Рішення № 125659555, 07.03.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

07 березня 2025 року місто Чернігів

Справа №725/10950/24

Провадження №2/751/42/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Бобровник Н. В.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

відповідач ОСОБА_1

представник позивача Дерюгіна Христина Богданівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Відповідно до ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 листопада 2024 року до суду надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №4135427 від 19.02.2022 у розмірі 67 582,37 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №4135427, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 12 900,00 грн, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти і всі інші платежі. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, переказавши безготівково грошові кошти у вказаній сумі на банківський рахунок відповідача. Проте відповідач не виконала умови договору позики, не погасила заборгованість у встановлений строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість за сумою позики в розмірі 12 900,00 грн та заборгованість за процентами в розмірі 54 682,37 грн. Зазначає, що відповідно до договору факторингу №02-11/2022, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», до останніх перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором позики.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 16 грудня 2024 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.01.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку із заявленим клопотанням відповідача.

Також протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача для врегулювання спору.

У судове засідання представник позивача не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала та вказала, що готова сплатити заборгованість. Водночас просила знову відкласти розгляд справи для врегулювання спору з позивачем.

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справу, суд враховує, що розгляд справи вже двічі відкладався з метою надання часу сторонам для врегулювання спору та сплати відповідачем заборгованості. Проте станом на день розгляду справи заборгованість наявна, а з поданого представником позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності та задоволення позовних вимог не вбачається того, що сторони намагались врегулювати спір. При цьому представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, що додатково свідчить про відсутність необхідності відкладення розгляду справи для врегулювання спору.

Враховуючи зазначене вище, оскільки відповідачу надавався достатній час для врегулювання спору шляхом досягнення угоди з позивачем та сплати заборгованості, однак такої угоди досягнуто не було, суд вважає можливим відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України 25.02.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 07 березня 2025 року о 08 годині 50 хвилин.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

19 лютого 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4135427, за умовами якого останній надано позику в сумі 12 900,00 грн строком на 30 дні до 21.02.2022 з акційною процентною ставкою 1,09450% на день у разі наявності акційної пропозиції та базовою процентною ставкою 1,99000% на день за відсутності акційної пропозиції (а.с.18-21).

У пунктах 4.1-4.2 договору зазначено, що позичальник чи позикодавець не мають право продовжити строк позики в односторонньому порядку. Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей договір позики.

Також згідно з п. 6.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою (неправомірного користування позикою), за кожен день такого неправомірного користування нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі 1,01% від суми позики. Розмір процентів на прострочену позику є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку.

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «МАНІФОЮ», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором z83235, про що свідчить розділ 11 договору реквізити та підписи сторін.

При цьому в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІФОЮ» ОСОБА_1 заповнила анкету клієнта, в якій вказала особисту інформацію та персональні дані, зокрема номер телефону, після чого була проведена оцінка фінансового стану клієнта, здійснена її ідентифікації та верифікація (а.с.15).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується підписання договору одноразовим ідентифікатором z83235, відправленим на вказаний відповідачем в анкеті номер телефону (а.с.25).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику (а.с.8-14), з умовами яких відповідач повністю погодилась, про що вказано в пункті 10.1.5 договору.

Також до вказаного договору додані розрахунок за договором з графіком нарахування процентів за акційною процентною ставкою, відповідно до якого загальна вартість позики в межах визначеного договору строку складає 17 135,72 грн, з яких 12 900,00 грн сума позики, 4 235,72 грн проценти за користування кредитом, нараховані з 19.02.2022 до 21.03.2022 (а.с.22-23), та паспорт позики, в якому міститься інформація про основні умови надання коштів у позику з урахуванням побажань споживача, інформація щодо процентної ставки та порядку повернення позики (а.с.16-17).

