Постанова № 125670273, 05.03.2025, Оболонський районний суд міста Києва

05.03.2025 Справа № 756/15051/24

Унікальний номер 756/15051/24

Номер провадження 2-а/756/45/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Пустового Б.В. 26 листопада 2024 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3454704 від 11 листопада 2024 року, прийняту патрульним поліцейським Департаменту патрульної поліції, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_2 у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 18 листопада 2024 року дізнався про існування оскаржуваної постанови, згідно якої ОСОБА_1 11 листопада 2024 року керував транспортним засобом «Porsche cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 рухався біля Блокпосту с.Гнідин в Київській області, з не пристебнутим ременем безпеки, за що його притягнули до адміністративної відповідальності. Позивач стверджує, що матеріали справи не містять доказів, що він був водієм та керував автомобілем, як і не доведено, що він не користувався ременем безпеки. Також зазначає, що ОСОБА_1 не сповіщено про складання постанови та не була вручена її копія. До постанови не долучений відеозапис на підтвердження факту порушення.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року визначено головуючим суддю Шролик І.С.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

Від представника Департаменту патрульної поліції 18 грудня 2024 року надійшло клопотання про заміну належним відповідачем.

За клопотанням представнкиа позивача, ухвалою суду від 10 січня 2025 року, в якої виправлено описку ухвалою суду від 03 лютого 2025 року замінено Департамент патрульної поліції на належного відповідача Головного управління Національної поліції у Київській області.

Від відповідача 04 березня 2025 року надійшла копія постанови ЕНА №3454704 та диск з відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11 листопада 2024 року о 10:57 інспектором Бориспільського РУ ГУНП старшим лейтенантом поліції Рожа О.М. винесено постанову серії ЕНА № 3454704 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Підставою для прийняття постанови стали обставини зазначені в постанові: 11 листопада 2024 року о 10:53 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Porsche cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 2.3 «В» Правил дорожнього руху України, Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частина 5 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. За що передбачена санкція у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п.1-2, ч.1, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

А пункт 1, ч.1, ст.35 того ж Закону України «Про Національну поліцію» наголошує, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Обставини вчинення правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 3454704 від 11 листопада 2024 року, в якій встановлено дату, час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Вирішуючи питання про встановлення факту допущення позивачем порушень ПДР, суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що виключають вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

З досліджено відеозапису, на якому зафіксовано порушення, 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Porsche cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 рухався біля Блокпосту с.Гнідин в Київській області, з не пристебнутим ременем безпеки. Інспектор здійснив зупинку транспортного засобу. Водій надав документи, що встановлюють особу, тому твердження позивача, що він не керував автомобілем спростовуються дослідженим відеозаписом. Також з відеозапису вбачається, що при зупинці автомобіля, водій не був пристебнутий паском безпеки.

З оглянутого відеозапису з боді камери, що долучений до відповідачем, вбачається, що інспектором під час розгляду справи дотримано вимоги законодавства. Відеозаписом доводиться, що позивач не був пристебнутий паском безпеки. Доказів того, що позивач є водієм з інвалідністю, фізіологічні особливості якого унеможливлюють користування ременями безпеки, або водієм оперативних та спеціальних транспортних засобів, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху доведено належними доказами.

Винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадових інструкцій і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.

Крім того, посилання позивача на порушення прав при складанні постанови, зокрема твердження про не отримання постанови, не знайшли свого підтвердження. З відеозапису встановлено, що інспектор запропонував позивачу отримати копію постанови, проте він відмовився.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 березня 2025 року.

Суддя І.С. Шролик