Рішення № 125649918, 06.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року Cправа №320/45868/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Оболонського району м. Києва, в якому просить суд:

1. визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва, викладену у його листі від 10 вересня 2024 року № 1147, щодо формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність Позивача, що виникла за кордоном у період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно, та щодо видачі Позивачу листку (листків) непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

2. зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва сформувати і видати Позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, здійснивши обмін документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами України на листок (листки) непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва із заявою про формування листка непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року у зв`язку з перебуванням на лікуванні за кордоном. До заяви позивачем додано усі медичні документи, нотаріально завірені та перекладені на українську мову, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності позивача під час перебування на лікуванні за кордоном.

Водночас у відповідь на вказану заяву позивач отримав листа від 10.09.2024 р. №1147 про відмову у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність у вказаний період.

Позивач вважає таку відмову відповідача неправомірною та необґрунтованою, оскільки медичний висновок про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може бути сформований за наявності перекладених на державну мову документів, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності під час перебування за кордоном. На думку позивача, посилання відповідача на наказ МОЗ №455 від 13.11.2001 є безпідставним, оскільки спеціальне законодавство не встановлює такої вимоги щодо обмеження строку непрацездатності. У зв`язку з чим, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14.10.2024 ухвалою суду вказана позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності останньої вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України (не завірені належним чином додатки до позовної заяви).

24.10.2024 позивачем надано до суду примірники засвідчених належним чином паперових копій документів, що додані до позову як письмові докази.

Таким чином, недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , у другій половині 2022 року, після військової агресії російської федерації проти України та окупації рф частини території України (Київщини), тяжко захворів та довгий час лікувався у м.Києві, що підтверджується листками непрацездатності за період з 15.06.2022 р. по 12.10.2022 р.

Позивач є застрахованою особою, що підтверджується Свідоцтвом про загальнообов?язкове державне соціальне страхування №2686223919 від 12.11.2004 р.

Оскільки тривале лікування в м.Києві не дало позивних результатів, позивача, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров?я України від 05.04.2022 р. №574 «Про затвердження Критеріїв направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану та визначення закладів охорони здоров?я, які здійснюють координацію направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану», було переведено для подальшого лікування до закладів охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації.

07 вересня 2022 року позивач був доставлений до Швейцарії, при цьому на обліку був у лікаря-уролога Цапенко Р.І .

За період лікування в Україні позивачу були сформовані та видані відповідні листки непрацездатності по 12 жовтня 2022 року.

Лікування позивача в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації проводилося довгостроково та безперервно, стаціонарно та амбулаторно, було проведено багато операцій, медичних процедур тощо, що підтверджується наданою медичною документацією.

Позивач стосовно оформлення листків непрацездатності та надання інвалідності онлайн спілкувався з сімейним лікарем - Тетерюк А.С. , яка працює у відповідача та є підлеглою у Заступника директора з експертизи тимчасової непрацездатності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва Сташко Оксани Василівни.

Оригінали медичних документів про тривале лікування позивача в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації та його тривалу непрацездатність, які були перекладені на українську мову та нотаріально засвідчений їх переклад, були передані - Заступнику директора з експертизи тимчасової непрацездатності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва Сташко Оксані Василівні.

На підставі наданих медичних документів про лікування позивача в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва (далі - КНП «КДЦ» Оболонського району м. Києва) були оформлені та видані наступні листки непрацездатності:

1. листок непрацездатності серія АЛГ №604135 від 05.11.2023 р., продовження листка № 48200892009462078-1 (звільнення від роботи з 07.09.2022 по 12.10.2022 включно);

2. листок непрацездатності серія АЛГ №604136 від 03.11.2023 р., продовження листка №б/н (звільнення від роботи з 03.11.2023 по 10.01.2024 включно);

3. листок непрацездатності серія АЛГ №509701 від 11.01.2024 р., продовження листка №604136 (звільнення від роботи з 11.01.2024 по 28.02.2024 включно).

В подальшому, позивачу з 28.02.2024 встановлена інвалідність 2 групи (загальне захворювання), що підтверджується Довідкою огляду медико-соціальною експертною комісією № 266700 від 28.02.2024 р.

17 квітня 2024 року позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 17.04.2024 р., вид пенсії: по інвалідності, 2 гр., загальне захворювання.

На заяву позивача від 26.04.2024 р. адміністрація Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Оболонського району м.Києва надала наступну інформацію: «з 15.06.2022 р. по 12.10.2022 р. ви перебували на амбулаторному лікуванні у лікаря-уролога КНП «КДЦ» Оболонського району, в серпні 2023 року ви спілкувалися засобами дистанційного зв`язку з сімейним лікарем, в ході розмови ви були скеровані до заступника директора з ЕТВП КНП «КДЦ» Оболонського району Сташко О.В. для вирішення питання оформлення листка непрацездатності за минулий час та оформлення документів для на МСЕК для встановлення групи інвалідності».

З вказаного вбачається, що адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Оболонського району м.Києва було скеровано позивача з означеного питання до КНП «КДЦ» Оболонського району м. Києва.

За вказаних обставин, КНП «КДЦ» Оболонського району м. Києва на підставі отриманих від позивача медичних документів про лікування останнього в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації було оформлено тільки 3 листка непрацездатності: за період з 07.09.2022 по 12.10.2022 включно; за період з 03.11.2023 по 10.01.2024 включно; та за період з 11.01.2024 по 28.02.2024 включно.

При цьому, причиною відмови відповідачем у оформленні та видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність у вказаний період, є: неможливість згідно наказу МОЗ №455 від 13.11.2001, надавати закладом охорони здоров?я лікарняний листок більше 120 днів.

30.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва, із заявою про формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном у період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року, та видачу заявнику за цей період лист (листки) непрацездатності.

До вказаної заяви позивачем було додано нотаріально завірені та перекладені на українську мову медичні документи, що підтверджують факт його тимчасової непрацездатності під час перебування на лікуванні за кордоном: виписки про хворобу, виписні епікризи, звіти про перебіг хвороби, операційні звіти, підтвердження непрацездатності, примітки до справи, а також інші необхідні документи: оформлені листки непрацездатності, довідка огляду МСЕК, пенсійне посвідчення, лист МОЗ України, заяву позивача від 26.04.2024 р. та лист відповідача від 07.05.2024 р. №16-30.

У відповідь на вказану заяву від 30.05.2024 р. позивач отримав лист відповідача від 10.09.2024 р. №1147 про відмову у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність у вказаний період.

Відмова відповідача у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність мотивована тим, що позивач перебував на лікарняному листку в м. Києві з 15.06.2022 по 06.09.2022; з 07.09.2022 по 12.10.2022 (всього 120 днів), який видав лікар-хірург по медичній документації, коли позивач знаходився на лікуванні за кордоном. Згідно наказу МОЗ №455 від 13.11.2001, надавати лікарняний листок більше 120 днів заклад охорони здоров`я може лише після огляду хворого або медичних документів медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Так як ніяких документів в жовтні 2022 року ні лікар-хірург, ні голова ЛКК КНП «КДЦ» Оболонського району м.Києва не отримували, надавати подальший листок непрацездатності не було можливості.

Вважаючи відмову відповідача у формуванні та видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров`я відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього Закону кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини;

б) безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір закладу охорони здоров`я, вибір лікаря та/або фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та/або реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та/або фахівця з реабілітації, можливість отримання такої допомоги на всій території України;

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров`я;

ж) участь в управлінні охороною здоров`я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я;

і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров`я порушуються права громадянина України на охорону здоров`я;

к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім`ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;

л) інформування про доступні медичні та реабілітаційні послуги із застосуванням телемедицини і телереабілітації.

Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров`я.

Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров`я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Статтею 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Положеннями статті 41 цього Закону передбачено, що на період хвороби або реабілітації з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління.

Відповідно до пп. 2, 3 п. 2 "Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього", затвердженого 17.04.2019 постановою Кабінету Міністрів України №328, листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров`я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 червня 2021 року №1234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за № 890/36512, затверджено Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, пунктом 2 розділу ІІ якого листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - РЗО). Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №728/36350, затверджено Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, формується лікарем, із яким у пацієнта укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року № 503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року за № 347/31799, (крім випадку, передбаченого пунктом 10 цього розділу) на підставі медичних записів, внесених лікарем, відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених, в установленому законодавством порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: «Захворювання або травма загального характеру», «Догляд за хворою дитиною», «Вагітність та пологи», «Ортопедичне протезування».

Такі медичні висновки формуються у разі: гострих захворювань і травм; загостренні хронічних захворювань; вагітності та пологів; оперативних втручаннях при невідкладних станах; лікування за кордоном за направленням Комісії МОЗ з питань направлення громадян для лікування за кордон.

Пунктом 1.11 розділу І Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196, передбачено, що документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі: а) гострих захворювань і травм; б) загостренні хронічних захворювань; в) вагітності та пологів; г) оперативних втручань при невідкладних станах; г) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Як слідує з Довідки огляду медико-соціальною експертною комісією №266700 від 28.02.2024 р., складеної Подільською МСЕК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання та може працювати в спеціально створених умовах. Крім того, судом встановлено, що лікування позивача в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації проводилося довгостроково та безперервно, стаціонарно та амбулаторно, зокрема, було проведено багато операцій, медичних процедур тощо, що підтверджується наданою медичною документацією, яка надавалася відповідачу.

Оригінали медичних документів про тривале лікування позивача в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації та його тривалу непрацездатність, які були перекладені на українську мову та нотаріально засвідчений їх переклад, були передані - Заступнику директора з експертизи тимчасової непрацездатності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва Сташко Оксані Василівні

Підтвердженням цього, зокрема, слугує оформлення та видача відповідачем наступних листків непрацездатності: листок непрацездатності серія АЛГ №604135 від 05.11.2023 р., продовження листка №48200892009462078-1 (звільнення від роботи з 07.09.2022 по 12.10.2022 включно); листок непрацездатності серія АЛГ №604136 від 03.11.2023 р., продовження листка №б/н (звільнення від роботи з 03.11.2023 по 10.01.2024 включно); листок непрацездатності серія АЛГ №509701 від 11.01.2024 р., продовження листка №604136 (звільнення від роботи з 11.01.2024 по 28.02.2024 включно).

Судом також встановлено, що КНП «КДЦ» Оболонського району м. Києва на підставі отриманих від позивача медичних документів про лікування останнього в закладах охорони здоров?я Швейцарської Конфедерації було оформлено тільки 3 листка непрацездатності: за період з 07.09.2022 по 12.10.2022 включно; за період з 03.11.2023 по 10.01.2024 включно; та за період з 11.01.2024 по 28.02.2024 включно.

Разом з тим, відповідачем не оформлено та не видано позивачу листок непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

Суд не погоджується з обґрунтованістю такої відмови відповідача у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність позивача за спірний період, оскільки відповідачем під час прийняття такого рішення не враховано введення на території України воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який триває до сьогодні.

У зв`язку з цим під час розгляду питання про видачу медичного висновку про тимчасову непрацездатність та обміні документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами держави на листок непрацездатності слід керуватися пунктом 10, а не пунктом 3 розділу ІV наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066, яким затверджено Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я.

Так, пунктом 10 розділу ІV цього Наказу визначено, що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: "Захворювання або травма загального характеру", "Догляд за хворою дитиною", "Вагітність та пологи", "Ортопедичне протезування". Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі тощо).

У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документа.

Відтак, зазначений пункт 10 розділу ІV наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066 передбачає формування медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність. При цьому, у виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Тобто, пункт 10 розділу ІV наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066 не передбачає обов`язкових умов у формуванні такого медичного висновку за наявності: гострих захворювань і травм; загостренні хронічних захворювань; вагітності та пологів; оперативних втручаннях при невідкладних станах; лікування за кордоном за направленням Комісії МОЗ з питань направлення громадян для лікування за кордон, які також продубльовані у пункті 1.11 розділу І Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, на що посилається відповідач у листі від 01.03.2024 №110.

Як зазначалося судом вище, позивач до заяви від 30.05.2024 р. додав відповідачу нотаріально завірені та перекладені на українську мову медичні документи, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності позивача під час перебування на лікуванні за кордоном, у тому числі за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно. Належні та допустимі докази протилежного не містяться в матеріалах справи.

Відтак, суд вказує, що позивач надав відповідачу достатні документи для формування медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність за спірний період, що виникла за кордоном, а тому на переконання суду відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність та обміні документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами України на листок непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, інших заяв до розподілу судом витрат у справі, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною дії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва щодо відмови у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність позивача, що виникла за кордоном у період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва сформувати і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, здійснивши обмін документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами України на листок (листки) непрацездатності за період з 13 жовтня 2022 року по 02 листопада 2023 року включно.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.