на даний час спірна земельна ділянка повинна перебувати у постійному користування Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, а тому відповідне судове рішення про витребування спірної земельної ділянки на користь держави зачіпає права та інтереси даного суб`єкта.

Отже судом встановлено, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області прийнятий в порушення вимог Конституції, Земельного кодексу України(в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), Водного кодексу України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 статті 16 ЦК України зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов`язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 152ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд бере до уваги слідуюче.

Державну реєстрацію земельної ділянки проведено 13.04.2017 року із зазначенням форми власності: приватна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення визначено - для ведення особистого селянського господарства. Власником земельної ділянки є відповідач по справі Умрихіна АС. Наказ органу державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментами, які обумовили формальне набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Судом встановлено, що право власності держави в цілому щодо спірної земельної ділянки було порушено незаконними наказом відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, виданими з порушенням законодавства. та незаконною реєстрацією права оренди на земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Тому вимога позову в частинівизнаннянезаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.03.2017 № 14-2449/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634, розташованої в межах території СинюхиноБрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.04.2017 зареєстровано відповідне право приватної власності (запис № 20057824) є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується витребуванням земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Верховний Суд зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

У даній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 17.03.2017 року №14-2449/14-17-СГ.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради земельну ділянку площею 1.5 га слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника.

Відповідно до п.9 ч.1ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з ч. 1ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відтак рішення суду, яким задоволено позов про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (узгоджується з позицією Верховного Суду у справі № 903/450/16 від 05.03.2019).

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши вимоги законодавства та судову практику Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо спірної земельної ділянки задоволенню не підлягає так як не є ефективним способом захисту, оскільки рішення суду про витребування в ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у державну власність саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування права власності ОСОБА_1 .

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави підлягають до задоволення частково.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в загальні сумі 4844.80 грн (платіжне доручення № 1516 від 17.09.2024 на суму 2422.40 грн та платіжне доручення № 1337 від 13.08.2024).

Судом задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру, по якій сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн.

Беручи до уваги часткове задоволення позову судом з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1211.20 грн.(2422.40 грн./2). з кожного.

Крім того з відповідачів слід стягнути солідарно на користь позивача витрати по сплаті заяви про забезпеченню позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,81,141,259,263-265, ч. 6 ст.268, ст.ст.273,352,354,355 ЦПК Українисуд

ухвалив

позов Первомайської окружної прокуратури в інтересах Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Синюхино-Брідської сільської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1,5 га, розташовану в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

В задоволенні решти вимог позовувідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн.20 коп. та 605.60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а всього стягненню підлягає 1816.80 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області на користь Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн.20 коп. та 605.60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а всього стягненню підлягає 1816.80 грн.

Заходи забезпечення позову відповідно до ухвали від 30.09.2024 року Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:05:000:0634 площею 1,5 га, розташовану в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_7 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно - залишити до повного виконання судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень частин 7, 8статті 158 ЦПК Українизаходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено07.03.2025 року.

Позивач: Первомайська окружна прокуратура, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02910048, місцезнаходження: вул. І.Виговського,18 м. Первомайськ Миколаївської області поштовий індекс 552130;

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Синюхо-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04376951, місцезнаходження: вул. Центральна,14 с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області поштовий індекс 55243.

Відповідачі:Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ідентифікаційних код в ЄДРПОУ 39825404, місце знаходження: проспект Миру,34 м.Миколаїв, поштовий індекс 55034;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Суддя: