Рішення № 125616935, 04.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 175/3768/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 березня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

за участі:

представника позивача Пацкан І.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівзалі судувм.Ужгородзаправилами загального позовногопровадженняцивільну справузапозовноюзаявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі уповноваженого представника Безменко М.Є. до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про виселення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі уповноваженого представника Безменко М.Є. звернулося до судуз позовною заявою до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про виселення.

Мотивуюч и своїпозовні вимоги,позивач вказуєна те,що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 06.06.2005 року укладено кредитний договір №MKZ7GF00000035. Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 48643,00 дол. США строком до 05.06.2025 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленх кредитним договором.

Вказує, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 06.06.2005 року укладено договір іпотеки. Згідно договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 65,50 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором АТ КБ «Приватбанк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Позивач вказує, що відповідч не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Вказує, що Ужгородським міськрайонним судом було розглянуто цивільну справу №712/14216/12 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про звернення стягнення за кредитним договором№MKZ7GF00000035.

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» було задоволено, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме: квартиру загальною площею 65,50 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотеко держателя письмової згоди на такі дії.

Позивач вказує, що даний обов`язок було порушено відповідачем, а саме, відповідно до довідки в предметі іпотеки, а саме квартирі загальною площею 65,50 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим порушуючи норми договору іпотеки.

Позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотеко держателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Отже на думку позивача, відповідач та всі інші мешканці, що були зареєстровані у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, з порушенням вимог законодавства, не мають права користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З посиланням на викладене, позивач просить суд виселити громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та/або проживає у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Виклад позицій сторін по справі:

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджуєтьсярекомендованими повідомленнями,які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №0600247020141, №0600254133300, №0600241727219, №0600265276498 та №0600260786897 та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №0610206680698 та №0610219316235.

Представник третьої особи без самостійних вимог Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4ст.10Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконаннярішеньтазастосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливийіпублічнийрозглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондуєтьсяз обов`язкомдобросовіснокористуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,щозумовлюютьзатягуваннясудовогопроцесу, тавживати наданіпроцесуальним законом заходидля скороченняперіодусудового провадження(п. 35 рішеннявід07.07.1989 р.Європейського судуз правлюдини усправі"Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язокшвидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу,на відповідні державнісудові органи. Розумність тривалостісудового провадження оцінюєтьсяв залежності від обставин справита зогляду наскладністьсправи, поведінки сторін,предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюванимучасникамисправи перепонам для руху справиє порушеннямч. 1ст. 6даноїКонвенції(§ 66 - 69рішення Європейськогосуду з прав людинивід08.11.2005р. усправі"Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Заяви, клопотання.

19.03.2024 року представник позивача подав до суду пояснення до даної справи.

25.04.2024 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

03.08.2023року ухвалоюсудді Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областідану справупередано запідсудністю доУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

18.12.2023 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

25.04.2024 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 06.06.2005 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №MKZ7GF00000035, відповідно до якого, банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 48643,00 дол. США строком до 05.06.2025 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором №MKZ7GF00000035 між ЗАТ КБ «Приватбанк» ( правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» ) та ОСОБА_4 06.06.2005 року було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований у реєстрі за №3101. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 передала в іпотеку кредитору належне ій нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 , яка складається з трьох житлових кімнат площею 40,3 кв.м., загальною площею 65,5 кв.м., що підтверджується договором купівлі продажу квартири від 06.06.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №3098.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Судом встановлено,що рішеннямУжгородського міськрайонногосуду від02.02.2015року врахунок погашеннязаборгованості Позивальника ОСОБА_4 за кредитним договором №MKZ7GF00000035 від 06.06.2005 р. в розмірі 62297,35 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 497755,83 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 61,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_4 , договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки; виселено ОСОБА_4 , 1976 р.н., ОСОБА_5 , 1999 р.н., ОСОБА_6 , 1983 р.н., малолітніх дітей ОСОБА_7 , 2006 р.н., та ОСОБА_8 , 2014 р.н.,які зареєстровані та/або проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям її з реєстраційного обліку в органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.12.2021 року зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за №. 4820/03-18 від 30.12.2021 року.

Судом встановлено, що 06.06.2005 року між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу квартири , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №3098 , відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність квартиру за номером АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 3 даного договору встановлено, що продаж зазначеної квартири вчинено за 191900,00 гривень, що еквівалентно 38000,00 доларів США, які покупець зобов`язується передати продавцю на протязі трьох банківських днів за рахунок кредиту отриманого в ЗАТ КБ «Приватбанк».

Нормативно-правове обґрунтування:

Частиною першою статті 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 391Цивільного кодексуУкраїни (далі -ЦК України) наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першою статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 626ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.546ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

Частиною 1 статті 575ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Абзацом 3 статті 1Закону України«Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина першастатті 5 Закону України «Про іпотеку»).

В постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15 викладено наступний правовий висновок - «Відповідно до частини першої ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.6Закону України«Про наданняпублічних (електроннихпублічних)послуг щододекларування тареєстрації місцяпроживання вУкраїні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше.

Відповідно доп.43Постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ№ 5від 30.03.2012року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри вирішенніспорів,що виникаютьіз кредитнихправовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне, відповідно до ч. 4 ст.9, ст.109 ЖК України,ст.40Закону України«Про іпотеку» ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частин першої, другої статті 40Закону України«Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з положеннями Закону України«Про іпотеку» виселення відповідача необхідне для вжиття заходів по реалізації предмета іпотеки, усунення перешкод для здійснення реалізації предмета іпотеки, а також забезпечення прав майбутніх покупців.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення, зазначено, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст.109 ЖК УРСРгромадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Відповідно до ч. 3ст. 109ЖК УРСР зверненнязвернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем статті 40Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

У даному випадку предмет іпотеки був придбаний за рахунок кредиту, забезпеченого вказаною іпотекою, що підтверджується наявністю кредитного договору № MKZ7GF00000035 від 06.06.2005 року та договору купівлі-продажу квартири від 06.06.2005 року, відповідно до п. 3 якого продаж зазначеної квартири вчинено за 191900,00 гривень, що еквівалентно 38000,00 доларів США, які покупець зобов`язується передати продавцю на протязі трьох банківських днів за рахунок кредиту отриманого в ЗАТ КБ «ПриватБанк». Отже, виселення з такого житла має відбуватись без надання йому іншого постійного житла, що відповідатиме вимогам ч. 2ст.109 ЖК УРСР.

Зважаючи на викладене позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних у справідоказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуальногорівноправ`я сторін,та враховуючи обов`язок кожної сторони довеститіобставини, наяківона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірністьта достатність кожного доказуокремо,а такождостатність і взаємний зв`язок в їхсукупностізасвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженнюнаявниху справідоказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейськийсудзправлюдини вказав,щоп.1статті6Конвенції зобов`язуєсуди давати обґрунтуваннясвоїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимога надавати детальну відповідь на коженаргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізними в залежності від характеру рішення.

Крім того,необхіднобратидоуваги,між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд,тавідмінності,які існуютьудержавах-учасницях, з огляду наположення законодавства,традиції,юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання,чивиконав судсвій обов`язокщодо подання обґрунтування,що випливає зістатті 6Конвенції,можебути визначено тільки у світліконкретних обставинсправи (Проніна проти України ,№63566/00,§23, ЄСПЛ, від18липня2006року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаються навідповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ними судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,14,82,206,223,259,263-265, 268,280-284, 352,354ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заявуАкціонерноготовариства Комерційнийбанк «Приватбанк»в особіуповноваженого представникаБезменко М.Є.до ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахнеповнолітньої ОСОБА_2 ,третя особабез самостійнихвимог Органопіки тапіклування виконавчогокомітету Ужгородськоїміської радипро виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму сплаченого ними суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасникисправи:

Позивач- Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»(місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місце знаходження: 88000, м.Ужгород, пл. Поштова, буд.3, 1-й поверх).

Дата складання повного тексту судового рішення - 04.03.2025 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца