Рішення № 12563012, 01.11.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1280/2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді: Блейз І.Г.,

при секретарі : Малкієль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушення строків їх виплати, моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушення строків їх виплати, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги, з урахування наданих 01.11.2010 року уточнень, тим, що з 20 січня 1986 року по 25 лютого 2008 року він працював у відповідача на посаді водія. Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 05 грудня 2007 року по справі №2-3008/07 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у розмірі 3 783, 05 грн, а також заборгованість по авансовим платежам та витрати за правову допомогу, а загалом – 4 694 грн 55 коп. Стягнуту суму заборгованості не сплачено. Сума заборгованості по заробітній платі станом на 01 серпня 2009 року складає 4 139, 25 грн (нарахована та не сплачена), компенсація втрати частини доходів складає 1 361, 73 грн Сума компенсації заборгованості по заробітній платі складає станом на 01.10.2008 рік – 455, 93 грн. Крім того, відповідачем порушене трудове законодавство, а саме 04 грудня 2006 року, відповідно до наказу №651 водіям стали здійснювати оплату праці у зв’язку із простоєм у розмірі 20 відсотків від середньомісячної заробітної плати, чим порушено ч.1 ст. 113 КЗпП України, згідно з якою час простою не з вини працівника повинно бути оплачено не нижче двох третин тарифної ставки, що встановлено робітнику. Сума недоплаченої заробітної плати у зв’язку із неповною оплатою простою складає 9 731, 73 грн, де 6 622, 36 грн – недонарахована заробітна плата та 3 109, 37 грн – сума компенсації. Порушенням вимог трудового законодавства позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки він втратив життєві зв’язки, позивач та його родина знаходилася у тяжкому матеріальному становищі, погіршився побут. Вищевикладені обставини стали причиною звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня, оскільки усі суми заробітної плати, на які позивач має право, було стягнуто державною виконавчою службою. Крім того, виплати у зв’язку із простоєм здійснювалися на підставі наказу №651, котрий не скасовано, у зв’язку із чим вимоги позивача стосовно сплати 2/3 від тарифної ставки є такими, що не підлягають задоволенню. Вимоги стосовно моральної шкоди не доведено певними доказами, у зв’язку із чим також не підлягають задоволенню.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення.

У судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах із відповідачем та його було звільнено у зв’язку із скороченням штату 20 лютого 2008 року. (а.с.3-4).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим №2-3008/2007р. від 05 грудня 2007 року на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у сумі 3783,05 грн. та заборгованість за авансовими звітами за відрядження у сумі 761 грн 50 коп, витрати на правову допомогу у розмірі 150 грн, а загалом 4 694, 55 грн. (а.с.5)

Вказане судове рішення виконано відділом державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ 02.06.2008 року (а.с.22-24).

У зв’язку із несвоєчасною сплатою заробітної плати за вересень 2006 року липень 2007 року, позивач має право на отримання відповідної компенсації.

Відповідно до правомірності вимог позивача стосовно стягнення на його користь несплаченої заробітної плати за час роботи з серпня 2007 року по лютий 2008 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем, всупереч вимог, встановлених ст. 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що ці гроші було передано позивачу. Таким чином, довідка відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем не підтверджена певними доказами. З пояснень представника відповідача вбачається, що останній раз грошові кошти, а саме, заробітна плата, сплачувалися позивачу у грудні 2007 року – 1 100 грн, та ці гроші – це заробітна плата за червень та липень 2007 року (а.с.68, 70)

Згідно довідки статистики від 16.10.2008 року заборгованість по заробітній платі за серпень 2007 року – лютий 2008 року складає 3 312,16 грн. (а.с.9)

Оскільки дані суми заробітної плати також не було сплачено своєчасно, на них також повинно бути сплачено компенсацію.

Наказом від 04.12.2006 року №651 «Про оплату» встановлено, що оплата праці водіям у зв’язку із простоєм сплачується у розмірі 20 відсотків від середньомісячної заробітної плати з 01.11.2006 року (а.с.6)

Відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника сплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого робітнику розряду.

Ця норма є імперативною, нею не передбачено право власника встановлювати оплату праці у зв’язку із простоєм нижче встановленої законом норми.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України, право громадян на труд, тобто на отримання праці з оплатою не нижче встановленого державою мінімального розміру гарантується державою.

Статтею 9 КЗпП України передбачено, що умови договору про працю, що погіршують положення працівника порівняно до законодавства України про працю, є недійсними.

Таким чином, наказ №651 від 04.12.2006 року є таким, що не відповідає діючому законодавству, оскільки передбачає оплату праці працівника нижче, ніж це встановлено діючим законодавством, а тому вимоги позивача стосовно сплати йому заборгованості з заробітної плати за час простою є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем надано розрахунок, відповідно до якого заборгованість розраховано за період з жовтня 2006 року по січень 2008 року (а.с.11)

Згідно із наказом №651, зменшення розміру заробітної плати у зв’язку із простоєм здійснено з листопада, таким чином, вимоги стосовно стягнення недоплаченої заробітної плати підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6 175, 27 грн (6 622,36 (що заявлено позивачем) - 447,09 грн (заробітна плата за жовтень 2006 року)).

У зв’язку із несвоєчасністю сплати вказаних вище сум, вимог щодо стягнення сум компенсаційних виплати на дані грошові кошти є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» №2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01р. № 159 з наступними змінами, відповідно до якого і зроблений розрахунок, представлений позивачем.

Таким чином, позивач вправі вимагати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відносно суми за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у розмірі 1 361, 73 грн, за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року 455, 93 грн., а також за період з листопада 2006 року по січень 2008 року (у зв’язку із недоплатою за простой) – 2 845, 59 грн (а.с.9,10,11)

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підстави для виникнення обов’язку відшкодування моральної шкоди наступають у випадку винних дій причинителя шкоди.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх позовних вимог або заперечень.

Позивач не надав доказів винного поводження власника підприємства, а також доказів спричинення моральної шкоди, у зв’язку із чим позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про розгляд трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Про порушення своїх прав позивач дізнався у 2008 році, тоді як позов подано 03.08.2009 року. Із заявами про поновлення строку для звернення до суду позивач не звертався.

Дана обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат і вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 141,51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді у розмірі 120 гривень.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2010 року.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.2, 9 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу ОКПО 14310649 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за серпень 2007 року по лютий 2008 року у розмірі 9 487, 43 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року у розмірі 4663,25 грн, а загалом – 14 150, 68 грн (чотирнадцять тисяч сто п’ятдесят грн. 68 коп).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу ОКПО 14310649 судовий збір в дохід держави у розмірі 141, 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Справа № 2-1280/2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

01 листопада 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді: Блейз І.Г.,

при секретарі : Малкієль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушення строків їх виплати, моральної шкоди, -

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.2, 9 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу ОКПО 14310649 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за серпень 2007 року по лютий 2008 року у розмірі 9 487, 43 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року у розмірі 4663,25 грн, а загалом – 14 150, 68 грн (чотирнадцять тисяч сто п’ятдесят грн. 68 коп).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з судовий збір в дохід держави у розмірі 141, 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: