Рішення № 125649570, 27.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м. Київ № 320/41771/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.І,

представника позивача: Овчиннікової О.С.,

представника відповідача:Лущий В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Компанії «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Компанія «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) (далі-позивач, Компанія) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, контролюючий орган), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення-рішення відповідача № 00574550708 від 30.07.2021 та № 0569090710 від 29.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс податкові повідомлення-рішення, оскільки порушень вимог податкового законодавства позивачем вчинено не було. Позивач стверджує, що документальна перевірка, за результатами якої складено акт та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення була призначена та проведена незаконного, з огляду на те, що в період такого призначення діяв мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Позивач зазначає, що твердження відповідача в акті перевірки про те, що, діяльність Представництва тотожна із основною діяльністю Компанії жодним чином не обґрунтовані, а відтак, на думку позивача, є безпідставними; вказує що представництво «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» послідовно здійснювало діяльність виключно допоміжного та підготовчого характеру по відношенню до основної діяльності Компанії.

Щодо продажу автомобілів Представництвом, позивач зазначив, що при продажі автомобілів брало участь не саме некомерційне представництво, а уповноважена особа, яка діяла від імені Представництва на користь нерезидента. Отже, продаж здійснювався безпосередньо нерезидентом «Worwag Pharma GmbH&Co.KG», тобто джерелом його доходів був покупець, а не Представництво.

Стосовно неподання звітності, позивач вказує, що операції Представництва нерезидента, яке не відповідало ознакам постійного, та які здійснювались виключно у межах діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не визнаються контрольованими для цілей статті. 39 Податкового Кодексу України. Отже, подавати щодо них звіт про контрольовані операції Представництву не потрібно було.

Щодо ненадання відповідей на запити ДПС під час перевірки, позивач акцентує увагу, що здійснення діяльності підготовчого та допоміжного характеру підтверджується первинними документами Представництва та даними бухгалтерського обліку, до яких у ДПС не було зауважень або сумнівів щодо правильності їх оформлення; натомість плани роботи та звіти щодо діяльності представництва, в яких відображається інформація по дослідженню ринку, збір інформації по лікарським засобам, виробником яких є материнська компанія не є первинними бухгалтерськими документами, не підлягають зберіганню та є документами для внутрішнього контролю роботи та не впливають на формування бухгалтерського обліку на Представництві.

Щодо застосування до позивача положень підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та коефіцієнту 0,7 позивач зазначив про те, що вказаний коефіцієнт може бути застосований лише тоді, коли неможливо достовірно прорахувати і підтвердити доходи та витрати нерезидента у зв`язку з функціонуванням постійного представництва. Натомість, позивач вважає, що такий підхід контролюючого органу відносно Представництва «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» є неправомірним та необґрунтованим виходячи з того, що всі доходи та витрати, пов`язані з діяльністю Представництва є очевидними та належним чином підтвердженими.

Таким чином, позивач стверджує, що всі висновки контролюючого органу в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені належними доказами, зроблені лише на підставі хибного трактування законодавчих норм та за результатами невірного їх застосування, зроблено без належного врахування фактичних обставин господарської діяльності Представництва, що підтверджують дотримання підприємством вимог законодавства.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 11.09.2024 позов залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2024.

Через канцелярію Київського окружного адміністративного суду 31.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, оскільки висновки акта перевірки свідчать про те, що фактичною діяльністю Представництва, яке є резидентом однієї або двох Договірних держав (представництво компанії «Worwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина), не є підготовча (допоміжна) діяльність, в розумінні Коментарів. Зазначив, що перевіркою встановлено повну залежність в діяльності Представництва від Компанії засновника, а саме Голова Представництва, діючи в межах доручення, здійснює свої повноваження щодо нарахування (виплати) заробітної плати працівникам Представництва.

На думку відповідача, діяльність Представництва впродовж 18 років безперервно не може бути підготовчою, яка в розумінні Угоди і Коментарів здійснюється протягом короткого періоду та передує здійсненню основної діяльності, оскільки має істотний вплив на здійснення основних видів діяльності підприємства як технічного (реклама, промоція, реєстрація лікарських засобів, фармаконагляд), так і економічного (утримання 35 співробітників представництва, автомобілі, офіс в Україні).

Стосовно неправомірного, на думку позивача, застосування коефіцієнту 0,7 відповідач зауважив, що за результатами перевірки встановлено, що нерезидентом Компанією «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ», в розумінні Ковенції та Податкового кодексу України за період перевірки не надавались до податкового органу окремі фінансові документи, а саме баланси щодо фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом з місцем знаходження постійного представництва у відповідності до Податкового кодексу України.

06.11.2024 у підготовчому засідання оголошено перерву до 27.11.2025.

27.11.2025 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги судове засідання було відкладено до 03.12.2024.

29.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

03.12.2024 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 15.01.2025.

У судовому засіданні 15.01.2025 оголошено перерву до 04.02.2025.

31.01.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» представником позивача було подано додаткові пояснення, в яких зазначив, що у 2020 році Представництво здійснило реєстраційні дії для постановки на облік як постійного представництва нерезидента та платника податку на прибуток. Водночас, у період перевірки, за який відповідачем нараховані грошові зобов`язання з податку на прибуток, Представництво не було постійним представництвом нерезидента та платником податку на прибуток. У періоді перевірки, за який донараховані грошові зобов`язання з податку на прибуток, діяло Положення про представництво від 04.01.2011, яке міститься в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.02.2025 оголошено перерву до 11.02.2025.

11.02.2025 в засідання прибули повноважні представники сторін; представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві відповідно до Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2021 № 3662-П, проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва «Вьорваг фарма ГмбхКо.КГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатом проведеної перевірки податковим органом було складено Акт від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057, відповідно до якого контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п.138.1 ст.138, п.п.141.4.7 п.141.4 ст.141 ПК Україні, в результаті чого представництвом занижено податок на прибуток у загальній сумі 12 361 288,00 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 3 320 538,00 грн., за 2018 рік у сумі 4 668 040,00 грн., за 2019 рік у сумі 4 372 710,00 грн.;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 1.2 розділу І, п. 3.1 та п. 3.2 розділу Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за I, II, III, IV квартали 2017 року, II, III, IV квартали 2018 року, I, II, III, IV квартали 2019 року, I, II квартали 2020.

Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. Кодексу за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), а саме, подання з недостовірними даними податкового розрахунку за формою 1-ДФ.

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасне подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за травень 2015 року, червень 2015 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року.

- пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, щодо неподання звітів про контрольовані операції за 2018 та 2019 роки.

На підставі висновків Акта перевірки від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 №0569090710 та від 30.07.2021 № 00574550708.

З матеріалів справи слідує, що позивач скористався правом адміністративного оскарження шляхом подання скарги від 04.08.2021 до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 № 0569090710 та від 30.07.2021 № 00574550708, за результатами розгляду якої Державна податкова служба Україна рішенням від 30.09.2021 № 22206/6/99-00-06-01-01-06 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 № 0569090710 та від 30.07.2021 № 00574550708, а скаргу позивача - без задоволення.

Уважаючи спірні рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Постійне представництво, відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

Так, постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Пунктом 103.1 статті 103 ПК України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Як визначено підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПК України, платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до пункту 133.3 статті 133 ПК України постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток, згідно із підпунктом 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Пункт 160.1 статті 160 ПК України передбачає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно із пунктом 160.2 статті 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

До податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі - у випадку Федеративної Республіки Німеччина - або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення застосовується угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995, ратифікованої 22.11.1995, дата набрання чинності для України: 04.10.1996 (нижче - Угода).

Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Для цілей Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

Термін «постійне представництво», зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр або будь-яке інше місце розвідки або видобутку природних копалин.

Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об`єкт є постійними представниками лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців.

Незважаючи на попередні положення цієї статті термін «постійне представництво» не включає: а) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; с) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в 6-му пункті, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2, діє від імені підприємства, має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, або утримує запаси товарів та виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту.

Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної комерційної діяльності.

Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом діяльності компанії «Worwag Pharma GmbHCo.KG» (Німеччина) є: виробництво та реалізація хімічно-фармацевтичних препаратів, харчових продуктів, дієтичних харчових продуктів, препаратів-харчових добавок, натуральних лікарських засобів, засобів гігієни, засобів для догляду за тілом та красою, ефірних олій, парфумерної продукції, ортопедичних товарів, пластирів та перев`язувальних матеріалів, медичних апаратів та інструментів, а також журналів, газет, брошур та книжок. Товариство може здійснювати свою діяльність у споріднених сферах та займатися будь-якими комерційними операціями, пов`язаними з предметом діяльності підприємства. Може брати пайову участь у капіталі інших підприємств з таким само або схожим видом діяльності та засновувати представництва.

Відповідно до змісту Акта перевірки від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057 компанією «Worwag Pharma GmbHCo.KG» (Німеччина) одержано дохід від реалізації лікарських засобів з України в сумі 320 298 663,00 грн., в тому числі:

за 2017 рік - 111 357 171 грн.;

за 2018 рік - 76 565 300 грн.;

за 2019 рік -109 153 882 грн.;

за 2020 рік - 23 222 310 грн.

Відповідно, витрати на діяльність відокремленого підрозділу в Україні в формі представництва становили всього 294 347 383,00 грн., в тому числі:

за 2017 рік - 61 259 127,00 грн.;

за 2018 рік - 86 399 994,00 грн.;

за 2019 рік - 80 760 007,00 грн.;

за 2020 рік - 65 928 255,00 грн.;

або 91.89 % від одержаного доходу.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що діяльність представництва як відокремленого підрозділу «Worwag Pharma GmbHCo.KG» (Німеччина) в Україні не може розглядатися підготовчою в розумінні Угоди та приписів Модельної Конвенції ОЕСР, яка може здійснюватися як діяльність, яка передує здійсненню основної діяльності підприємства (представництво 18 років на території України) та допоміжною, так як має істотний вплив на здійснення основних видів діяльності підприємства як технічного (реклама, промоція, реєстрація лікарських засобів, фармаконагляд), так і економічного (утримання 35 співробітників представництва, 31 автомобіль, офісу в Україні). Витрати на утримання представництва становлять 91,89 % від отриманого доходу з України і має статус постійного представництва з відповідним оподаткуванням згідно положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» та Кодексу.

Судом встановлено, що до перевірки Представництвом були надані: статутні документи; положення про представництво; довідки резиденства; доручення на призначення голови представництва; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 31 «Рахунки в банках»; «Розрахунки з постачальниками»; 371 «Розрахунки за виданими авансами»; 64 «Розрахунки за податками»; 661 «Розрахунки за заробітною платою»; договори; рахунки; акти виконаних робіт (наданих послуг); банківські виписки; інші первинні документи; відомості нарахування заробітної плати; табелі обліку робочого часу; накази на призначення та звільнення з посади; звіти до фондів; звіти по податках; відповіді на запити; звіти по контрольованих операціях та ін.

Факт надання вказаних документів до перевірки підтверджується додатком 4 до Акта перевірки від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057.

Згідно наданого до перевірки Положення щодо функціонування українського представництва, затвердженого 04.01.2011 директором представництва «Вьорваг фарма ГмбхКо.КГ» Тарабановою Вікторією Йосипівною, метою діяльності представництва є:

- виконання діяльності підготовчого або допоміжного характеру щодо основної діяльності Компанії (виробництва, продажу, дистрибуції лікарських засобів, косметичних засобів, харчових добавок та товарів медичного призначення) зокрема:

- здійснення представницьких функцій в інтересах Компанії на території України;

- дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

- підвищення обізнаності українського ринку щодо товарів Компанії;

- збирання інформації та надання порад Компанії щодо здійснення діяльності на ринку України, зокрема щодо правового регулювання фармацевтичного ринку, валютного регулювання діяльності іноземних компаній в Україні;

- проведення маркетингових та інших досліджень ринку України.

Представництво:

- представляє Компанію у відносинах з органами державної влади і адміністрації, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, організаціями, установами та громадянами на території України;

- представляє і захищає інтереси Компанії на території України у стосунках з третім особами в юридичних (правових) установах та інших контрольних органах;

- надає Компанії аналітичну та іншу інформацію про економічні, соціальні та інші процеси в країні реєстрації представництва, яка може сприяти покращенню ефективності діяльності Компанії на території України;

- здійснює інші функції, що пов`язані з представництвом та захистом інтересів Компанії на території України.

Це означає, що в межах своєї діяльності Представництво займається не лише виробництвом власних лікарських засобів, косметичних засобів, харчових добавок та товарів медичного призначення, але і їх збутом, в тому числі, фактично виступає дистриб`ютором вказаних товарів інших виробників.

В роз`ясненнях до положень Модельної Конвенції ОЕСР, на основі якої підписано Конвенцію між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, наявні критерії віднесення діяльності представництв до допоміжної або підготовчої. Так, відповідно до пунктів 23 та 24 офіційного Коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР діяльність представництва не може вважатись такою, що має допоміжний характер, якщо вона переважно здійснює такі ж функції, що і материнська компанія.

В даному випадку, Представництво не здійснювало видів статутної діяльності материнської компанії, в тому числі не виробляло, не закуповувало та не розповсюджувало хімічно-фармацевтичні препарати, харчові продукти, що виробляються або закуповуються компанією «Werwag Pharma GmbHCo.KG» (Німеччина).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №826/7675/18.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.05.2019 у справі №826/3191/13-а, для встановлення того, чи діяльність представництва нерезидента має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, їх діяльності необхідно порівняти.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем було здійснено порівняння діяльності Представництва та Компаній, а без описаного детального аналізу діяльності материнської компанії та її представництва та порівняння відповідних видів діяльності неможливо робити висновки щодо того, чи є відповідне представництво постійним і чи має воно право на користування пільгами, передбаченими відповідною конвенцією про уникнення подвійного оподаткування та законодавством України.

Суд зазначає, що надані позивачем під час перевірки копії первинних документів є належним підтвердженням дотримання представництвом норм чинного законодавства.

Доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток з суми прибутків зазначених нерезидентів, отриманих від такої господарської діяльності.

Основний вид діяльності не є критерієм, за яким отримані представництвом кошти визначаються як такі, що є оподатковуваним доходом нерезидента чи не є оподатковуваним доходом нерезидента.

Критеріями для віднесення отриманих представництвом коштів до прибутку нерезидента, який за вимогами закону оподатковується у загальному порядку, є повне або часткове здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та отримання цим представництвом від такої діяльності сум прибутків, належних нерезиденту.

Представництво виконує виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів господарської діяльності материнської компанії.

Поряд з цим, Представництво не є юридичною особою, одержує від компанії «Werwag Pharma GmbHCo.KG» (Німеччина) на банківський рахунок кошти, спрямовані на утримання представництва, у зв`язку із чим останнє підлягає звільненню від сплати податку на прибуток в Україні, оскільки здійснює виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

При здійсненні перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач є постійним представництвом нерезидента без посилання на конкретні положення установчих документів, без аналізу основних видів діяльності нерезидента та мети створення представництва, за відсутності аналізу змісту та виду діяльності представництва, мети та результатів її проведення, у тому числі в контексті спірних відносин, відтак відповідачем не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу Представництва.

Контролюючим органом в цьому контексті не надано жодних доказів, які б свідчили, що діяльність позивача була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та більше того, що від такої діяльності Представництвом отримано дохід (прибуток) нерезидента, який у відповідності до приписів пункту 160.8 статті 160 ПК України оподатковується в загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/10603/15.

Таким чином, представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних».

Для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності. Постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента суб`єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні слід розглядати як взаємовідносини між різними суб`єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами.

Отже, обов`язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності таких обставин: діяльність представництва створює постійне представництво в Україні (має статус постійного представництва) та одержує доходи з джерелом походження з України. Некомерційна діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 2а-16434/12/2670.

Крім того, суд бере до уваги додаткові пояснення представника позивача від 31.01.2025 щодо взяття Представництва позивача на податковий облік як постійного представництва нерезидента та реєстрації платником податку на прибуток, відповідно до яких з 01.01.2020 у зв`язку зі зміною формату роботи та механізму діяльності, Представництво позивача звернулося до Відповідача із Заявою про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток від 02.01.2020. Тобто, тільки у 2020 році Представництво здійснило реєстраційні дії для постановки на облік як постійного представництва нерезидента та платника податку на прибуток. Представництво позивача подавало декларацію з податку на прибуток за 2020 рік, що підтверджується Відповідачем в Акті перевірки.

Натомість, оскаржувані податкові-повідомлення рішення з нарахуванням податку на прибуток прийняті відповідачем за період з 2017 по 2019 роки включно, тобто у періоді перевірки, за який відповідачем нараховані грошові зобов`язання з податку на прибуток, Представництво позивача не було постійним представництвом нерезидента та платником податку на прибуток.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач помилково застосував до діяльності позивача положення підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 ПК України, що в свою чергу призвело до неправомірного донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Суд також погоджується із доводами представника позивача щодо незаконності проведення податковим органом документальної перевірки, у зв`язку із дією мораторію на проведення таких на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), з огляду на таке.

Законом України від 17.03.2020 №533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було доповнено пунктом 52-2 наступного змісту: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу».

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в редакції на момент проведення перевірки, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, карантин на території України було установлено Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Зокрема, пунктом 1 зазначеної постанови у редакції на 31.11.2021 було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

У подальшому Верховною Радою був прийнятий Закон від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 909-ІХ), яким Кабінету Міністрів України на час дії карантину було надано право скорочувати строки дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених законами, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню Covid-19.

Тобто з прийняттям Закону № 909-ІХ законодавець фактично дозволив Кабміну скорочувати строки дії мораторію на проведення податкових перевірок, передбаченого у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Так, Кабінет Міністрів України 03.02.2021 прийняв постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:, окрім іншого, документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась на момент проведення планової перевірки позивача.

Отже, приймаючи Закон № 909-ІХ, законодавець не вніс будь-яких змін до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, і дія вказаного пункту зупинена не була.

Відтак, з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 89 , на яку посилався представник відповідача у своїх поясненнях під час судового засідання, між її нормами та нормами Кодексу виникла ієрархічна колізія нормативно-правових актів, тобто колізія, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.

Правилами подолання ієрархічних колізій встановлено, що при суперечності нормативно-правових актів застосовуються норми, що встановлюються в актах, які мають вищу юридичну силу.

Конституція України, як акт найвищої юридичної сили встановлює, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

При цьому, Конституція України не встановлює пріоритет застосування того чи іншого закону, в т.ч. залежно від предмета правового регулювання.

Немає також закону України, який регулював би питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Однак за загальним правилом у разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні правила правового регулювання, перевагу при застосуванні необхідно надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. При цьому «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali).

Враховуючи, що норми, встановлені в Кодексі є спеціальними по відношенню до норм, встановлених у Законі № 909-ІХ, оскільки саме нормами Кодексу врегульовані відносини, зокрема, щодо адміністрування податків, у т.ч. порядку призначення та проведення податкових перевірок, та приймаючи до уваги вказані вище правила подолання колізій між нормами законів, які мають рівну юридичну силу, можна дійти висновку, що пріоритет при застосуванні повинні мати саме норми Податкового кодексу, а не Закону № 909-ІХ.

Отже, оскільки Законом № 909-ІХ, яким Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження щодо скорочення строку дії мораторію на проведення податкових перевірок, зміни до Кодексу, у т.ч. його пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ, не вносилися, і Закон №909-ІХ не належить до актів податкового законодавства України, він не може мати пріоритет над нормами, встановленими у Кодексі, у т.ч. у питанні щодо скорочення строку дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Більше того, приймаючи до уваги наведені вище принципи та правила регулювання відносин у сфері оподаткування, що закріплені в податковому законодавстві України, суд доходить висновку, що Закон № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не може визначати правила проведення податкових перевірок під час дії карантину, як і делегувати Кабінету Міністрів повноваження скорочувати строк дії мораторію, встановленого в пункті 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, оскільки правила призначення та проведення податкових перевірок можуть встановлюватися виключно нормами Кодексу.

Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89, за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Кодексу.

Одночасно судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України на момент проведення перевірки позивача не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.02.2022 по справі № 420/12859/21.

Крім того, правова позиція щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу висловлена Верховним Судом незмінно та послідовно у багатьох постановах, зокрема, від 07.12.2022 у справі № 640/16523/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 12.07.2023 у справі № 320/630/22.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачем було допущено податковий орган до перевірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на приписи наведених норм процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На думку суду, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача, а відтак уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн., що підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Компанії «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 30 липня 2021 року форми «Р» № 00574550708.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 29 липня 2021 року форми «ПС» № 0569090710.

Стягнути на користь Компанії «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) (реєстраційний номер: HRA 242191; податковий номер в Україні: 880008054; місцезнаходження: 71034, Німеччина, місто Беблінген, Флугфельд-Аллее, 24) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 березня 2025 р.