У той же день 19.02.2022 на вказану відповідачем у договорі картку № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в сумі 12 900,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким у ТОВ «МАНІФОЮ» укладено договір про переказ коштів (а.с.24), а також не заперечується відповідачем.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІФОЮ», вбачається, що заборгованість відповідача за договором позики №4135427 від 19.02.2022 станом на 02.11.2022 (дату відступлення права вимоги) складала 67 582,37 грн, з яких 12 900,00 грн за тілом кредиту та 54 682,37 грн за процентами; при цьому відповідач жодного разу не здійснювала погашення суми позики та процентів за користування нею (а.с.26).

Відповідно до договору факторингу №02-11/2022 від 02.11.2022, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4135427 від 19.02.2022 на суму 67 582,37 грн (а.с.29-37).

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про негайне погашення заборгованості, в якій також повідомляв про відступлення права вимоги (а.с.38).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Особливості укладання договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договір позики укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач факт укладення договору позику та отримання за договором грошових коштів (позики) у визначеному договором розмірі не заперечувала. Також відповідач не надала будь-яких аргументів і доказів на спростовування позовних вимог та не поставила під сумнів надані позивачем докази щодо розміру заборгованості за договором позики. Натомість відповідач у судовому засіданні визнала позов.

Частиною 4 статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Однак суд не може прийняти визнання відповідачем позову в повному обсязі, оскільки це суперечитиме закону, з огляду на наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

При цьому якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

З договору позики №4135427 від 19.02.2022 вбачається, що позика надавалася строком на 30 днів, тобто до 21.03.2022 року. Іншого строку договору сторони не узгоджували та матеріали справи не містять доказів про продовження строку позики після 21.03.2022. Зокрема позивачем не надано доказів продовження строку позики шляхом укладення відповідної додаткової угоди у відповідності до пункту 4.2 договору.

Отже, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 21 березня 2022 року. Після закінчення строку дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Тобто, враховуючи розмір узгоджених сторонами договору процентів за користування позикою, що становить 1,99% в день (базова процентна ставка, оскільки відповідачем не дотримані умови оплати процентів за акційною процентною ставкою згідно з пунктами 2.4.2, 3.1-3.3 договору), в межах строку дії договору з 19.02.2022 до 21.03.2022, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем, становить 7 701,30 грн (12 900 грн * 1,99 % * 30 днів).

Водночас суд враховує, що сторони можуть у кредитному договорі визначити процентну ставку, яка діє після закінчення строку кредитування, відмінну від тієї, що встановлена у ст. 625 ЦК України. У такому випадку сторони узгоджують процентну ставку як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У пункті 6.2 договору позики №4135427 від 19.02.2022 вказана процентна ставка 1,01% від суми позики за кожен день неправомірного користування позикою.

Відтак на виконання ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони в пункті 6.2 договору встановили інший розмір процентів у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у встановлений строк до 21.03.2022. Тобто у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання (неповернення позики в сумі 12 900 грн до 21.03.2022) відповідач зобов`язалась сплатити встановлені договором проценти (1,01% у день) від простроченої суми. Таке нарахування не є процентами за користування позикою, а вважається платою за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правова природа процентів, які згідно договору кредиту чи позики стягуються позикодавцем після закінчення строку кредитування, вбачається із норм частини 1 статті 1050 ЦК України, згідно яких якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Однак відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє донині.

Отже, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22 березня 2022 року до 02 листопада 2022 року.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а в період дії воєнного стану проценти відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання не нараховуються, тому заявлена ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 46 981,07 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об`єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики №4135427 від 19.02.2022 в сумі 20 601,30 грн, яка складається із заборгованості за сумою позики 12 900,00 грн, заборгованості за процентами 7 701,30 грн, які нараховані в межах строку кредитування.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають задоволенню частково.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн (а.с.7).

Ураховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 738,43 грн (2 422,40х20601,30/67582,37).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 42, 81, 89, 141, 206, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 20 601 (двадцять тисяч шістсот одну) грн 30 коп. заборгованості за договором позики №4135427 від 19.02.2022, що складається із заборгованості за кредитом 12 900,00 грн, заборгованості за процентами 7 701,30 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 738 (сімсот тридцять вісім) грн 43 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.03.2025.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя А. О. Діденко