Рішення № 125651070, 06.03.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2083/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2083/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2025 адвокат Дударєв Олександр Володимирович, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Відділ примусового виконання), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання щодо винесення постанови від 29.02.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 69981805;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання від 29.02.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП №69981805.

Мотивуючи заявлені вимоги, заявник вказує на обставини порушення прав позивача у виконавчому провадженні №69981805 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/10999/21, з огляду на обставини закінчення виконавчого провадження без його фактичного виконання.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ).

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, хоча й надіслав до суду копію матеріалів виконавчого провадження.

Правом на надання письмових пояснень третя особа також не скористалася.

Розгляд справи здійснюється судом за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України, без виклику учасників.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі №440/10999/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд визнав протиправними дії ГУПФ щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Департаменту персоналу МВС №22/6-3453 від 14.07.2021. Зобов`язано ГУПФ здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на підставі довідки Департаменту персоналу МВС №22/6-3453 від 14.07.2021, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

На підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання Нікогосяном Г.М. (далі - державний виконавець) в рамках виконавчого провадження №69981805 05.10.2022 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/10999/21, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 26.01.2022. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (а.с. 47).

У зв`язку з тим, що рішення боржником не виконано, відомостей щодо нарахування заборгованості по пенсії до Відділу примусового виконання не надано, державний виконавець, керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", своєю постановою від 12.02.2024 наклав на боржника штраф у сумі 5100,00 грн, повторно зобов`язав виконати рішення протягом 10-ти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с. 43).

У подальшому, у відповідності до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 12.02.2024 державний виконавець наклав на боржника штраф у сумі 10200,00 грн (а.с. 43).

У зв`язку з невиконанням рішення суду боржником та несплатою штрафів, накладених державним виконавцем, 28.02.2024 за вих. №5007 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення державного виконавця №69981805 про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 24-25).

29.02.2024 державним виконавцем відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 44).

Про існування цієї постанови позивач дізнався після отримання відповіді на адвокатський запит, яка надійшла на адресу представника позивача 13.02.2025, і не погодившись із правомірністю підстав закінчення виконавчого провадження, через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічно, частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу частиною 3 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14 - 18, 191 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Предметом даного публічно-правового спору є питання правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII після направлення державним виконавцем до поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу позицію Верховного Суду з цього ж приводу у справі №826/14580/16, викладену у постанові від 18.06.2019, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією ж позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Положення ч. ч. 1 - 3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Долучені судом до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження №69981805 не містять доказів на підтвердження обставин перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріали справи не відображають обставин того чи взагалі мала місце така перевірка, чи направлялись вимоги про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, чи вчинялись державним виконавцем інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, окрім накладення штрафу та направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

За встановлених обставин справи, судової практики та правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2023 №71864627, оскільки така винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає за необхідне скасувати спірну постанову з мотивів її протиправності.

У зв`язку з цим необхідності визнавати протиправними ще й дії державного виконавця суд не знаходить, з огляду на що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, витрат на сплату судового збору не поніс, а тому підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Вирішуючи питання стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з боку адвоката Дударєва О.В. надано попередній розрахунок судових витрат від 17.02.2025 (а.с. 11), квитанцію авторства самого адвоката Дударєва О.В. №01-17/02/25 від 17.02.2025 на підтвердження факту прийняття від ОСОБА_1 5000,00 грн (а.с. 12).

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує обставини того, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання, а найголовніше - усталеної судової практики зі спірного питання.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 500,00 грн, а з урахуванням факту часткового задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача належить 50% від обґрунтованої частини витрат на правничу допомогу, що становить 250,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.02.2024 про закінчення виконавчого провадження за №69981805.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції обґрунтовану частину витрат на правничу допомогу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ 43316700; вул. Героїв-пожежників, буд. 13, м. Полтава, 36014).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун