Ухвала суду № 125603872, 05.03.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

05.03.2025 рокуСправа № 634/947/24 Провадження № 1-кп/634/44/25

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина, в режимі відеоконференції клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024221090000621 від 07 листопада 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

В провадженні Сахновщинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024221090000621 від 07 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також в клопотанні зазначено, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , зазначила, що прокурором не доведено наявність ризиків, на які він посилається у своєму клопотання, просила застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого обов`язків щодо заборони спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Так, судом встановлено, що ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжено до 07 березня 2025 року. Також продовжено стосовно ОСОБА_5 заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 07 березня 2025 року.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілих, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який хоча і має постійне місце проживання, але жодних осіб на своєму утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зав`язків, та на даному етапі кримінального провадження відомостей щодо зміни вказаних обставин суду не надано, наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до умисних тяжких злочинів, за які передбачене покарання у разі визнання його винним у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику про можливість обвинуваченим ОСОБА_5 переховуватись від суду з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його виним та відсутність міцних соціальних зав`язків.

Суд зазначає, що тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також суд звертає увагу, що на даному етапі кримінального провадження ще не допитана потерпіла ОСОБА_7 , та свідки, більшість з яких є неповнолітніми, тому суд вважає доведеним наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на них.

Щодо ризику незаконно впливати на спеціалістів та експертів, то суд вважає не доведеним вказаний ризик, оскільки на даному етапі кримінального провадження не ставилося питання щодо залучення до участі у даному кримінальному провадженні експертів чи спеціалістів та їх допит у судовому засіданні.

Також стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки жодних доказів наявності вказаних ризиків, на даному етапі кримінального провадження, суду не надано.

Проте, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 доведені прокурором та продовжують існувати. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

Встановлення під час судового засідання наявності ризиків свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку суду, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні. Отже, суд приходить висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо клопотання захисника про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає про відсутність підстав для обрання такого запобіжного заходу, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем та у нього відсутні соціальні зв`язки, тобто особи, які б допомагали йому у побуті, наприклад придбання продуктів харчування тощо.

Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку.

Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, з метою недопущення погіршення стану обвинуваченого ОСОБА_5 , суд продовжує суму застави, в раніше визначеному розмірі ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 02.08.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369,372, 376, 392 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 03 травня 2025 року.

Продовжити стосовно ОСОБА_5 суму застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680 грн. (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят гривень).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартоюпротягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя: