Ухвала суду № 125639851, 06.03.2025, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/102/25

Провадження № 1-кп/950/118/25

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині кримінальне провадження № 62024170040002427 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бережне, Конотопського району, Сумської області, громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 )

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває вищевказане кримінальне провадження. 06.03.2025 прокурор направив до суду з клопотання у якому просив продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке належить до категорії тяжких. При цьому наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується, оскільки є військовослужбовцем. Більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав, просив продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на ч. 8 ст. 176 КПК України просив не визначати розмір застави.

Адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, зазначила, що ОСОБА_3 військову службу не проходив і не бажає, від органу досудового розслідування не ухилявся, наміру ухилятися від суду не має. На даний час бажає перебувати під домашнім арештом за місцем свого перебування з тим аби допомагати батькам.

ОСОБА_3 підтримав свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, оцінивши наведені прокурором доводи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 14.01.2025 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_3 , було продовжено до 13.03.2025 включно. В якості альтернативного запобіжного заходу визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, не оголошено обвинувальний акт, в силу об`єктивних обставин судовий розгляд не може бути завершений до моменту закінчення застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що продовжують існувати ризики переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи, суд частково погоджується із ними та вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які виражаються у можливості обвинуваченого переховуватись від суду та продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, тобто передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик переховування обвинуваченого обґрунтовуєтеся тим, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану. Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає безальтернативне покарання на строк від п`яти до десяти років.

Усвідомлюючи невідворотність та суворість покарання, підозрюваний може свідомо ухилятися від кримінальної відповідальності в тому числі переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

В контексті оцінки ризику переховування обвинуваченого, наявний на думку суду, і ризик продовження ОСОБА_3 кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, оскільки обвинувачений не бажає проходити військову службу, може вчинити інше кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, ухилитись від подальшого виконання обов`язків військової служби.

Зазначені обставини не змінились з моменту попереднього вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Також суд вважає недоведеним ризик впливу на свідків, про що також було зазначено в ухвалі від 14.01.2025. Так, сумнівними є можливості впливу ОСОБА_3 на будь-яких свідків, які імовірно є військовослужбовцями, в умовах введеного воєнного стану дислоковані на будь-якій території де ведуться бойові дії, або поза межами таких територій в місці дислокації відповідної військової частини.

При вирішенні питання щодо продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України. Зокрема обвинувачений є особою молодого віку, не працює, не має офіційного доходу, відомостей про стан його здоров`я, які б перешкоджали застосуванню до нього запобіжного захожу у виді тримання під вартою, суду не надано.

Таким чином обвинуваченому слід продовжити застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, положення ч. 4 ст. 183 КПК України надають суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, однак не забороняють вирішити таке питання з урахуванням обставин справи.

В даному випадку, з огляду на встановлені судом ризики та особу обвинуваченого, суд вважає, що забезпечити виконання ОСОБА_3 процесуальних обов`язків зможе також альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у даному випадку не виходить за межі наданих суду повноважень, визначених як ст. 176 так і ст. 182, 183 КПК України.

Таким чином суд вважає за необхідне продовжити застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.05.2025 включно із визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 314, 315 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бережне, Конотопського району, Сумської області, громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» на строк до 02.05.2025 включно.

Визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: одержувач ТУ ДСА України в Сумській області, код 26270240, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UA558201720355249001000008869, призначення платежу: застава за кого (П.І.Б.), № ухвали суду, платник застави (П.І.Б.).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 покласти такі обов`язки: 1) прибувати до суду за кожним викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, перебування або місця служби; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що згідно зі ст. 182 КПК України у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_6