Рішення № 125640732, 06.03.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/2035/24

Провадження №2/155/127/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06.03.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Свій позов обґрунтовує тим, що 06 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://miloan.ua/) було укладено договір про споживчий кредит №4944803, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 7000 грн. Позивач вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на запропоновані товариством умови кредитного договору, підписавши договір через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор та отримавши кредитні кошти на вказаний нею же рахунок. У подальшому відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість на загальну суму 11487 гривень 66 копійок, а саме: за тілом кредиту - 6225 гривень, за відсотками 4723 гривень 66 копійок, за комісійними винагородами 539 гривень. Позивач також зазначав, що 11 листопада 2021 року, уклавши договір про відступлення прав вимоги №12Т, ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним вище кредитним договором №4944803 від 06 липня 2021 року на користь ТзОВ «Діджи Фінанс». Після чого повідомлення про відступлення права вимоги та про необхідність сплати кредитної заборгованості боржнику ОСОБА_1 було надіслано на її адресу, вказану в кредитному договорі. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №4944803 від 06 липня 2021 року в сумі 11487 гривень 66 копійок, судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та 6000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 08 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи не подала, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явилася в судове засідання, заяви про розгляд справи за її відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи не подала, відзиву на позов не подала, про причини неявки не повідомила та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір про споживчий кредит №4944803, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 7000 гривень строком на 30 днів, з комісією за надання кредиту у розмірі 539 гривень, яка нараховується одноразово за ставкою 7,70% від суми кредиту за договором та з процентами за його користування у розмірі 1848 гривень, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.7, 8-10).

Відповідно до п. 1.3, 1.4, п.п 2.3.1.2, п.п. 2.4.2 цього кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 06.07.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05 серпня 2021 року. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно п.п.2.4.1 договору, позичальник зобов-язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Пунктом 2.4.2 договору передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 договору.

Додатками до договору №4944803 від 06.07.2021 року є додаток №1 Графік платежів за договором про споживчий кредит та додаток №2 - Паспорт споживчого кредиту (а.с.11-12).

Крім того встановлено, що 11 листопада 2021 року між позивачем ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за умовами якого товариство відступило останньому права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги що є Додатком №1 до договору факторингу, у якому рахується боржник ОСОБА_1 з сумою заборгованості 14487 гривень 66 копійок, з яких: 6225 гривень сума заборгованості за тілом; 7723 гривні 66 копійок сума заборгованості за відсотками; 539 гривень сума заборгованості за комісією.

Відповідно до платіжних інструкцій позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» здійснив оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 12Т від 11 листопада 2021 року.

Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №4944803 від 06.07.2021 року вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачемТзОВ «Діджи Фінанс» (первісний кредитор ТзОВ «Мілоан») у розмірі 14487 гривень 66 копійок, з яких: 6225 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 7723 гривні 66 копійок -заборгованість по процентам; 539 гривень заборгованість по комісії. Оскільки відповідачем частково було здійснено погашення кредитної заборгованості, а саме, 31.01.2024 року в сумі 1000 гривень та 08.07.2024 року в сумі 2000 гривень, які були спрямовані позивачем на погашення відсотків за кредитним договором відповідно до умов кредитного договору, сума заборгованості становить 11487 гривень 66 копійок.

Даним розрахунком підтверджується сплата 16.08.2021 року та 19.08.2021 року відповідачем комісії за пролонгацію кредитного договору.

Із даного розрахунку судом також встановлено, що договір був пролонгований у відповідності до п.2.3.1.1 (пролонгація на пільгових умовах) та п. 2.3.1.2 (пролонгація на стандартних умовах). При цьому, загальний строк пролонгації на стандартних умовах не перевищує 60 днів, що відповідає умовам договору (п. 2.3.1.2.)

Відтак, проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитного договору, який був пролонгований у відповідності до п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2, а тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 7723, 66 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до стаття 1055 ЦК України, Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини 1статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

За змістом частини другої статті 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

В силу пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із положень статті 514 ЦК України, слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що оскільки позивач надав докази, які підтверджують факт існування домовленості між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 про надання кредиту і його повернення у встановлені строки зі сплатою відсотків та комісії за надання кредиту, укладення цієї угоди у визначений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, а відповідач не спростував даного факту, у встановлений кредитним договором строк, з урахуванням його пролонгації, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом та комісію, то позовні вимоги ТзОВ «Діджи Фінанс» як правонаступника кредитодавця підлягають до задоволення повністю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка нею добровільно не сплачується.

Станом на час розгляду справи відповідач не надала доказів сплати нею зазначеної суми заборгованості за кредитом.

Будучи повідомленоюпро часі місцерозгляду справи,відповідачка всудове засіданняне з`явилася,проти позовуне заперечила,не надаласуду контррозрахуноксуми заборгованості,який бисуд мігналежним чиномоцінити чиінший доказ,наприклад,висновок експертизипро невірністьнаданого позивачемрозрахунку,відтак,у судувідсутні законніпідстави длятого,щоб піддатисумніву нарахованупозивачем сумуборгу врозмірі 14487 гривень 66 копійок, з яких: 6225 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 7723 гривні 66 копійок -заборгованість по процентам; 539 гривень заборгованість по комісії., оскільки вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано копію договору №42649746 від 11.12.2023 року про надання правової допомоги, детальний опис робіт до договору про правничу допомогу та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

З вищевказаних доказів вбачається, що адвокатом надано послуги вартість яких становить 6000 грн.

На думку суду, витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 гривень. є неспівмірними з предметом позову та складністю справи, оскільки дана справа є типовою, не потребує глибокого аналізу законодавства, розгляд справи проводився без участі представника позивача.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3000 гривень.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 512, 514, 525, 526, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1077 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11-13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігора Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит №4944803 від 06 липня 2021 року в сумі 11487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігора Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігора Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місце знаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сіковрського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», адреса місце знаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.