Рішення № 125662478, 06.03.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/78/25

Провадження 2/193/165/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

06 березня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

14.01.2025 позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №229164016 від 14.11.2021 у розмірі 22318,80 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далікредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (даліпозичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 229164016 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 22318,80 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн.заборгованість по кредиту; 16318,80 грн.заборгованість по несплаченим відсоткамза користування кредитом.

У подальшому, через укладання договорів факторингу, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 22318,80 грн. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь попередніх кредиторів, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, причин неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не направив.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 14.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №229164016, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6B84X.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.1.2 зазначеного Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до п.1.3 вказаного Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6000 гривень 00 копійок одразу після укладення договору, який має бути повернено до 13.12.2021.

Згідно п.1.4 Договору Позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору, що передбачено п. 1.5. договору.

Відповідно до 1.7. Договору Кредитна лінія надається строком на 29 (двадцять девять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 13.12.2021 р. У випадку надання першого Траншу не вдень укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

В п. 1.8 договору зазначено, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши 14.11.2021 на платіжну картку відповідача кошти у розмірі 6000,00 грн.

Відтак, у межах строку користування кредитом відповідач зобов`язаний був повертати Товариству кредит і сплачувати проценти за погодженою сторонами ставкою, однак належним чином не виконував свої зобов`язання.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020, інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк дії договору до 31 грудня 2021 року, договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишилась як 28.11.2018 №28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, умови договору залишились без змін.

31.12.2023сторони Договоруфакторингу уклалидодаткову угоду№32,яка продовжиластрок діїдоговору до31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018(з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 15882,00 грн.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22318,80 грн.

В подальшому, на підставі договору факторингу № 02/12/24, укладеного 02.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал», до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №229164016 від 14.11.2021, який згідно з Реєстром боржників від 02.12.2024, мав непогашену заборгованість за кредитним договором у розмірі 22318,80 грн., з яких: 6000,00 грн.заборгованість по кредиту; 16318,80 грн.заборгованість по несплаченим відсоткамиза користування кредитом.

Таку ж суму заборгованості та її складові, як зазначено у Реєстрі прав вимоги від 02.12.2024, позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Згідно зі складеною позивачем ТОВ «Юніт капітал» випискою з особового рахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором №229164016 від 14.11.2021 станом на 05.12.2024 становить 60509,83 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн.заборгованість по кредиту; 16318,80 грн.заборгованість по несплаченим відсоткамиза користування кредитом. (а.с.16).

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 14.11.2021 Кредитного договору №229164016.Відповідач ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови користування кредитними коштами у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку товариству не повернуті, що є підставою для стягнення заборгованості.

Разом з тим, суд не погоджується зі складеним позивачем розрахунком кредитної заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації Договору кредитної лінії №229164016 від 14.11.2021, як це визначено в п.1.8. Договору, а саме: - здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, матеріали справи не містять.

З виписки з особового рахунка, складеного позивачем видно, що протягом дисконтного періоду (по 13.12.2021) позичальником не сплачувалася заборгованість за тілом кредиту та відсотками,отже за змістом пункту 1.8. кредитного договору кредитної лінії, строк дисконтного періоду і відповідно строк надання кредитної лінії не був продовжений.

Тому строк кредитування закінчився 13.12.2021 року і право кредитодавця нараховувати проценти за договором після закінчення цього строку припинилося. Як визначено пунктом 1.9.1 договору кредитної лінії, за 29 днів строку кредитування процентна ставка складає 1,98 відсотка в день, отже підлягають сплаті проценти у сумі 6000: 100 х 1,98 х 29 = 3445,20 грн.

Таким чином, за відсутності підтвердження продовження строку надання кредитної лінії, підстави для стягнення з Відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 12873,60 грн., є недоведеним.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 9445,20 гривень (6000,00 + 3445,20).

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1024,94 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України,судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 22318,80 грн., з яких задоволено вимоги на суму 9445,20 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогуу сумі 2538,60 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Юніт Капітал»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №229164016 від 14.11.2021, яка станом на 05.12.2024 становить 9445 (дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 20 копійок, та складається з наступного: 6000,00 грн.заборгованість по кредиту; 3445,20 грн.заборгованість по несплаченим відсоткамиза користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 1024,91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2538,60 грн., а всього 3563,51 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»; код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 06.03.2025.

Суддя Н.О.Кравченко