Рішення № 125616936, 04.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11197/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 березня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівзалі судувм.Ужгородзаправилами спрощеного позовногопровадженняцивільну справузапозовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кожухівський Я.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кожухівський Я.І. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 17 червня 2023 р. між ТОВ "Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №78389374 відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу ОСОБА_1 позику у розмірі 6000 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник після спливу 30 днів повернути позику та сплатити 2,5% процентів на день за її користування.

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора про що свідчить п.20 договору позики, реквізити та підпис сторін.

Позивач зазначає, що підписанням цього договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про зінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики), а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.(п.п. 5.2. п. 5 Договору позики)

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №13 від 21.12.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24000,00 грн., з яких:

-6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

-18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

-0,00 грн. сума заборгованості за пенею;

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання за договором позики. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором позики, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка перед позивачем по договору позики №78389374 становить 24000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 .

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача не зявився. В пункті 4 резолютивної частини позовної заяви просить суд розгляд даної позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача, у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 про часта місцерозгляду справибув повідомленийу встановленому законом порядку,що стверджуєтьсярекомендованими повідомленнями,які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №0600286157723 та №0610214183024 та з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" за №0610227617996.

Копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4 ст.10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконання рішень та застосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливийіпублічнийрозглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондується з обов`язкомдобросовіснокористуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,що зумовлюютьзатягування судовогопроцесу, тавживати надані процесуальним законом заходидля скороченняперіодусудового провадження(п. 35 рішення від07.07.1989 р.Європейського судуз правлюдини усправі"Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язокшвидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу,на відповідні державнісудові органи. Розумність тривалостісудового провадження оцінюєтьсяв залежності відобставин справита зогляду на складністьсправи, поведінки сторін,предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюванимучасникамисправи перепонамдля рухусправиє порушеннямч. 1ст. 6 даноїКонвенції(§ 66 - 69рішення Європейськогосуду з правлюдини від08.11.2005р. усправі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

08.07.2024 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 17.06.2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів" правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78389374, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу позику у розмірі 6000 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник після спливу 30 днів повернути позику та сплатити 2,5% процентів на день за її користування.

Згідно з п. 2 договору позики сума позики складає 6 000,00 грн., строк позики - 30 днів, тип процентної ставки- фіксована, процентна ставка за користування коштами становить 2,5% в день , дата повернення позики - 17.07.2023. Загальна вартість позики складає 7800,00 грн., що стверджується договором позики №78389374 від 17.06.2023 р., копія якого приєднана до матеріалів справи.

Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.

Згідно з п.1 договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписавши договір позики відповідач підтвердив факт того, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», (п.п. 5.1. п. 5 договору позики).

Також, позичальник погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.п. 5.3. п. 5 договору позики).

Позивач наголошує, що правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті товариства. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу, інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п. 20 договору позики такий договір укладений у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 24 договору позики, договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах статей 6, 627 ЦК України.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до вищевказаного договору позики, загальна вартість кредиту складає 7800,00 грн.

Як встановлено судом, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Як встановлено судом, 28.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду №2 до додоговру факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, за змістом якої сторони погодили внести зміни до п.1.3. договору .

Як встановлено судом, 21.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду №14 до додоговру факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.

Як встановлено судом, 21.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено акт прийому-передачі Реєстру Боржників №13 від 21.12.2023 року за додоговором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників №13 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24000 грн. 00 коп., яка складається із: 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №78389374 від 17.06.2023р., станом на 31.05.2024 р. відповідач допустив загальний залишок заборгованості за наданою позикою в розмірі 24000,00 грн., яка складається із: 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем укладено в електронній формі договір позики, на виконання якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у загальному розмірі 6000,00 грн, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит через 30 днів, тобто до 17.07.2023 і сплатити проценти за користування кредитом.

Після закінчення строку кредитування відповідач не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.

Нормативно-правове обґрунтування:

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електроннуідентифікаціютаелектроннідовірчіпослуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3ЗаконуУкраїни«Проелектроннукомерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3ЗУ«Проелектроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи,якійадресованапропозиція укластиелектроннийдоговір,проїїприйняття(акцепт)можебутинаданашляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разіякщоукладенняелектронного договорувідбуваєтьсявінформаційно-комунікаційнійсистемісуб`єктаелектронної комерції,дляприйняттяпропозиціїукластитакийдоговірособа маєідентифікуватисявтакійсистемітанадативідповідь проприйняттяпропозиції(акцепт)упорядку,визначеномучастиною шостоюцієїстатті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннямист. 12 вказаного Законувизначено,щоякщовідповіднодоактацивільного законодавстваабозадомовленістюсторінелектроннийправочин маєбутипідписанийсторонами,моментом йогопідписанняєвикористання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги",заумовивикористаннязасобу електронногопідписуусіма сторонамиелектронного правочину; електронногопідпису одноразовимідентифікатором,визначенимцимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Відповідно до положеньЗакону України «Про електронну комерцію»вищевказаний договір: договір позики №78389374 від 17.06.2023 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача ОСОБА_1 відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

У підписаному договорі відповідач ОСОБА_1 визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позикодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги кредитодавця, що виникають в результаті грошових коштів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Статтею 512 ЦК Українивизначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно достатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першоюстатті 1084 ЦК Україниякщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників №13 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24000 грн. 00 коп., яка складається із: 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Так,ст. 626 ЦК Українивизначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Устатті 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2ст. 1050 ЦК Українивстановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78389374 від 17.06.2023 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору.

Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення договору позики , в тому числі погодження Договору позики, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Будь-який вид договору, який укладається на підставіЦивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідност. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, щост. 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №78389374 від 17.06.2023р., станом на 31.05.2024 р. відповідач допустив загальний залишок заборгованості за наданою позикою в розмірі 24000,00 грн., яка складається із: 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду контр розрахунку суми заборгованості, а відтак суд приходить до висновку, що нарахована позивачем сума боргу та наданий розрахунок заборгованості є належним доказом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 договору позики в електронній формі, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору позики в електронній формі, а також нарахований позивачем відповідно укладеного договору борг у сумі 6000,00 грн., який суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Будь-яких доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів від позивача, не проведення ним операцій по спірному картковому рахунку, а також доказів щодо спростування даної заборгованості - матеріали справи не містять.

Таким чином, укладаючи Договір позики від 17.06.2023 року сторони погодили надання кредитних коштів танарахування процентів за користування коштами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 розумів умови укладеного ним договору про надання коштів у позику, надання йому у користування грошових коштів та нарахування процентів за користування коштами, що зобов`язувало останнього належним чином виконувати обов`язки, щодо виконання умов договору про надання коштів у позику та повернення грошових коштів.

Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно в режимі реального часу, а Договір позики був наданий відповідачу в електронному форматі, тому суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений саме з правилами, які діяли на час підписання договору та відповідно до статтею 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором позики, а тому з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом в сумі 6000,00 грн, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 18000,00 грн. суми заборгованості за відсотками, суд дійшов наступних висновків.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши договір позики, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися позикою", натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування позикою") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку позики чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення позики позика позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення позики разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку позики чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення позики у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку позики чи після пред`явлення кпозикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування позикою" поза межами строку, на який надається така позика (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі договору позики, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення позики не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що "надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625, ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625, ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом") ".

Суд, дослідивши договір позики №78389374 від 17.06.2023, встановив, що як слідує з наданого позивачем розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавець нараховував саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 та ст. 1048 ЦК України.

Зокрема, згідно п.1.1. договору проценти це грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за "користування кредитом".

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих відповідачу процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів за договором позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Згідно з п.2 договору позики, строк позики 30 днів, процентна ставка 2,5% фіксована.

Вимоги про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За умовами договору позики №78389374 від 17.06.2023 сторони встановили строк кредитування - 30 днів.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору №78389374 від 17.06.2023 підлягають стягненню за період з 17.06.2023 по 17.07.2023 становить 4500 грн. (6000*2,5%*30 днів).

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач погасив позику, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 6000,00 грн. та 4500,00 грн. процентів, а всього 10500,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних у справідоказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості згідно договору позики від 17.06.2023 року підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України,судоверішенняповинно ґрунтуватися на засадахверховенстваправа,бутизаконнимі обґрунтованим. Законнимєрішення, ухваленесудом відповіднодонорм матеріальногоправаіздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейськийсудзправлюдини вказав,щоп.1статті6Конвенції зобов`язуєсуди давати обґрунтуваннясвоїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимога надавати детальну відповідь на коженаргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізними в залежності від характеру рішення.

Крім того,необхіднобратидоуваги,міжіншим,різноманітністьаргу ментів, які сторона може представити в суд,тавідмінності,які існуютьудержавах-учасницях, з оглядунаположення законодавства,традиції,юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання,чивиконав суд свій обов`язок щодо поданняобґрунтування,що випливає зістатті 6Конвенції, можебути визначенотільки усвітліконкретних обставинсправи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ,від 18липня2006року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141ЦПК України, у разі частковогозадоволення позову, судовівитратипокладаються наобидві сторонипропорційнорозміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплативсудовийзбірв розмірі 3028,00 грн.(за подання позовної заяви).

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості, яка у загальному розмірі складає 24000,00 грн.

Разом з тим, суддійшов висновку прообґрунтованість стягнення звідповідачазаборгованості у загальному розмірі 10500,00грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, щостягненню з відповідача накористьпозивачапідлягаєсумау розмірі1324,75 грн.(3028 грн.*10500,00 /24000,00).

Відповідно до положень частин 4, 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 27.02.2025 року, дата складання повного судового рішення 04.03.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -04.03.2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,14,82,206,223,259,263-265, 268, 280-284, 352,354ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кожухівський Я.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за Договором позики №78389374 від 17.06.2023 року у розмірі 10500,00 грн., в тому числі: 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4500,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнутиз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) сплачений судовий збір в сумі 1324,75 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складання повного тексту судового рішення 04.03.2025 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца